Оцінка фінансової стійкості підприємства ВАТ “РАДСАД”

 

     1. Власні обігові кошти (робочий,  функціонуючий капітал) =

     власний капітал + довгострокові зобовязання - позаоборотні активи

     = Ф.1 р.380+430+480-080

     2009 рік = 28479+8304-28099 = 8684

     2010 рік = 27565+24+8304-28953=6940

     2. Коефіцієнт забезпечення оборотних  активів власними коштами

       

     2009 рік = =0,02

     2010 рік = =-0,03 

     3. Маневреність робочого капіталу

     

     2009 рік = =1,63

     2010 рік = =2,61

     4. Маневреність власних обігових  коштів

       

     2009 рік = =0,7

     2010 рік = =-0,08 

     5. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

     

     2009 рік = =0,027

     2010 рік = =-0,08

     6. Коефіцієнт покриття запасів

     

     2009 рік = =0,77

     2010 рік = =0,44

     7. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

       

     2009 рік = =0,76

     2010 рік = =0,67 

     8. Коефіцієнт фінансової залежності

       

     2009 рік = =1,31

     2010 рік = =1,5 

     9. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу

     

     2009 рік = =0,22

     2010 рік = =0,16

     10. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

       

     2009 рік = =0,24

     2010 рік = =0,33 

     11. Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)

       

     2009 рік = =3,22

     2010 рік = =2,04 

     12. Показник фінансового леверіджу

       

     2009 рік = =0,23

     2010 рік = =0,24 

     13. Коефіцієнт фінансової стійкості

     

     2009 рік = =0,94

     2010 рік = =0,83 
 

      За  даними розрахунків, наведених у  таблиці 2.2., можно зробити такі висновки:

      1. Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал). За звітний період показник зменьшився на 1744 тис.грн. Позитивним є збільшення показника.

      2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами. Цей показник у 2009 році становив 0,02, а у 2010 році зменьшився та мав відємне значення (-0,03). Нормативним є позитивне значення (від 0,1 до 0,2).

      3. Маневреність робочого капіталу. За період, що аналізується показник збільшився на 0,98. Позитивним є зменьшення показника. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможность підприємства.

      4. Маневреність власних обігових коштів. Значення показника зменьшилось на 0,78. Позитивним є збільшення показника.

      5. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів. Цей показник у 2009 році становив 0,027, а у 2010 році зменьшився та мав відємне значення (-0,08). Позитивним є збільшення значення показника.

      6. Коефіцієнт покриття запасів. За звітний період значення показника зменьшилось на 0,33. Позитивним є збільшення значення показника.

      7. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії). За звітний період цей показник зменьшився на 0,09. Позитивним є збільшення показника, нормативне значення більше або дорівнює 0,5.

      8. Коефіцієнт фінансової залежності. За звітний період цей показник зменьшився на 0,19. Позитивним є зменьшення показника, нормативне значення дорівнює 2.

      9. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Протягом періоду, що аналізується значення показника зменьшилось на 0,06. Позитивним є збільшення показника, нормативне значення більше 0,1.

      10. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. За звітний період значення показника збільшилось на 0,09. Позитивним є зменьшення показника, критичне значення меньше або дорівнює 0,5.

      11. Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування). За період, що аналізується показник зменьшився на 1,18. Нормативне значення – показник повинен становити більше одиниці.

      12. Показник фінансового леверіджу. Протягом звітнього періоду відбулося незначне зменьшення показника на 0,1, що є позитивним. Нормативне значення показника меньше або дорівнює 0,25.

      13. Коефіцієнт фінансової стійкості. За звітний період цей показник зменьшився на 0,11. Нормативне значення показника від 0,85 до 0,9.

      Отже, незважаючи на те, що фінансова стійкість  ВАТ “РАДСАД” за рік, що аналізується, дещо знизилась, підприємство і надалі залишається фінансово стійким. 

 

       РОЗДІЛ 3.  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

      Підприємство, що аналізується, вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культур для виробництва напоїв і прянощів, займається розведення великої рогатої худоби та виробництвом вин, а також займається реалізацією власної продукції як резидентам, так і нерезидентам України. На думку фахівців, вироби підприємства відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з значним рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому найголовніша задача для даного підприємства – зниження собівартості.

      Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

      Зниження  трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними  шляхами. Найбільш важливі з них  – механізація та автоматизація  виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

      Значну частку в структурі витрат на виробництво продукції займають матеріальні ресурси. Звідси, зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знову на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

      Скорочення  витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого  використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання.

      Доцільно  продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

      Як  і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

      Щодо  джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1. Реалізація продукції з негайною оплатою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

      Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

      Щодо  управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;
2. періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;
3. якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
4. використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
5. продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
6. при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
7. використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
8. відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
9. страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;
10. обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

      Слід  приділити значну увагу збуту  продукції за готівку. Цьому має  сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

      Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту  абсолютної ліквідності з тією ж  сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму поточної заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, з метою нарощення обсягів реалізації та надходження коштів на поточний рахунок.

      Сума  дебіторської заборгованості та запасів  покриває суму оборотних активів  у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

      Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення  з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані  всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та спеціальні фонди.

      Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає  необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

      Процес  управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.