Оцінка фінансової стійкості підприємства

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів яких  не вистачає для джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Наше підприємство належить до 3-ї моделі тому що:

Запаси (З) становлять 3100

Власні обігові  кошти (ВОК) становлять 690

Довгострокові кредити (К^д) становлять 1350

Короткострокові кредити (К_к) становлять 1960, а якщо виходячи з формули ( ми отримуємо 3100<690+1350+1960), ми бачимо що запаси підприємста можна покрити лише за допомогою залучення довгострокових кредитів, а також короткострокових кредитів, підприємство знаходится у нестійкому фінансовому становищі.

Також можна  визначити за іншою формолою:

М3 = (0;0;1), тобто (∆ ВОК<0; ∆ ВДД<0; ∆ ЗДЗ≥0)

∆ ВОК= -2410

∆ ВДД= -1060

∆ ЗДЗ= 290

(Формули зазначені  у під роділлі  1.3.Оцінка фінансової стійкості за абсолютними показниками).

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу (Додаток 4,  табл. 4).

У таблиці (Додаток 5, табл.5) наведено приклад аналізу фінансової стійкості підприємства за даними агрегованого балансу.

Таким чином, за звітний період якісно змінився тип  фінансової стійкості підприємства: воно перейшло з нестійкого фінансового  стану до нормального насамперед завдяки збільшенню власного капіталу та одночасному зменшенню запасів.

Забезпеченість  запасів джерелами формування є  сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім  проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

2.2. Основні показники фінансової стійкості підприємства

 Так як, фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пасиву бухгалтерського балансу. Можна показати основні показники фінансової стійкості.

Для відображення частки оборотних коштів у власному капіталі використовується коефіцієнт маневреності (К_м)

К_м  = ВОК÷ВК, (2.2)

К_{м  =} 690÷4690= 0,2- це свідчить про те що у підприємства дуже мало фінансових можливостей для маневру.

Але на кінець звітного періоду показник зріс до 0,3- це показує що у підприємства з’явилися власні обігові кошти з якими вони можуть робити невеликі фінансові маневри.

Для відображення частки запозичених коштів(ЗК) в валюті балансу (ВБ) коефіцієнт фінансової напруги (К_{ф напр.} ).

 

К_{ф напр.} = ЗК÷ВБ (2.3) ( повне взаємне відношення має як ДЗ÷ВОК), отже

 

К_{ф напр.} = 1350÷690= 1,9- це свідчить про те що підприємство має велику залежність від зовнішніх фінансових джерел.

На кінець звітного періоду показник зменшився до 0,6 вже залежність від зовнішніх фінансових джерел зменшилась.

Також існують  такі показники як: Коефіцієнт покриття запасів витрат, Коефіцієнт поточних зобов’язань, Коефіцієнт довгострокових залучень позичкових коштів, Індекс постійного активу, Коефіцієнт співвідношення запозичених та власних коштів, але всі їхні інтерпретаційні показники є індивідуальним для підприємства, тому зробити висновок по розрахунку не можливо, потрібен більш детальніший аналіз підприємства, але ці показники є суто індивідуальними.

2.3. Оцінювання ринкової стійкості підприємства

Ринкова стійкість  визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо.

Розглянемо  сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.

Відповідно  до стандартів фінансової звітності  саме ці показники відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За визначенням, це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

За критерієм  вартості залучення капіталу, а також  ураховуючи позитивний вплив фінансового  важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення  між власними і позиковими коштами  визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

У світовій та вітчизняній  практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу,

(2.4)

Коефіцієнт  К_авт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто К_авт > 0,5 [12].

Мінімальне значення коефіцієнта  автономії (К = 0,5) свідчить про те, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

 

Отже, коефіцієнт К за звітний  період підвищився, а ризик появи  фінансових труднощів у майбутньому зменшився.

2. Коефіцієнт фінансової залежності

 (2.5)

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта К_А, у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К_А = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

Таким чином, за звітний період фінансова незалежність підприємства підвищилась: на 1 грн. власного сукупного капіталу припадає на 20 коп. менше.

3. Коефіцієнт співвідношення  залучених і власних коштів  доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів К_з/В = 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою

 (2.6)

Значення К_/ показує, скільки позикових коштів (сума розділів III та IV Пасиву) припадає на 1 грн. власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

 

 

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства К,_/в має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

 (2.7)

 

 

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

 (2.8)

Значення К_м показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

 

 

 

Отже, спостерігаються  зміни на краще; у підприємства з’явилося більше свободи маневрувати мобільними коштами.

6. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

 (2.9)

Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8.

 

 

Таким чином, за звітний період забезпечення запасів  власними обіговими коштами збільшилось  на 0,39 і досягло нормального значення.

7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається відношенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до підсумку балансу:

 

 (2.10)

 

За даними господарської  практики нормальне значення К _А > 0,5. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити.

 

 

Отже, на початок  і кінець звітного періоду коефіцієнт виробничих фондів має нормальний рівень.

8. Для характеристики  структури джерел коштів слід  використовувати також спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

 

 (2.11)

 

Значення К_л показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

 

 

Висновок: за звітний  період відбулися зміни на краще.

9. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень

 (2.12)

Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних  активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

 

Таким чином, частка довгострокових позик зменшилась, що свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства у звітному періоді.

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості

 (2.13)

 

 

Отже, збільшення частки термінових зобов’язань свідчить про деяку втрату фінансової стійкості.

11. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів

 (2.14)

 

 

Отже, частка основних, так званих нормальних джерел формування запасів збільшилась, тобто фінансова  стійкість підвищилась.

12. Коефіцієнт кредиторської заборгованості

 (2.15)

 

 

Таким чином, за звітний період цей показник істотно  не змінився.

13. Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю

 (2.16)

 

 

Отже, за звітний  період значення показника збільшилось; бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. В умовах інфляції для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

З наведеного прикладу доходимо загального висновку: за звітний  період фінансова стійкість підприємства підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника абсолютної ліквідності.

Зазначимо, що не існує єдиних однозначних критеріїв  для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та репутації підприємства (неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки, схильні підвищувати частку позикових коштів, але в межах припустимого ризику, щоб не втратити фінансової стійкості. Аналіз впливу фінансового важеля (відношення позикових коштів до загальних джерел).

Запровадження форми № 3 фінансової звітності “ Звіт про рух грошових коштів ” дає змогу додатково ефективно використовувати показники грошового потоку для оцінювання фінансової стійкості підприємства. Так, можна визначити:

 

1. Рентабельність на основі грошового потоку:

 (2.17)

 

Коефіцієнт Я _п показує частку грошових коштів у виручці. Він доповнює традиційні показники рентабельності, визначаючи не тільки прибуткову, а й «грошову» продукцію.

2. Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій) К_сф:

 (2.18)

 

Коефіцієнт  показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку.

З. Коефіцієнт обслуговування боргу - К_об:

 (2.19)

 

Коефіцієнт  показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок  коштів від основної діяльності.

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ                 -----------         ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Основою стабільного  положення підприємства і заставою його життєздатності в ринкових умовах служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню .

Визначення границь  фінансово-економічної стійкості  господарюючого суб'єкта, відноситься  до числа найбільш важливих економічних  проблем в умовах переходу до ринкової економіки, недостатність фінансової стійкості може привести до неплатоспроможності і відсутності в нього засобів для розвитку фінансово-економічної діяльності. Надлишкова фінансова стійкість перешкоджає розвиткові господарюючого суб'єкта, обтяжуючи його витрати зайвими запасами і резервами, що викликає уповільнення обороту капіталу і зниження ефективності відтворення. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом і рухом фінансових ресурсів, що одночасно відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта [6, 93-96].

Ключовими характеристиками фінансової стійкості є: платоспроможність; кредитоспроможність; ефективність фінансово-економічної  діяльності.