Організація і методика аудиту в торговельному бізнесі

Загальні стандарти підкреслюють важливі особисті якості, які повинен мати аудитор.

Перший загальний стандарт - достатня технічна підготовка і професіоналізм. Як правило, він означає вимогу до аудитора мати академічну освіту в галузі бухгалтерського обліку й аудиту та достатній практичний досвід аудиторської роботи. Крім того, аудитор повинен постійно підвищувати свій професійний рівень.

Другий загальний стандарт - незалежність і неупередженість. Цей стандарт вимагає від аудиторів дотримуватись  певних правил поведінки й етичних  норм. Детально цей стандарт викладено  у Кодексі професійної етики  аудитора, розробленому Американським  інститутом дипломованих бухгалтерів.

Третій стандарт - відповідальне  ставлення до роботи. Він означає, що аудитор - це професіонал, який мусить виконувати свої обов'язки відповідально і ретельно. Зокрема, це передбачає повноту робочої документації, достатність аудиторських доказів і свідчень, правильність аудиторського висновку тощо.

Робочі стандарти стосуються збирання аудиторських свідчень і доказів під час безпосереднього проведення аудиторських перевірок. Перший стандарт - планування і нагляд за роботою. Він вимагає, щоб аудиторська фірма належним чином спланувала перевірку. Насамперед це стосується призначення аудиторського персоналу, який міг би виконувати передбачену планом аудиту роботу, а також призначення керівника, котрий наглядав би за роботою персоналу.

Другий стандарт вимагає розуміння  структури внутрішнього контролю клієнта. Якщо аудитор впевнений, що клієнт має  відмінну структуру внутрішнього контролю, яка передбачає надійний внутрішній контроль за складанням фінансової звітності  і за збереженням фінансових активів  та інформації, то він може значно зменшити кількість аудиторських свідчень і доказів, які вважає за необхідне зібрати. І навпаки, в деяких випадках структура внутрішнього контролю клієнта може бути настільки недосконалою, що проводити аудит буде просто недоцільно.

Третій стандарт - достатність компетентних аудиторських свідчень і доказів. Згідно з цим стандартом аудитор повинен  сам прийняти рішення, яку кількість  аудиторських свідчень і доказів  він вважає за необхідне зібрати за обставин, що склалися.

Стандарти аудиторської звітності  вимагають, щоб аудитор підготував висновок щодо фінансової звітності в цілому, вказавши при цьому, чи є опублікована у фінансовій звітності інформація достатньою і чи опублікована вона в повному обсязі.

Аудиторська палата України прийняла рішення № 73 від 18.02.1998 р. і затвердила Національні нормативи аудиту в Україні, аналогічні міжнародним нормативам аудиту. Залежно від виду аудиту їх поділяють на нормативи зовнішнього аудиту і внутрішнього.

Розроблені Національні нормативи  аудиту в Україні є досить прогресивними, і за умови їх дотримання аудиторська  практика в державі могла б  наблизитись до міжнародного рівня. Проте Національні нормативи аудиту є настільки новими, що багато аудиторів, особливо тих, хто не має досвіду, їх просто не розуміє і тому не може використовувати. Застосування нормативів потребує роз'яснювальної роботи серед самих аудиторів, особливо тих, які не бачать суттєвої різниці між аудитом та ревізією або вважають, що кожен кваліфікований бухгалтер може зразу ж стати аудитором.

Міжнародні стандарти аудиту

Стандарт.

100-199 Вступ.

100 Передмова до міжнародних  стандартів аудиту та супутніх послуг.

110 Глосарій.

120 Концептуальна основа Міжнародних  стандартів аудиту.

200-299 Обов'язки.

200 Ціль та загальні принципи аудиту фінансової звітності.

210 Умови договору про аудит.

220 Контроль якості аудиторської  роботи.

230 Документація.

240 Шахрайство та помилки.

250 Урахування законів і нормативних  актів у процесі аудиту фінансової звітності.

300-399 Планування.

300 Планування.

310 Знання бізнесу.

320 Значущість в аудиті.

400-499 Система внутрішнього контролю.

400 Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю.

401 Аудит в умовах комп'ютерних  інформаційних систем.

402 Аудит суб'єктів, які користуються послугами обслуговуючих організацій.

500-599 Аудиторські докази.

510 Перша аудиторська перевірка - початкові сальдо.

500 Аудиторські докази.

501 Аудиторські докази, додатковий  розгляд особливих статей. 520 Аналітичні  процедури.

530 Аудиторська вибірка та інші  процедури вибіркової перевірки. 540 Аудит оцінних значень.

550 Пов'язані сторони.

560 Подальші події.

570 Припущення про безперервність  діяльності підприємства.

580 Заяви керівництва.

600-699 Використання результатів  роботи третіх осіб.

600 Використання результатів роботи  іншого аудитора.

610 Розгляд роботи внутрішнього  аудиту.

620 Використання роботи експерта.

700-799 Аудиторські висновки та  заключення.

700 Аудиторські висновки щодо  фінансової звітності.

710 Зіставлення.

720 Інша інформація в документах, які вміщують перевірену фінансову звітність.

800-899 Спеціальні сфери аудиту.

800 Звітність аудитора за спеціальним  аудиторським завданням. 810 Перевірка  прогнозної фінансової інформації. 900-999 Супутні послуги. 910 Завдання  з огляду фінансової інформації. 920 Завдання з виконання узгоджених  процедур,930 Завдання з підготовки фінансової інформації. 1000-1100 Положення про міжнародну аудиторську практику.

1000 Процедури міжбанківського підтвердження.

