Інвестиційна політика

Визначення оптимальних  способів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності передбачає вироблення основних напрямів інвестиційної політики та встановлення принципів формування джерел фінансування інвестицій. Відповідно до цих критеріїв можна виділити такі напрями інвестиційної політики:

• інвестування з метою отримання доходу у вигляді процентів, дивідендів, виплат із прибутку;
• інвестування з метою отримання доходу у вигляді приросту капіталу внаслідок зростання ринкової вартості інвестиційних активів;
• інвестування з метою отримання доходу, складовими якого виступають як поточні доходи, так і приріст капіталу.

Орієнтація на однин із зазначених напрямів є ключовою ланкою формування інвестиційної політики, що визначає склад об'єктів інвестування, джерело отримання доходу, рівень прийнятного ризику та підходи до аналізу інвестицій.

Усі форми і види інвестиційної  діяльності банків здійснюються за рахунок сформованих ними ресурсів. Політика формування інвестиційних ресурсів покликана забезпечити здійснення інвестиційної діяльності в заданих масштабах і напрямках, ефективне використання власних і залучених коштів, вкладених в інвестиційні активи. Розроблення основних напрямів інвестування пов'язана з проведенням одночасної роботи з визначення джерел їх фінансування.

Прогнозування потреби у  загальному обсязі інвестиційних ресурсів проводиться на основі зіставлення  обсягів, передбачених у разі формування основних напрямів інвестиційної діяльності, і часткою, яка припадає на інвестиційні активи внаслідок розподілу ефективного потенціалу банків між різними групами активів, з урахуванням майбутніх потоків грошових коштів у вигляді платежів і надходжень, оцінки можливостей залучення коштів на фінансовому ринку в рамках загальної фінансової стратегії банку.

При цьому необхідно забезпечити  відповідність не тільки загальних  обсягів інвестицій і джерел їх фінансування, а й структурні показники.

Такі важливі характеристики інвестування, як дохідність і ризик, неабиякою мірою залежать від виду банківських ресурсів, які використовуються для фінансування інвестицій та відрізняються за вартістю залучення, ступенем ризику їх вилучення та іншими параметрами.

Важливим елементом інвестиційної  політики є аналіз структури пасивів, вибір оптимального співвідношення між власним капіталом банку та його борговими зобов'язаннями, визначення структури боргових зобов'язань за термінами погашення, ризиками зміни вартості, прогнозування альтернативних форм мобілізації інвестиційних ресурсів. Така стратегія формування інвестиційних ресурсів дає можливість зіставити структурні показники джерел фінансування інвестицій з характеристикою аналізованих об'єктів інвестування, згрупованих за строками, ліквідністю та перспективами збільшення.

Прийняття інвестиційних  рішень банку має бути орієнтоване на досягнення оптимального співвідношення між обсягом і структурою вкладень і їх ресурсним забезпеченням з позицій максимальної прибутковості й мінімального ризику, що є цільовою функцією інвестиційної політики банку. Це, своєю чергою, передбачає прогнозування напрямів інвестування в майбутньому періоді на основі прогнозованих змін обсягу і структури інвестиційних вкладень і джерел їх фінансування. Отже, управління інвестиційною діяльністю повинно охоплювати як формування основних напрямів інвестування, так і визначення необхідного ресурсного забезпечення.

За умови формування джерел фінансування конкретних видів інвестиційних вкладень необхідним фактором є врахування специфіки різних видів банківських ресурсів. На основі аналізу специфіки руху різних видів банківських ресурсів, виходячи зі ступеня стабільності, можна виділити три групи:

1. найбільш стабільні (власні кошти банків і довгострокові зобов'язання);
2. стабільні (строкові та ощадні депозити, позики в інших банках, незнижу-

ваний залишок депозитів  до запитання);

3. нестабільні (піддані змінам залишки депозитів до запитання).

Чим більша частка стабільної і дешевої частини банківських  ресурсів, тим, за інших рівних умов, вища прибутковість і сталість комерційного банку. Будь-які зрушення в структурі активів і пасивів впливають на прибутковість і ступінь ризику банківських операцій. В основі цих зрушень лежать зміни кредитної та інвестиційної політики банку, які, своєю чергою, визначаються макро- і мікроекономічними чинниками.

До макроекономічних факторів, які впливають на інвестиційну політику комерційного банку, можна віднести:

• економічну та політичну ситуацію в країні;
• стан інвестиційного та фінансового ринку;
• комплекс законодавчих і нормативних основ банківської діяльності;
• політику оподаткування;
• структуру і стабільність банківської системи та ін.

