Організація грошових розрахунків підприємств

господарства, частка якого в загальному обсязі субсидій становить 38,9%.

Це  зумовлено  тією  роллю,  яку  відіграє  дана  галузь  в  обслуговуванні

населення,  соціальним  значенням  її  послуг  та  традиційною  підтримкою

підприємств з боку держави.

Отже, підприємства державної форми власності, у  фінансових планах

яких  передбачені  збитки  від  фінансово-господарської  діяльності,  мають 

право  на  покриття  цих  збитків  за  рахунок  коштів  бюджетів  у  вигляді 

субсидій.  Надання  субсидій  здійснюється  по  виконанню  планів  за

виробничими  показниками.  При  невиконанні  планів обсяг  фінансування

скорочується  відповідно до виробничих показників.[7]

Субсидії  разом  з  державними  інвестиціями  утворюють  групу 

бюджетних видатків, які спрямовуються на поточну  підтримку та розвиток

галузей економіки. На початку перехідного  періоду ці витрати становили 

левову  частку  бюджетних  видатків,  відсуваючи  на  другий  план

фінансування  заходів  щодо  соціального  захисту  населення.  З  перебігом 

трансформаційних  процесів  питома  вага  асигнувань  на  народне 

господарство  скорочувалася.

За  ринкових  умов господарювання  держава  повинна  шукати  шляхи 

щодо  ліквідації  збитковості,  фінансового  оздоровлення  державного

сектора економіки, не знижуючи обсяг субсидій понад мінімальний рівень.

Для цього  необхідні:

–  роздержавлення  і  приватизація  збиткових  підприємств ( крім

природних монополій);

–  створення  необхідних  організаційних  та  економічних  передумов 

роботи  підприємств,  захист  інтересів  національного 

товаровиробника;

–  реконструкція  і технічне  переоснащення державних  підприємств,

придбання  і  впровадження  нових  технологій,  які  б  забезпечили 

зменшення  собівартості  продукції,  підвищення  її  якості  та

конкурентоспроможності  на внутрішньому і зовнішньому ринках;

–  реорганізація  податкової системи і зниження податкового  тиску на

виробника;

–  підвищення рівня менеджменту на збиткових  підприємствах;

–  обмеження  кола дотованої продукції найважливішими її видами;

–  удосконалення  механізму формування та регулювання  цін;

–  реорганізація  кредитної  системи  і  наближення  її  до  виробника,

спрощення  системи  кредитування і зниження процентних ставок

за користування кредитом.[15] 
 
 
 

 

3. Видатки бюджету на утримання  органів внутрішніх справ і внутрішніх військ

 Фінансування  видатків на національну оборону  зумовлюється необхідністю захисту інтересів держави у міжнародному співтоваристві. Обсяг витрат на оборону визначається системою офіційних поглядів військового характеру, виходячи із співвідношення різних воєнних угруповань у світі, напрямків зовнішньої політики України та інших факторів.

 Видатки на оборону — це спрямування фінансових ресурсів на оборону держави для  утримання збройних сил, розвитку оборонної  промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків. Вони включають прямі, побічні і  непрямі витрати.

 Прямі витрати на оборону включають  витрати на міністерства і відомства  оборони держави, які складаються  із витрат на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, військової техніки та майна, військові  науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та інші витрати. Вони поділяються на поточні і капітальні.

 Поточні витрати на оборону пов´язані  в основному з підтримкою бойової  могутності збройних сил на досягнутому  рівні. Вони включають грошове утримання військовослужбовців та заробітну плату цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, а також витрати, пов´язані з експлуатацією та ремонтом військової техніки.

 Капітальні  витрати пов´язані з відображенням  матеріально-технічного переоснащення  збройних сил та розвиток оборонної  промисловості. Вони включають витрати на військові наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, закупівлі озброєння та військової техніки, військове будівництво тощо.

 Побічні видатки на оборону зумовлені  утриманням збройних сил, ліквідацією  наслідків війни, переозброєнням тощо. Вони включають виплати пенсій і  допомоги ветеранам війни, інвалідам  та сім´ям загиблих, витрати з відбудови руйнувань, спричинених війною, відшкодування збитків, завданих воєнними діями тощо.

