Особливості функціонування грошового ринку України

     Грошовому (монетарному) ринку характерний  складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі. Серед вітчизняних економістів, на мій погляд, найбільш логічно, обґрунтовано і повно розглядають структуру грошового ринку М.І. Савлук і Б.С. Івасів^5,6.

     Окремі  сегменти грошового ринку можна  виділити за кількома ознаками:

• за видами інструментів, що застосовують для переміщеним грошей від продавців до покупців;
• за інвестиційними ознаками грошових потоків;
• за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

     За  видами інструментів грошовий ринок  складається з трьох взаємозв’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• ринок позичкових капіталів;
• валютний ринок.
• ринок цінних паперів.

       Ринок позичкових капіталів – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.

     Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції   на  грошовий капітал. Ослуговують  цей ринок кредитно-фінансові ус-танови і фондові біржі.^.

     Валютний  ринок – система фінансово-економічних відносин, пов’язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.

     Валютний  ринок – поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних  ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо⁷.

     Ринок цінних паперів – частина ринку  позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних  осіб і громадян та спрямовуються  на виробниче й невиробниче вкладання капіталів. Розрізняють перший ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний – де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондові біржі. Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках ринок цінних паперів є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу у процесі розширеного відтворення. Саме ринки цінних паперів, позичкових капіталів та валютний ринок забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній передумові суспільного виробництва. За другою ознакою можна виділити такі сектори грошового ринку: 

• ринок банківських кредитів;
• ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).

     Окремим сектором грошового ринку можна  також додатково визначити фондовий ринок.

     Залежно від призначення засобів, що обертаються  на грошовому ринку, останній поділяється на:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

     На  ринку грошей продаються і купуються  грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов’язання до одного року). Ці кошти використовуються в, обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору⁸6.

     На  ринку капіталів – купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

     Ринок грошей можна умовно поділити на два сектори:

• міжбанківський ринок;
• відкритий ринок.

     Міжбанківський  ринок – частина  ринку грошей, де тимчасово вільні грошові ресурси  одних кредитних установ залучаються  іншими і взаєморозміщуються між  ними переважно у формі міжбанківських депозитів.

     Кредитування  на міжбанківському ринку може здійснюватися  за разовими чи генеральними кредитними угодами, а також з використанням векселів і депозитних сертифікатів. Даний ринок обслуговують угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність.

     Відкритий ринок – це ринок, на якому відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) центральним банком.

     Грошовий  ринок є складовою національного ринку і забезпечує взаємодію попиту та пропозиції грошей⁹.

Отже, грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування – це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство. Сьогодні грошовий ринок має складну внутрішню структуру, що складається з низки взаємопов’язаних між собою елементів. Їх взаємозв’язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку.  
 
 

     2. Аналіз сучасного стану грошового  ринку України

     Грошовий  агрегат – це  специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії – п’ять, у Німеччині – три⁷.

     У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃.

     Агрегат М₀ відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

     Агрегат М₁ включає гроші в агрегаті М₀ + вклади в банках, які можуть бути

     використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

     Агрегат М₂ – це гроші в агрегаті М₁ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

     Агрегат М₃ охоплює гроші в агрегаті М₂ + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

     Грошово-кредитна політика як складова частина економічної політики держави сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інструментами грошово-кредитного і валютного регулювання⁸. Відповідно до чинного законодавства, грошово-кредитна

     політика  є комплексом заходів у сфері  грошового обігу та кредиту, направлених  на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення ста-більності грошової одиниці  України, забезпечення зайнятості населення  та вирівнювання платіжного балансу.

     Динаміка  показників економічного розвитку України у 2009-2010 роках, зокрема і грошово-кредитного ринку, свідчить про закріплення позитивних тенденцій на етапі посткризового відновлення¹².

     У І кварталі 2011 року спостерігалася позитивна динаміка показників економічного розвитку України, зокрема грошово-кредитного ринку. Продовженню позитивних тенденцій в економіці сприяло проведення Національним банком України помірно жорсткої грошово-кредитної політики, яка полягала не стільки в посиленні параметрів тих або інших монетарних інструментів та механізмів, скільки в утриманні від їх послаблення. Така спрямованість грошово-кредитної політики через стабілізацію інфляційних очікувань та посилення довіри до гривні давала змогу адекватно реагувати на внутрішні та зовнішні ризики стабільності грошової одиниці. Одночасно вона зберігала достатньо стимулів та передумов для відновлення кредитної активності банків, що є вкрай важливим з огляду на необхідність сприяння посткризовому відновленню економіки.