Аналіз та облік цих  факторів у процесі формування інвестиційної політики передбачає збір і обробку вихідної інформації. Аналітична інформація для оцінки можливостей інвестування представлена блоками:

• макроекономічна ситуація та інвестиційний клімат;
• основні показники, що характеризують макроекономічний розвиток інвестиційного ринку загалом;
• основні показники розвитку окремих сегментів інвестиційного ринку;
• показники інвестиційної привабливості галузей економіки;
• показники інвестиційної привабливості регіонів;
• дані про динаміку окремих інвестиційних інструментів;
• дані про діяльність окремих суб'єктів господарювання;
• законодавчі та нормативні акти, що визначають режим інвестиційної діяльності банків;
• положення про оподаткування різних видів банківської діяльності. Результати оцінки розглянутих показників є важливим орієнтиром під

час прийняття інвестиційних  рішень. Основні мікроекономічні  фактори, що впливають на формування інвестиційної політики, включають:

• обсяг і структуру ресурсної бази;
• загальну мотивацію діяльності банку, характер і значущість стратегічних цілей, що обумовлюють вибір інвестиційної політики;
• стадії життєвого циклу банку;
• розміри, організаційну будову та функціональну структуру банку;
• якість інвестиційних вкладень;
• прибутковість подібних активів;
• масштаби витрат на формування і управління інвестиційним портфелем. Аналіз та оцінку розробленої інвестиційної політики здійснюють за такими критеріями: відповідність інвестиційної політики за цілями, напрямами і термінами реалізації до умов загальної економічної політики банку; внутрішня і зовнішня збалансованість інвестиційної політики; ступінь реалізації інвестиційної політики; ефективність інвестиційної політики. Зміна умов здійснення інвестиційної діяльності потребує проведення постійного моніторингу для успішного виконання розробленої інвестиційної політики.

Інвестиційна програма на момент складання не може охопити  весь комплекс змін зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому гнучкість і динамічність інвестиційної програми можна досягнути завдяки поточному коригуванню управління інвестиціями, що в короткостроковому періоді передбачає об'єктивну оцінку ефективності окремих вкладень, визначення можливостей виходу з інвестиційних проектів, реінвестування капіталу в разі настання несприятливої ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Проаналізувавши різні підходи до визначення інвестиційної політики держави, варто зазначити, що цей термін доцільно трактувати як систему заходів, що визначають обсяг, структуру та основні напрямки усіх вкладень для забезпечення високих темпів розвитку економіки. Сутність цих заходів буде залежати від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації.

Економічні інтереси банків, що випливають із сутності цих інститутів як комерційних структур, полягають  у забезпеченні прибутковості банківських  операцій під час дотримання їх ліквідності  та надійності. Банки працюють здебільшого  не на власних, а на залучених і  позикових ресурсах, тому вони не можуть ризикувати коштами своїх клієнтів, вкладаючи їх у великі інвестиційні проекти, якщо це не забезпечено відповідними гарантіями.

Тому під час створення  своєї інвестиційної політики комерційні банки завжди повинні виходити з  реальних оцінок ризику, економічної ефективності, фінансової привабливості інвестиційних проектів, оптимального поєднання коротко-, середньо- і довгострокових вкладень.

Разом із тим, існуюча система  інвестування є не тільки внутрішньою  справою самого банку. Відповідно до базисних принципів регулювання банківської діяльності, невід'ємною частиною будь-якої системи нагляду є незалежна перевірка політики, оперативної діяльності банку та застосовуваних при цьому процедур, пов'язаних із видачею кредитів та інвестуванням капіталів, а також поточного управління кредитним та інвестиційним портфелями.

Комерційні банки для  ефективного управління інвестиційною діяльністю повинні розробити і реалізувати обґрунтовану інвестиційну політику. Саме від розробленої політики надалі залежатиме результат банку від вкладень в інвестиційні інструменти.

 

Список використаної літератури

 

1. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика / Л.М.Борщ, С.В.Герасимова. - К.: Знання, 2007. - 685с.
2. Коюда О.П. Інвестування. Підручник для ВНЗ. / О.П.Коюда, О.П.Лепейко, В.О.Коюда, В.М.Гриньова. - К.: Знання, 2008. - 452с.
3. Кириченко О.А. Антикризова інвестиційна політика України // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). - С.64-74.
4. Марцин В.С. Активізація інвестиційного потенціалу економіки України // Проблеми науки. - 2009. - №7. - С.9-14.
5. Палиця С. В. Досвід і проблеми у інвестиційній політиці України / С. В. Палиця // Інвестиції: практика та досвід - 2008. -№ 18.-С.14-15.
6. Яценко А.В. Формування інвестиційної політики зі стратегічних позицій розвитку України // Інвестицій: практика та досвід. -2010. - №8. - С.12-17.
7. Інформаційний збірник Центру соціологічних та політичних досліджень «Соціополіс». — K.: ДП «ПРЕСА», 2009. — 248 с.
8. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций / Глазунов В.Н. — М.: Финстатинформ, 2003. — 278 с.
9. Музиченко А.С. Державне регулювання інвестиційної діяльності: монографія / А.С. Музиченко. — K.: Науковий світ, 2001. — 345 с.
10. Игошин Н.В. Инвестиции: организация, управление и финансирование / Н.В. Игошин. — М.: Финансы. ЮНИТИ, 2004. — 438 с.
11. Лановий В. Інвестиції та розвиток / В. Лановий, В. Дубровський. — K.: Центр Ринкових реформ, 2002. — 86 с.
12. Запоточний В. І. Інвестиційна політика як основний етап банківського інвестиційного процесу / В. І. Запоточний // Науковий Вісник НТЛУ України. – 2012. № 22.9. – С. 201-206.