Особливості розвитку фінансового ринку в Україні в 2000-2011 роках

     "Українська  біржа" (УБ, Київ) прогнозує збільшення  учасників интернет-трейдинга за два подальших роки до 50 тис. в порівнянні з 4,7 тис. рахунків приватних осіб в грудні 2010 року.

     Про це повідомив голова біржової ради "Української біржі", генеральний  директор інвесткомпанії "Конкорд  Капітал" Ігор Мазепа.

     "Кілька  тижнів тому відбулась біржова нарада УБ, на якій ми поставили завдання збільшити кількість користувачів інтернет-брокерів до 50 тис. за 2011-2012 роки", - сказав він в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

     Разом з тим глава біржової ради підкреслив: хоча ривок в интернет-трейдингу з 1,5 тис. до 4,7 тис. рахунків - це в три рази, в абсолютній цифрі в рамках країни це - мізер.

     "Таким  чином, з одного боку - є результати, з іншого - є ще хороше поле  діяльності для використання  креативу і нестандартних рішень, що дозволяють створити цей ринок", - підсумував Мазепа.

     Крім  того, він повідомив, що наступного року в планах УБ - розширити лінійку  продуктів.

     Мазепа  нагадав, що в Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку  знаходяться на реєстрації правила  торгівлі ф'ючерсами на золото.

     Він також додав, що орієнтовно наприкінці зими очікується запуск ще одного нового інструменту - опціону на ф'ючерс  на індекс УБ. В першу чергу, це додасть  ліквідності на терміновий ринок.

     "Якщо  поглянути на статистику, то очевидно, що вже зараз ф'ючерс найбільше торгується і є найбільш ліквідним інструментом", - підкреслив Мазепа.

     "На  наступний рік перед нами стоїть  завдання, аби об'єм торгів із  ф'ючерсів на терміновому ринку  був еквівалентний обсягу торгів  на спотовому ринку. Із введенням  опціону на ф'ючерс ми, по суті, закриваємо нашу основну лінійку термінових біржових продуктів", - сказав він, зазначивши, що це дасть додаткову ліквідність не лише в торгівлю ф'ючерсами, але і в базовий актив - ті акції, які входять в індекс.

     Отже  з наведених в цьому розділі даних помітно, що фінансовий ринок в Україні має постійний розвиток хоча йому й стають на заваді недостатній розвиток економіки країни, політична ситуація в країні та світі. Також бачимо, що кількість торгів і кількість обороту капіталу росте, що є позитивним фактором. Також збільшується кількість бірж та змінюється структура їх роботи,  вони пропонують все більший простір отримання додаткових послуг. Оптимальний та маючий хоча б поступовий розвиток фінансовий ринок демонструє й те, що економіка країни також рухається в позитивному напрямку.

      ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

     Проблеми  розвитку  фінансового ринку України.

     Глобалізація  економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формування відповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державної політики.

     Нажаль, Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною, а українські підприємства – збитковими.

     Процеси реформування власності в Україні  супроводжувались структурною перебудовою  економіки і зумовили створення  ринку цінних паперів, як складової  частини ринкових відносин. Проведення приватизації в Україні, нажаль, здійснювалось  майже при повній відсутності законодавства, яке б вирішувало весь комплекс проблем щодо обігу цінних паперів і враховувало бодай частину досвіду інших держав.

     Держава запропонувала переважній більшості  підприємств єдиний шлях до “нового  управління” – акціонування. Більшість емітентів в Україні використовували емісію фінансових інструментів не з метою залучення інвестицій, а для перетворення з державної форми власності в приватну зі зміною форми господарювання. Це призвело до обігу великої кількості неліквідних цінних паперів . Шляхом обміну приватизаційних сертифікатів та льготної підписки була сформована велика кількість власників цінних паперів, які за своєю суттю не є власниками і не мають можливості, а інколи бажання, управляти належною їм власністю. Неефективним та логічно незавершеним виявився процес приватизації. Ії здійснення не забезпечило формування відповідального господаря, якій був би зацікавлений в інвестиційній діяльності, прискореному оновленні виробництва, його реальному оздоровленні. Не досягнуто оптимальної глибини приватизаційного процесу. Як наслідок, у ході реформування економіки не вдалося забезпечити глибокої структуризації відносин власності, запровадити повноцінні правові та організаційні механізми реалізації переваг приватної власності, всебічного зміцнення позицій національного капіталу”.

     Показники рентабельності інвестицій у цінні  папери в реальних секторах економіки  призвели до стагнації ринку цінних паперів. Невисока рентабельність капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій - одна з причин відтоку капіталу з ринку цінних паперів, а податки – причина, яка знижує цю рентабельність ще більше. Цей процес пов'язаний також із наявністю більш рентабельних і менш ризикованих сфер капіталовкладень.

     Стагнація українського ринку корпоративних цінних паперів має негативні наслідки для України не тільки зниженням обсягу інвестицій, а й для найбільшого власника корпоративних цінних паперів - держави. Складність визначення справедливої ціни на цінні папери поза функціонуючим ринком цінних паперів може призвести до збитків держави у випадку продажу пакетів цінних паперів. Відзначається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень щодо обліку прав власності.