 Непрямими вважаються видатки, що за своїм характером значною мірою відносяться до оборонних, але включені до кошторисів витрат цивільних міністерств і відомств.

 Видатки на оборону фінансуються виключно з  Державного бюджету у розмірах, які щорічно визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». В останні роки видатки на оборону порівняно невеликі. Вони становлять 5—7% видатків зведеного бюджету. Водночас ефективність збройних сил визначається рівнем їх боєздатності і боєготовності. Ці якісні показники стану збройних сил вимагають значного збільшення фінансування національної оборони. Останнє зумовлюється сучасними умовами реальних зовнішніх загроз.[18]

 Фінансування  органів і установ національної оборони здійснюється на основі їх кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України і включаються до проекту Державного бюджету України. Фінансування видатків на оборону здійснюється через Державне казначейство України.

 Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені необхідністю захисту її зовнішніх та внутрішніх інтересів. Фінансування правоохоронної діяльності і гарантування безпеки  держави здійснюється в межах  обсягу грошових коштів, затверджених у Державному бюджеті через систему головних розпорядників бюджетних коштів. Всі ці видатки фінансуються з Державного бюджету за виключенням видатків на утримання підрозділів міліції, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.[17]

 Відповідно  до функціональної класифікації видатки  бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави  включають такі витрати:

 —видатки  на утримання органів внутрішніх справ, до яких належить матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-роз-подільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-роз-подільників;

 —видатки  на поточне утримання внутрішніх військ МВС України;

 —видатки  на утримання прокуратури, які включають  видатки на поточне утримання  Генеральної прокуратури України  та місцевих органів прокуратури;

 —видатки  на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з виконання покарань;

 —видатки  на Прикордонні війська України, до яких належать видатки на утримання Прикордонних військ України та комплексну програму розбудови державного кордону України;

 —видатки  на Службу безпеки України, які включають  видатки на поточне утримання  Служби безпеки України, антитерористичного Центру Служби безпеки України та матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

 — видатки  на пожежну охорону, які включають  державну пожежну охорону та професійну пожежну охорону;

 —видатки  на утримання Головного управління урядового зв´язку;

 — видатки  на утримання інших правоохоронних органів, які включають витрати  управлінь державної охорони  та спеціалізованих монтажно-експлуатаційних  підрозділів;

 —видатки  на утримання розвідувальних органів;

 —витрати, пов´язані із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;

 —видатки  на утримання Національного бюро розслідувань.

 Планування  видатків на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави здійснюється за програмно-цільовим методом. До найважливіших програм належать: «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку», «Охорона та оборона особливо важливих державних об´єктів і супроводження перевезення ядерних матеріалів по території України», «Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, конвоювання арештованих і засуджених та охорона підсудних під час судових процесів», «Розвиток фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів» та інші.

 З метою  задоволення потреб окремі служби правоохоронної діяльності поєднують свою діяльність з господарською для залучення додаткових грошових коштів. Це, зокрема, виконання певної господарської діяльності установ і підприємств з виконання покарань, служби пожежної охорони тощо. [16]

 

 Задачі

 Задача 1.

В Іванівській  дільничній лікарні працює платний  госпрозрахунковий кабінет зубопротезування. Маємо такі дані для складання  кошторису доходів і витрат кабінету:

Доходи:

1. Залишок коштів на початок року – 2707
2. Надходження поточного року :

 

Витрати:

(1110) Заробітна  плата грн. – 2982

(1120) Нарахування  на заробітну плату,грн. – 1125(32+2,9+1,9+0,93)%

(1130) Придбання  предметів постачання і матеріалів, грн.  – 1960

(1160) Оплата комунальних послуг та електроенергії, грн. – 1880

Разом – 7946,71

Потрібно:

1. Визначити загальну суму надходжень на платні роботи
2. Обчислити витрати по заробітній платі (код 1110), а також загальну суму витрат
3. Визначити перевищення доходів над витратами, тобто госпрозрахунковий результат роботи кабінету зубопротезування

Розв’язок

Витрати по заробітній платі: 2982+1125=4107