Особливості фінансової діяльності суб’єктів підприємництва різних організаційно - правових форм

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ 
 

                                                                       Кафедра фінансів 

                                                                                       суб’єктів господарювання і страхування 
 
 

Комплексне  практичне індивідуальне завдання з дисципліни:

«Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»

на тему:

«Особливості фінансової діяльності суб’єктів підприємництва різних організаційно - правових форм» 
 
 

Виконала:

студентка групи ФУПФ-41

Чичота  Ольга

Перевірив:

Ніпіаліді О.Ю. 
 
 
 

Тернопіль 2012 
План:

Вступ

1. Характеристика  організаційно-правових форм підприємницької  діяльності

2. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств.

3. Особливості фінансової діяльності колективного підприємства.

4. Особливості фінансової діяльності комунального підприємства.

5. Особливості фінансової діяльності державного підприємства.

6. Особливості фінансової діяльності іноземного підприємства.

Висновок

Список  використаних джерел

        
Вступ

      Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення  ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

      Функціонування  фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою  цілеспрямованої їх організації. Під  організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

      В основу організації фінансів підприємств  покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та

самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний  розрахунок, тобто метод ведення  господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

 

1. Характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

      Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство, що діє на основі державної власності;
• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

      В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

      У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

      Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

      Унітарне  підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

      Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

      Особливості правового статусу унітарних  і корпоративних підприємств  встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

      Підприємства  залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

      Кількість працюючих, за якою підприємство відносять  до категорії малих, диференційовано  залежно від галузей народного  господарства:

      - у промисловості та будівництві - до 200 чоловік;

      - в інших галузях виробничої  сфери - до 50 чоловік;

      - у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

      - у галузях невиробничої сфери  - до 25 чоловік;

      - у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

      Малі  підприємства виділено в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії.

      Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

      Усі інші підприємства визнаються середніми.

      У випадках існування залежності від  іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім.

      Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися  особливості господарювання.

 

      2. Особливості фінансової  діяльності приватних  підприємств.

      Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

      Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським Кодексом та  Законами України «Про власність», «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні».

      Приватне  підприємство — це юридична особа, заснована на власності окремого громадянина (в т. ч. нерезидента) з правом найму робочої сили. Фізична особа — засновник приватного підприємства є власником 100 % капіталу такого підприємства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів. Якщо власників підприємства буде двоє і більше, то воно належатиме до колективної форми власності, а отже, його діяльність регламентуватиметься законодавством про господарські товариства чи іншими відповідними нормативними актами.

      Приватне  підприємство повинно мати статут, власну печатку, складає самостійний  баланс, відкриває розрахунковий  рахунок у банку, тобто має всі атрибути юридичної особи.

      Особливістю приватного підприємства, заснованого фізичною особою, є можливість використання його власником (засновником) на свій розсуд як своєї, так і найманої праці, а тому іноді деякі автори ототожнюють приватне підприємство з фізичною особою - підприємцем, його засновником, який одночасно здійснює повноваження власності й управління підприємством. Поряд з цим власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб'єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства.

 

3. Особливості фінансової діяльності колективного підприємства.

      Підприємством колективної власності, за Господарським  кодексом, визнається корпоративне або  унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника чи засновників. Ними є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

      Майно колективного підприємства і становить  колективну власність цього підприємства. В ньому визначаються вклади учасників в це майно, на базі якого створено колективне підприємство, та їх вклади в приріст майна після його заснування.

      Різновидом  колективних підприємств, як уже  зазначалось, є виробничі кооперативи  – добровільні об`єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої чи іншої діяльності, що базується на особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності (ст. 95 ГКУ).

      Споживча  кооперація – це система самоврядних  організацій громадян (споживчих  товариств, їх спілок, об`єднань), а також  підприємств та установ цих організацій. Первинною ланкою цієї системи є  споживче товариство – організація  громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об`єднуються для спільної господарської діяльності з метою організованого колективного забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.

      Споживчі  товариства наділяються правами  юридичної особи і можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки, інші форми об`єднань, передбачені  законодавством, єдину спілку споживчих  товариств України.

      Ще  одним різновидом підприємств колективної власності є підприємства об`єднань громадян (громадських організацій, політичних партій), релігійних організацій. Вони засновуються на власності цих організацій для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

      Засновниками  підприємств об`єднань громадян можуть бути об`єднання, наділені статусом юридичної  особи. Політичні партії можуть засновувати  лише підприємства засобів масової  інформації, підприємства, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів.

      Релігійні організації мають право засновувати  видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення їх діяльності.

      Мінімальна кількість членів КП законом не встановлюється, проте вживання множини щодо засновників і членів КП дозволяє визначити цю кількість - щонайменше дві особи.