     Становище, що склалося в даний час стосовно фіксації прав власності на цінні  папери наближається до критичного стану.  Відсутні окремі служби нагляду та контролю за певними сегментами ринку, майже всі функції покладено на ДКЦПФР. Також  звітність і бухгалтерські документи учасників ринку не є  доступними і вимога щодо публікування інформації про діяльність іноді просто ігнорується.

     Відсутність в Україні практики формування депозитарного  обліку обумовлює необхідність концентрації інтелектуальних і фінансових зусиль навколо Національного депозитарію, до компетенції якого відноситься  стандартизація депозитарного обліку і стандартизація документообігу. Допомогу у створенні депозитарного обліку в Україні можуть зробити практичні розробки в цьому напрямку інших країнах. Найбільшою проблемою цього напрямку є обмежений доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем, який є “ноу-хау” і не підлягає поширенню. Практичне вивчення роботи конкретних депозитарних систем може стати запорукою не допущення помилок та підґрунтям для адаптації та інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки. Такі практичні розробки повинні бути вивчені й адаптовані з урахуванням усього комплексу законодавчих і нормативних актів України. До того ж аналіз даних показав, що більшість реєстраторів цінних паперів  сконцентрована в м. Київ та Київській області, переважна кількість областей та регіонів  не мають власних зберігачів цінних паперів.

     Ще  однією проблемою сучасного фінансового  ринку України можна назвати  відсутність єдиного фондового  центру. Це ускладнює зробити ринок прозорим, цілісним і не дає інвесторам впевненості у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього не приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

     Принцип цілісності ринку потребує впровадження єдиних підходів до функціонування організованих  ринків на всій території України.

     Світова практика свідчить, що ринок неминуче еволюціонує від хаотичності  і роздробленості до цілісності, централізації. Це характерно для усієї фінансової системи ринкових відносин - як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

     Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи  виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України.

     Важливо зауважити, що на даний час укладання  та виконання угод щодо цінних паперів  регулюється великою кількістю  законодавчих і підзаконних актів, які регулюють майнові взаємовідносини. З одного боку, це загальне законодавство (Цивільний кодекс України, Закон “Про власність”, “Про нотаріат” тощо) із низкою підзаконних актів, а з іншого – спеціальне законодавство. Відсутність чіткої визначеності щодо порядку застосування загальних та /або спеціальних нормативно - правових актів дає можливість вирішувати долю учасників ринку цінних паперів суб’єктивно. Створення чітко зрозумілої і прозорої системи законодавчого регулювання надасть інвестору впевненість, що в Україні його права власності захищені. У випадку обрання цього шляху вирішення проблем обліку прав, закріплених цінними паперами, можливо регулювати чітко визначеним спеціальним законодавством.  
 

     Перспективи розвитку  фінансового ринку України

     В Україні вже зроблено перші кроки  на шляху стратегічного аналізу  та прогнозування розвитку окремих видів фінансових установ та ринків, зокрема здійснено аналіз банківської системи, ринку цінних паперів, страхового ринку.

     Подальший розвиток економіки є не можливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави.  

     Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обґрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання. Це в свою чергу потребує розробки та послідовного впровадження довготермінової комплексної стратегії розвитку фінансового сектора України, враховуючи існуючі економічні реалії та стратегічні пріоритети України в умовах глобалізації світових фінансових ринків. [11]

     В Україні слід впровадити цілісну довгострокову стратегію розвитку фіансового сектору України, а також для координації дій різних органів влади в сфері впровадження заходів щодо розвитку фінансового сектору. [12]

     Основною  метою діяльності цієї стратегії  повинно бути:

     - створення ефективної системи  регулювання та нагляду за  діяльністю небанківських фінансових  установ, зокрема тих їх видів,  щодо яких не існує чіткого  та повноцінного законодавчого поля та відсутній орган регулювання та нагляду.

     - створення узгодженого законодавства та стабільного політичного і економічного середовища.

     - розроблення та узгодження концепції  створення та діяльності незалежного  органу регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ. Цей документ має визначати засади створення та діяльності органу регулювання та нагляду, його функції та механізми їх реалізації.

     - розроблення та узгодження концепції  розвитку законодавчого поля  фінансового сектора. Ця концепція має передбачати стратегію розробки та прийняття ряду законопроектів, що регламентують діяльність окремих видів небанківських фінансових установ та доповнюють вже існуючу законодавчу базу по фондовому ринку та банківському сектору.

     - розроблення та прийняття єдиної  стратегії розвитку фінансового  сектору України та визначення в її рамках довготермінової програми, спрямованої на створення сприятливих умов для розвитку небанківського фінансового сектору в цілому та окремих видів небаиківських фінансових установ зокрема.[13]

     Слід  зазначити, що фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

     За  умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням  для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентноспроможного ринку фінансових послуг. Відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є однією з серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому. Недосконалість сучасного законодавства про небанківські фінансові установи та неадекватність системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ також перешкоджає ефективному впровадженню політики уряду,направленої на поліпшення системи соціального забезпечення,в тому числі проведення медичної та пенсійної реформ