Оцінки якості продукції на підприємстві

 

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА  УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА  ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

 

 

 

 

Реферет на тему:

 

« Оцінки якості продукції на підприємстві »

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 2 курсу 1 групи

Денної форми  навчання

Напрям підготовки «Фінанси і кредит»

Даценко Вікторія

 

 

 

ПОЛТАВА – 2012

 

Зміст

1. Вступ
2. Показники і методи оцінки якості продукції на підприємстві
3. Ефективність і шляхи підвищення якості
4. Державний нагляд за якістю
5. Висновок
6. Список використаних джерел
 

Вступ.

В умовах розвитку міжнародної  торгівлі і споріднених їй видів  діяльності, усіх окремих підприємств  та галузей економіки на зовнішньому  і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція  або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від ЇЇ вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

В 60-70-і роки вважали, що для  успіху виробника достатньо, щоб  продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а  якості: 80% покупців приймали рішення  про покупку, звертаючи увагу  в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка  мала, при інших рівних умовах, меншу  виробничу собівартість і вищу якість.

Зараз весь світ працює над  проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана "петля  якості".

Актуальність  теми заклечається в тому, що визначення якості продукції є однією з найважчих  задач, що стоять перед будь-яким підприємством.

Мета  роботи - дослідити управління якістю продукції на підприємстві, яке функціонує в Україні, тобто в державі  з перехідною економікою та недосконалою конкуренцією.

 

 

 

1. Якість і її оцінка

Якість – як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності  задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А  якщо вона не забезпечується і не гарантується – підприємство гине: автоматично  забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом  і пропозицією. В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а  якості: 80% покупців приймали рішення  про покупку, звертаючи увагу  в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка  мала, при інших рівних умовах, меншу  виробничу собівартість і вищу якість.

Фактори, що обумовлюють  якість продукції

На якість продукції впливає  значна кількість факторів, які діють  як самостійно, так і в взаємозв’язку  між собою, як на окремих етапах життєвого  циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об’єднати  в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку  елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми  і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і  способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не проділяється стільки уваги, скільки  технічним, тому дуже часто добре  спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації  виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають  свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі  при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного  рівня якості виробів. Дія стимулюючих  факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є  ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна  покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати  необхідний рівень рентабельності. В  той же час вироби з більш високою  ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні  фактори, які по-різному впливають  на розглянуті вище фактори. Від професійної  підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією  виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в  процесі функціонування технічних  факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить  з використанням сучасної техніки  і технології, яка максимально  звільняє технологічний процес від  участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми  експлуатації і формування виробів.

Наскільки важливі суб’єктивні  фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається  при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю  виробників, які допускаються таких  помилок.

2. Показники і методи оцінки якості продукції на підприємстві

Поряд з якістю існує поняття  технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом  вужче їх якості, оскільки охоплює  сукупність лише техніко-експлуатаційних  характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно  нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових  виробів ініціює застосування у  виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції (мал.2).

Мал.2. Система і зміст показників якості продукції.

Рівень якості – це кількісна характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності  сучасним вимогам. Тому поряд з цим  визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники  з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних  та зарубіжних зразків виробів.

Проте рівень якості продукції під  впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку  з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує приоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і  перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний  рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення певні  види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим  використовуються показники для  оцінки багатьох видів виробів, а  також вимірники відносного рівня  якості всієї вироблюваної підприємством  продукції. З урахуванням таких  обставин усі показники якості виробів  поділяються на дві групи: перша  – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалуджена низка одиничних показників якості (табл.1); друга – загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість  груп одиничних показників і майже  всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь  праці характеризується також рядом  загальних показників. До них в  першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність патентну чистоту тощо.

У практиці господарювання важливо  знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством  продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:

частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

коефіцієнт оновлення асортименту  продукції;

частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

частка виробничого браку (бракованих виробів);

відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових  виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного  рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня  якості окремих видів продукції.

3. Ефективність і шляхи підвищення

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні  потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому (мал.3).

Поліпшення якості продукції є  специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш  високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими  витратами у виробництві, істотно  скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення  темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних  пристроїв забезпечує розширення масштабів  розвитку комплексної механізації  та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Не потребує особливих доказів  безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних  ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція повніше  і дешевше задовольняє різноманітний  попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентноспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною  ціною, експлуатаційними витратами) є  необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньо економічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом  та цілеспрямованістю можна об’єднати  у три взаємопов’язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми  створення якості і процеси виробництва  показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється  якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку  якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Це широко продемонстровано в Японії і на Заході на всьому діапазоні промислових товарів масового виробництва: комп’ютери побутова електроніка і побутові прилади. За останні десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.