Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства.

      Отже, підприємство як позичальник належить до 2-го класу.

      Для підприємства 1-го класу кредит може бути наданий під мінімальний  відсоток, як виняток — як бланковий, тобто без застави. Підприємство 2-го класу може одержати кредит на загальних умовах: ринкова відсоткова ставка; забезпечення заставою або гарантією. Для підприємства 3-го класу отримати кредит проблематично. Якщо ж він буде наданий, то під максимальний відсоток, під заставу з максимальним коефіцієнтом застави (співвідношення вартості застави за оцінкою банківських експертів до суми кредиту), який іноді досягає 3-5.

      Таким чином, підприємства заінтересовані зробити  випереджальний самоаналіз і визначити свою класність як позичальника.

      Українські  дослідники пропонують такі критерії для оцінювання кредитоспроможності  позичальників та ризику банку:

      • поточний фінансовий стан позичальника (двофакторна модель, що враховує коефіцієнти  ліквідності та фінансової стійкості);

      • об'єкт кредитування;

      • термін та розмір кредиту;

      • досвід роботи з позичальником (чи були затримки із погашенням раніше отриманих  кредитів, чи вчасно надавалась правдива фінансова документація);

      • кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи керівника);

      • якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання).

      За  кожним критерієм визначають клас позичальника з подальшою трансформацією отриманих  оцінок у ймовірність небажаної  події.

      Становить інтерес зарубіжний досвід визначення банками узагальнюючого показника кредитоспроможності позичальників — фізичних осіб.

      Діагностика банкрутства підприємств

      У передбаченні можливого банкрутства  крім підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові агенції тощо. Існують різні підходи діагностики можливого банкрутства підприємства.

      Методика  діагностики банкрутства, що діє  в Україні

      В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997р Наведена методика відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95 № 2343-ХІ1.

      Джерелами інформації для здійснення аналізу  є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшиф-ровка дебіторської та кредиторської  заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

      Методика  передбачає аналіз:

      • динаміки валюти балансу та його структури;

      • джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового  лівериджу, забезпеченості власними коштами;

      • структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність  простроченої заборгованості перед  бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування  та перед іншими кредиторами;

      • активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

      • структури оборотних засобів  на базі коефіцієнта оборотності  оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта  оборотності запасів та середньої  тривалості одного обороту запасів;

      • власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:

      - робочим капіталом (власні оборотні  засоби); оптимальний розмір залежить  від сфери діяльності, обсягу  реалізації, кон'юнктури ринку тощо;

      - маневреністю робочого капіталу Мк — часткою запасів у його загальній сумі; коефіцієнтом покриття Кп (критичне значення Кп = 1); якщо Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо Кп= 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

      • витрат на виробництво;

      • прибутковості підприємства;

      • використання прибутку.

      Поряд з аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального  посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

      Багатофакторні  формалізовані моделі діагностики банкрутства підприємств

      Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої  долі (розквіту чи занепаду) підприємств  дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

      Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства  запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман — Z-моделі За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К за Формулою

      Z = -0.3877- 1.0736К,, + 0.0579К_авт,.

      Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність  банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення  ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням 2Г.

      Ця  модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо  точно прогнозує ймовірність  банкрутства. Похибка Д Z= ± 0,65

      За  вихідними даними дод. 1.1 за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду

      

      Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %. Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу

      

      

      Критичне  значення Z = 2,675. Із цим значенням  порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі  два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

      Незважаючи  на привабливість методики, за допомогою  якої можна просто отримати кількісну  характеристику такого складного поняття  власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:

      - робочим капіталом (власні оборотні засоби); оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо;

      - маневреністю робочого капіталу  Мк — часткою запасів у його  загальній сумі; коефіцієнтом покриття  Кп (критичне значення Кп = 1); якщо  Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо К_п= 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

      • витрат на виробництво;

      • прибутковості підприємства;

      • використання прибутку.

      Поряд з аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального  посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

      Результати  аналізу заносять у зведену форму "Основні фінансово-економічні показники  та коефіцієнти". Після цього комісія  робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

      Щоб запобігти включенню "власного" підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною  методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.

      Багатофакторні формалізовані моделі діагностики банкрутства підприємств

      Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої  долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

      Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства  запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман — И-моделі [13; 42]. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою

      Z = -0.3877-1.0736Кп +0.0579Кавт.

      Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність  банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням Z.

      Ця  модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо  точно прогнозує ймовірність  банкрутства. Похибка A Z= ± 0,65

      За  вихідними даними дод. 1.1 за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду

      

      Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %. Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу Z

      

        

      Критичне  значення Z = 2,675. Із цим значенням  порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К₃. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

      Українські  підприємства можуть застосовувати  тест, запропонований Е. АлЬТМаНОМ у 1983 р. - Де

      Z₈₇ = 3.107 К₁ + 0,995 К₂ + 0,42 К¹₃ + 0,847 К₄ + 0,717 К₅,

      

      Граничне  значення індексу Z₈₃ дорівнюватиме 1,23. Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностики платоспроможності Конана і

      ГоЛЬДера:

      Z = 0.16 х1 - 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10 х4 - 0,24 х-5,

      

      Наведені  рівняння були отримані методами кореляційного аналізу статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Наведемо вірогідність затримки платежів для різних значень Z (табл. 2) .

      Вірогідність  затримки платежів для різних значень Z

 

        

      Якщо Zx > 0,3 — підприємство має добрі  довгострокові перспективи, при Zт < 0,2 — є ймовірність банкрутства.

      У практиці фінансового аналізу підприємств в Україні показник Z, як і аналогічні показники, поки що не використовують.

      Використання  системи формалізованих і неформалїзованих показників

      Аналітик  на власний розсуд вибирає з переліку показники для діагностики банкрутства. Наприклад, на основі пропозицій Комітету з узагальнення практики аудиту (Велика Британія) з урахуванням досвіду й умов діяльності російських підприємств можна запропонувати дворівневу систему показників.