Інструменти та методи контролінгу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Інструменти та методи контролінгу…………………………………3

Список використаної літератури…………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Інструменти та методи контролінгу

Служба контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів - як загально методологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, тенденційний аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

Основна мета функціонування контроллінгу на підприємстві полягає в систематичному зборі необхідної для аналізу інформації, її обробці і підготовці для керівника. Досягнення цієї мети можливе за допомогою формування основного інструментарію контроллінгу. Запропоноване Анташовим В. підрозділ інструментів контроллінгу на технологію отримання управлінської інформації і аналітичні розрахунки, покладемо в основу побудови моделі структури інструментарію  контроллінгу.

Інструментарій оперативного контроллінгу

 

Технологія отримання управлінської інформації і ухвалення рішень

Аналітичні (фінансово-економічні розрахунки, орієнтовані на ухвалення управлінських рішень)

Використання методу “директкост”(сум покриття)

Аналіз точки беззбитковості

Формування основних підконтрольних показників

Аналіз результатів по відхиленнях

Визначення взаємозв'язків і залежностей між показниками: об’єм виробництва, витрати, прибуток

Бюджетування

Моделювання

Регулювання

Ціноутворення

 

Аналітичні (фінансово-економічні розрахунки, орієнтовані на ухвалення управлінських рішень)

Використання методу “директкост”(сум покриття)

Аналіз точки беззбитковості

Формування основних підконтрольних показників

Аналіз результатів по відхиленнях

Визначення взаємозв'язків і залежностей між показниками: об’єм виробництва, витрати, прибуток

Бюджетування

Моделювання

Регулювання

Ціноутворення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основними і найважливішими елементами інструментарію контроллінгу є наступне: бюджетування, формування основних підконтрольних показників ефективного управління підприємством, визначення ступеня дії виниклих відхилень на величину алгоритму “витрати - прибуток”.     

 
 До головних специфічних методів контролінгу належать такі: 
•бенчмаркінг; 
•вартісний аналіз; 
•факторний аналіз відхилень; 
•аналіз точки беззбитковості; 
•портфельний аналіз; 
•опитування (анкетування); 
•СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць); 
•АВС-аналіз; 
•Нуль-базис бюджетування. 
Опитування (анкетування)

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством.

Успішно використати цей метод контролінгу можна лише в разі додержання таких умов: 
 -  керівництво підприємства має. брати безпосередню участь в організації опитування (анкетування); 
          - з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

• керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;
• опитування не повинно спровокувати конфлікт чи ускладнити стосунки між керівництвом та працівниками; 
  -     участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною; 
  -     анонімність анкетування та оцінки; 
  -     участь в організації анкетування нейтральної сторони; 
  -     результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

Факторний аналіз відхилень

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Відхилення може виникнути в результаті дії трьох основних факторів: 
— зміни обсягів виробництва продукції; 
— зміни цін на ресурси; 
— зміни норм витрат на одиницю продукції. 
 Факторний аналіз відхилень характеризується двома головними недоліками. 
 1.    Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства. 
 2.    Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення. 
 Цінність аналізу значно підвищується, якщо контролеру вдається дібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

Аналіз точки беззбитковості

Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства - виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію. 
 Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості).

Бенчмаркінг

Бенчмаркінг - це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації. 
 Бенчмаркет повинен знайти відповідь на запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми? 
Розрізняють три види бенчмаркінгу: 
 1.Внутрішній (аналіз і порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного і того самого підприємства); 
 2.Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів (порівняльний аналіз товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємства-конкурента. 
 3.Функціональний бенчмаркет (аналіз окремих процесів, функції, методи й технології в порівнянні з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглянутого.

Вартісний аналіз

Вартісний аналіз - це метод контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляються, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. От же, в центрі уваги перебувають функціональні та вартісні параметри продукції. 
 Розглядають два завдання вартісного аналізу: 
-    зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації; 
-    поліпшення функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат. 
 З огляду на ці завдання вартісний аналіз зосереджує увагу на мінімізації витрат під час перегляду функціональних пара метрів у разі: 
 -    зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість); 
 -    підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію). 
 Вартісний аналіз розглядається як один з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали.

Портфельний аналіз

Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. Традиційно цей інструмент використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном "портфоліо "розуміє "оптимальний з погляду комбінації ризику та прибутковості набір інвестицій." Отже, в основу портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. 
 Під час аналізу використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці:

• портфель з"ростання ринку — частка ринку" (матриця Бостонської консультативної групи);  
• портфель "привабливість ринку — конкурентні переваги" (матриця Мак-Кінсі).

АВС-аналіз

АВС-аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки цьому вдається сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації. 
 Ефективність АВС-аналізу сировини (матеріалів) можна істотно підвищити, скориставшись випробуваною в зарубіжній практиці класифікацією окремих її видів: 
 1) А-сировина — види сировини (матеріалів), на які припадає понад 50% витрат у загальній структурі закупок; 
 2) В-сировина види сировини (матеріалів), відповідна частка яких перевищує 25%; 
 3) С-сировина — інші, незначні за внеском у собівартість види сировини (матеріалів). 
 Зрозуміло, що найбільші резерви зниження витрат за елементом "сировина (матеріали) " можуть бути виявлені під час аналізу А-сировини. Щоб розкрити такі резерви, складають перелік відповідних заходів:

• якомога точніше оцінювання втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;
• мінімізація втрат якості сировини (матеріалів);
• обчислення норм витрат за методом нуль-базис бюджетування;
• добір економічніших технологій:    
• оптимізація запасів;   
• переговори з постачальниками щодо зниження за купівельних цін;   
• пошук альтернативних постачальників;   
• посилений контроль за збереженням сировини (матеріалів).

З метою оптимізаци запасів на практиці досить часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу - ХУZ -аналізом. Цей метод контролінгу широко використовується з метою нормування оборотних коштів, для створення виробничих запасів.

 Під час ХУZ -аналізу  найчастіше застосовувані види  сировини (матеріалів) залежно від  рівня їх споживання поділяють  на три класи. 
 1. Х-сировина — рівномірно споживана у процесі виробництва без істотних коливань. 
 2. Y-сировина — споживана з відчутними коливаннями, залежними, наприклад, від виробничого циклу чи сезонності виробництва. 
 3. Z-сировина — споживана нерегулярно через значні коливання відповідної потреби. 
 Зазначимо, що АВС-аналіз застосовний для пошуку резервів зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції. Цей метод придатний і для оптимізації портфеля продукції, що її виробляє та реалізує підприємство, або, скажімо, для максимізації обсягів реалізації продукції.

На підставі стратегічних цілей та довгострокових планів розвитку підприємства розробляють оперативні плани. Основаною формою оперативного планування є бюджетування. Оскільки план санації можна розглядати як систему бюджетів, спинимось на характерних ознаках бюджетування:

• короткостроковість;   
• високий рівень конкретизації;   
• внутрішня спрямованість;
• тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетування операційного бюджету та оперативного фінансового плану. 
Операційний бюджет складається з виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається баланс надходжень і видатків, платіжний календар, а також планування показника прибутків та збитків, балансу підприємства. 
 Розрізняють два основні методи бюджетування: