Інструменти грошового ринку

     Ще  одним суттєвим недоліком обліку прав власності в системі реєстрів є інертність такої системи (необхідність витрат часу на забезпечення внесення змін до реєстру після кожної трансакції), що не дає змоги створити дійсно ліквідний і динамічний ринок.

     Концентрація  значної кількості угод на неорганізованому ринку. Незначні обсяги організованого ринку цінних паперів є причиною функціонування тіньових схем купівлі-продажу, крім того, значну частину ринку акцій становлять цінні папери ЗАТ, які не можуть обертатися на фондових біржах. В результаті деформуються ринкові механізми ціноутворення, обмежуються можливості виходу на ринок інституціональних інвесторів, залучення вільних коштів населення. Неорганізований ринок є непрозорим, неліквідним, він не може бути інструментом для визначення об'єктивних ринкових цін. Держава ж зі свого боку втрачає можливість контролю як за процесом ціноутворення, так і за обсягом (ринковою вартістю) майна, яким сама володіє як акціонер.

     Вирішення зазначених вище проблем потребує істотних скоординованих зусиль як урядових установ, так і суб'єктів фондового ринку, а також істотної модернізації законодавчої бази.

     У сфері обліку власників цінних паперів  головним завданням є розбудова  національної депозитарної системи. Обмеження  функцій національного депозитарію  на сьогодні не дає змога забезпечити належний захист прав інвестора. Тому нагальним є прийняття нової редакції Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". Основними положеннями цього закону мають бути:

- створення  в Україні Центрального депозитарію  цінних паперів, який би контролювався  державою і був захищений від  потрапляння під контроль окремих  фінансово-промислових груп та  учасників ринку;

- запровадження  єдиної системи обліку цінних  паперів як у нормативно-правовому, так і в інформаційному та технологічному плані.

     У сфері розвитку інфраструктури фондового  ринку необхідно підвищити відповідальність учасників ринку, усунути з останнього так звані "кишенькові" компанії, які обслуговують виключно інтереси певних фінансово-промислових груп і практично не здійснюють професійної діяльності. Зокрема, пропонується ввести більш жорстке нормативне регулювання структури актівів страхових компаній (в напрямі збільшення інвестування в цінні папери), підвищити вимоги до власного капіталу професійних учасників фондового ринку тощо.

     З метою збільшення частки організованого фондового ринку вважається за доцільне на законодавчому рівні сконцентрувати всі угоди купівлі-продажу цінних паперів, емітованих підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, виключно на організованому ринку. Крім того, пропонується вжити такі першочергові заходи, спрямовані на розбудову фондового ринку в Україні:

- встановити  вимога щодо мінімального обсягу  торгів цінними паперами, за якого можливе функціонування ліцензованого організатора торгівлі;

- надані  право клірингу фондовим біржам;

- забезпечити  впровадження єдиних стандартів  діяльності всіх торговельних систем.

     Знаковим  є те, що всі ці пропозиції практично одностайно підтримуються професійними учасниками ринку, вони ввійшли складовою частиною до розробленого ДКЦПФР проекту Програми розвитку фондового ринку України на 2005 - 2010 роки, яка має (у разі реалізації) вивести фондовий ринок України на якісно нових рівень, наближений до світових стандартів.

Висновок 

     Невід'ємною  складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і  регульованої ринкової економіки організація  цього ринку і рівень ефективності його функціонування - це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

     Сьогодні  грошовий ринок має складну внутрішню  структуру, що складається з низки  взаємопов'язаних між собою елементів. Їх взаємозв'язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку. Об'єктивні основи дії цього механізм, його особливості і припустимі межі втручання держави в його роботу - усе це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання і формування певного світогляду, але й для практичних дій щодо забезпечення необхідного втручання держави в механізм ринкового саморегулювання. На грошовому ринку, як і на будь-якому іншому, як базові виступають категорії попиту і пропозиції. Розуміння суті цих категорій стає визначальним для формування уявлення про механізм функціонування всього грошового ринку.

       Грошовим ринком звичайно називають  особливий сектор ринку, на  якому здійснюється купівля та  продаж грошей як специфічного  товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку - а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку.

     Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

- за  видами інструментів, що застосовуються  для переміщення грошей від  продавців до покупців;

- за інституційними ознаками грошових потоків;

- за  економічним призначенням грошових  коштів, що купуються на ринку.

     За  першим критерієм у грошовому  ринку можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов'язань, ринок  цінних паперів, валютний ринок За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів;

ринок послуг небанківських фінансово-кредитних  установ.

За третім критерієм - економічним призначенням купівлі грошей - грошовий ринок поділяють на два сектори:

- ринок  грошей;

- ринок  капіталів.

Важливим  фактором який впливає на розвиток ринку цінних паперів є створення  умов для виконання угод з цінними  паперами на організаційно оформленому  ринку. Торгівля цінними паперами на організаційно оформленому ринку, підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості.

     Розглядаючи стан Українського фондового ринку  стає очевидним ряд проблем, які  стримують створення високоліквідного, відкритого, активного ринку капіталів На вирішення цих проблем сконцентрована увага відповідних владних структур. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 Голос України. - 1996. - 26 лист.

2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 ВВР - 1991 - №38

3. Указ Президента України "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14.02.1997 №142/97 Уряд кур'єр - 1997-1997. - 22 бер.

4. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабіна Н.В. Фінансовий ринок: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009 р. – 334с.

 5.http://ukrstat.gov.ua

6. http://kmu.gov.uа