Оцінка фінансової стійкості підприємства ВАТ “РАДСАД”

      Не  слід також нехтувати позиковим  капіталом. В розвинутих країнах  за питомою вагою у складі залучених  джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
2. виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
3. вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;
4. залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

      Вартість  внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

      Щодо  позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і  низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

 

      

      ВИСНОВКИ

      Виходя  з проаналізованої літератури, можно зробити такі висновки:

      1. Сутність фінансової стійкості  (платоспроможності) підприємства  та її значення для оцінки  його фінансового стану. 

      Фінансова стійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

      Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

      За  результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

      • про інтенсивність використання позикових засобів;

      • про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

      • про рівень довгострокової стійкості  компанії без позикових засобів.

      Аналіз  фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

      2. Основні показники фінансової  стійкості підприємства.

      Аналіз  фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
• коефіцієнта фінансування;
• коефіцієнта фінансового лівериджу;
• коефіцієнта покриття процентів;
• коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;
• коефіцієнта маневреності власного капіталу.

      Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

      Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

      Коефіцієнт  незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

      Чим нижче значення коефіцієнта, тим  вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

      Коефіцієнт  фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

      Коефіцієнт  фінансування повинен бути меншим 1,0.

      Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

      Показник  фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

      Коефіцієнт  покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат.

      Характеризує  ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий  кредит і демонструє, в скільки  разів зароблені підприємством  протягом звітного періоду кошти  перевищують суму процентів позики.

      Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

      Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими  зобов'язаннями, тобто він складається  з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

      Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

      3. Оцінка показників фінансової стійкості.

      Аналіз  фінансової стійкості повинний показати наявність чи відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

      Основним  може бути аналіз коефіцієнта фінансової незалежності, інші коефіцієнти дають  додатковий матеріал для аналізу.

      Підприємство  характеризується:

• значним запасом міцності (> 0,5);
• незначним запасом міцності (0 < - <= 0,5);
• вкрай низьким запасом міцності (<= 0).

      Аналіз  рівня власного капіталу на початок  періоду дозволяє виявити:

• широкі можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (> 0,5);
• обмежені можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (0<--<= 0,5);
• відсутність можливостей залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості (<= 0).

      Загальні  висновки з теми, що розглядалася.

      В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення  рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах кризи, яка супроводжує перехідний період основними тактичними цілями є:

1. Усунення неплатоспроможності підприємства;
2. Відновлення фінансової стійкості підприємства;
3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

      Усунення  неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є:

1. Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства;
2. Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства
3. Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань.

      Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення обсягу позитивного грошового потоку;
2. Зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

      Зміна фінансової стратегії з метою  прискорення економічного зростання  підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
2. Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

      На  фінансову стійкість впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

      Таке  розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

      Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

      Водночас  для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків  і всіх зобов'язань у нього  залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

      Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового  ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

      Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

      Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. Стійка діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова (кредитна, цінова) політика держави та ринкова кон'юнктура.

      Найважливіше  завдання — усунення неплатоспроможності, бо коли підприємство може своєчасно погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до неплатоспроможності, можуть залишитися без змін.