     Свідченням  зазначеного є збереження та посилення  позитивних тенденцій у динаміці основних показників, що характеризують стан грошово-кредитного ринку. Зокрема, у І кварталі 2011 року спостерігалося наступне¹³:

• помірна динаміка споживчої інфляції. У І кварталі 2011 року індекс споживчих цін збільшився на 3,3% порівняно зі збільшенням на 4,7% в аналогічному періоді минулого року;
• активізація кредитної діяльності банків – зростання загального обсягу залишків за кредитами, наданими суб’єктам господарювання, прискорилося в березні 2011 року до 14,5% у річному вимірі порівняно з 7,8% у грудні 2010 року;
• подальше посилення довіри до банківської системи та національної валюти, відображенням чого є прискорення темпів зростання банківських депозитів протягом І кварталу 2011 року до 6,1% порівняно з 3,1% в аналогічному періоді минулого року. У структурі приросту вкладів продовжували домінувати депозити в національній валюті;
• стале збільшення обсягів надходжень іноземної валюти сприяло врівноваженню попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку та зумовило відсутність істотних курсових коливань гривні. Сальдо інтервенцій Національного банку України (далі – Національний банк) в І кварталі 2011 року було додатним – 498,7 млн. дол. США (в еквіваленті), що позитивно вплинуло на обсяг міжнародних резервів;
• подальше зниження вартості коштів. Середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 15,0% у грудні 2010 року до 13,1% у березні 2011 року.

     Статистичне дослідження та прогнозування стану грошово-кредитної політики банків України може бути корисним для визначення стану банківської системи і напрямків покращення її функціонування.  

     Для аналізу стану грошово-кредитної політики України було обрані грошові агрегати⁹. Під час аналізу було вирішено досліджувати не кожен окремий грошовий агрегат: М₀, М₁, М₂, М₃, а агрегат М₀ та різниці між наступним та поточним М₁-М₀, М₂-М₁ та М₃-М₂, що є більш правильним з економічної та статистичної точки зору, оскільки сума М₀ та різниць агрегатів дорівнює агрегату М₃.

     Неможливість  аналізу грошової маси на основі окремих  агрегатів полягає у тому, що кожен  наступний, вищий за рангом, агрегат  включає у себе попередні, що призводить до повторного включення статистичної інформації.

     Проаналізувавши динаміку різниць грошових агрегатів протягом 2003-2010 років, можна зробити наступні висновки: протягом досліджуваного періоду найбільш інтенсивно зростали переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M₂-M₁), які протягом усього періоду зростали і на 2010 рік становлять найбільшу долю у грошовому агрегаті М₃ (дадаток А). Трохи повільніше розвивались готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (М₀), але спостерігається чітка тенденція росту цієї величини. Динаміка переказних депозитів в національній валюті (M₁-M₀) є найменш помітною, протягом періоду спостерігається ріст показника. Цінні папери, крім акцій (M₃-M₂) мають найбільш неоднорідний розвиток. Починаючи з 2003 по 2005 рік спостерігається спад значень показника, з 2005 по 2008 – різке зростання і з 2008 по 2010 роки – знову різкий спад.

     Для виявлення частки кожного з показників у загальному значенні М₃ роз-рували порівняння структур обсягів грошової маси 2003 року з 2010 роком (додаток Б).

     Аналізуючи  структуру грошової маси, необхідно  відмітити, що протягом  2003-2010 років частка готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями у

структурі грошової маси знизилась майже на 5%, частка переказних депозитів в  іноземній валюті та інших депозитів збільшилась на 10,16%. При цьому частка переказних депозитів у національній валюті зменшилась на 4,58% та частка цінних паперів крім акцій зменшилась на 0,6%.

     Такі  зміни у структурі обсягів  грошової маси свідчать про вплив  на економіку країни кризових явищ, а саме: підвищення ставок по кредитам, зниження ставок по

     депозитам та скасування можливостей позастрокового отримання депозитних коштів, низька заробітна плата. Розрахований коефіцієнт структурних зрушень, що дорівнює 5,08 %, свідчить про неста-більність структури М₃ протягом досліджуваного періоду.

     Отже, таким чином проведено аналіз динаміки грошових агрегатів за 2003-2010 роки. Побудовано та порівняно між  собою графіки динаміки грошових агрегатів та різниць агрегатів. Різниці грошових агрегатів було обрано як сукупність для дослідження, так як з економічної та статистичної точки зору вони відображають більш точну інформацію. При дослідженні грошових агрегатів спостерігається тенденція росту обсягів усіх складових агрегатів протягом часу, окрім різниці М₃-М₂ (цінні папери, окрім акцій). Цей показник починаючи з 2008 року стрімко зменшується, але за прогнозами ситуація у 2011 році повинна стабілізуватись.