1001 Середовище комп'ютерних інформаційних  систем (КІС) - автономні мікрокомп'ютери.

1002 Середовище КІС - інтерактивні комп'ютерні системи.

1003 Середовище КІС - системи баз даних.

1004 Взаємодія інспекторів з банківського  нагляду та зовнішніх аудиторів.

1005 Особливості аудиту малих  підприємств.

1006 Аудит міжнародних комерційних  банків.

1007 Контакти з керівництвом клієнта.

1008 Оцінка ризиків та система  внутрішнього контролю-характеристики КІС та пов'язані з ними питання.

1009 Методи аудиту з використанням  комп'ютерів.

1010 Облік екологічних питань під час аудиту фінансової звітності.

Здійснюючи роботу, спрямовану на дальший розвиток й удосконалення  аудиту в нашій державі, необхідно  вивчати передовий досвід аудиторських послуг в інших країнах з метою використання його в аудиторській практиці.

Аудитор повинен виконувати свої функції  неупереджено, для чого він мусить бути незалежним, чесним та об'єктивним на всіх етапах його роботи. Прагнення до підвищення свого професійного та загальноекономічного рівня є обов'язком аудитора. Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта.

 

 

2. Особливості проведення внутрішнього аудиту. Об’єкти та методичні прийоми внутрішнього аудиту.

 

Внутрішній аудит –  це система спостереження й експертної оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів з метою обґрунтування та прийняття оптимальних тактичних і структурних рішень в управлінні.

До принципів організації внутрішнього аудиту належить: системність; комплексність; планування процесу внутрішнього аудиту; документування; поінформованість керівництва; звітність перед керівництвом.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Ознака	Внутрішній  аудит	Зовнішній аудит
1. Мета і завдання	Визначає керівництво  підприємства	Визначається договором
2. Замовник	Керівництво підприємства	Власники (акціонери)
3. Види послуг	Визначає керівництво  підприємства, беручи до уваги потреби  управління	Визначається договором  на аудиторські послуги
4. Об’єкти аудиту	Залежать тільки від господарсько-фінансової діяльності підприємства і визначаються керівником	Залежать від господарсько-фінансової діяльності суб’єктів перевірки  і визначаються договором
5. Характер діяльності	Виконавча діяльність	Підприємницька діяльність
6. Організація служби	Окрема служба внутрішнього аудиту або в складі іншого структурного підрозділу	Аудиторська фірма або  аудитор, зареєстрований як фізична  особа (підприємець)
7. Організація роботи  аудитора	Виконання конкретних завдань  керівництва	Визначається керівництвом аудиторської фірми або аудитором  самостійно
8. Суб’єкти аудиту	Штатні працівники підприємства	Незалежні аудитори
9. Регламентація аудиту	Регламентується керівництвом підприємства	Регламентується Законом  “Про аудиторську діяльність”, міжнародними і національними нормативами

 

 

1	2	3
10. Кваліфікація	Вища або середня спеціальна освіта	Вища освіта та наявність  сертифіката аудитора
11. Оплата праці	Нарахування зарплати згідно зі штатним розкладом підприємства	Нарахування зарплати згідно з діючим положенням про оплату праці  аудиторської фірми або договору
12.Відповідальність	Перед керівництвом підприємства	Перед замовником і перед  третіми особами
13. Наявність ризику	Ризик бізнесу підприємства, втрати репутації	Ризик бізнесу аудиторської фірми, аудиторський ризик
14. Подання звітності	Керівнику підприємства	Замовнику (власнику, акціонерам), може бути опублікована
15. Зміст і форми звіту	Акт перевірки та інші звітні документи визначає керівництво  підприємства	Аудиторський висновок за змістом і формою повинен відповідати  вимогам АПУ, інші форми звітності  погоджуються між аудитором і  замовником

 

 

 

Об’єкти внутрішнього аудиту

 

 

 

 

Рис.1. Групування об’єктів внутрішнього аудиту

 

 

Методологія внутрішнього аудиту – це вчення про методи (способи) пізнання, за допомогою яких аудитор  досліджує об’єкти внутрішнього контролю, що в сукупності формують його предмет.

Методологія аудиту визначається основними принципами, що подають  головні засади, на яких здійснюється його функція. У прийнятому МФБ Кодексі  етики професійних бухгалтерів визначені такі принципи аудиту: чесність; об’єктивність; незалежність; конфіденційність; професійна компетентність; професійна поведінка; технічні стандарти. До принципів права доцільно віднести принцип відповідальності аудитора за роботу, виконану іншими аудиторами, перед замовником, перед третіми особами.

До методологічних принципів  внутрішнього аудиту належать матеріальність, адекватність використання аудиторських процедур, система обліку і внутрішній контроль, аудиторські докази. Одним з основних методологічних принципів є принцип доказовості.

На початковій стадії внутрішній аудитор визначає стан економіки  підприємства, зміни, що відбулися за поточний період, визначає і конкретизує об’єкти контролю, розробляє план і програму внутрішнього аудиту та ін. Складовими елементами первинного спостереження є опитування, бесіда, аналітичний огляд, вивчення тощо.

Збір доказів про об’єкти аудиту на дослідній стадії внутрішнього аудиту здійснюється через виконання аудиторських процедур.

На завершальній стадії внутрішнього аудиту здійснюється оцінка й  аналіз отриманих доказів, групування і систематизація виявлених недоліків, узагальнення матеріальної перевірки і складання висновку (акта), обговорення результатів внутрішнього аудиту з керівництвом підприємства, розробка заходів за результатами перевірки.

На методологію внутрішнього аудиту мають вплив такі фактори: