Інструменти грошового ринку

План

Вступ

1. Суть та структура грошового ринку

2. Характеристика  інструментів грошового ринку

3. Проблеми функціонування та перспективи розвитку грошового ринку  України

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Грошовий  ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

     Після того, як Україна стала самостійною  незалежною державою, все більше уваги  та зусиль приділяється зростанню економічного потенціалу країни. Покращення умов функціонування грошового ринку, удосконалення його структури на теперішній час є чи не найважливішим завданням державного апарату та Національного банку України. Якщо наша ринкова система буде розвиватися не належним чином, то ми не зможемо конкурувати та співпрацювати з іншими країнами, тому  тема дуже актуальна на даний період.

     Об'єктом  дослідження роботи є грошовий ринок, чинники, які впливають на його функціонування, його суб'єкти та об'єкти, специфіка відносин на ньому та особливості розвитку в Україні.

     Метою обраної теми є вивчення грошового  ринку України, дослідження інструментів грошового ринку, чинників, що впливають на нього, умови рівноваги, його становлення та подальший розвиток на Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Суть та структура грошового ринку

 

     Монетарний (грошовий) ринок  – це особливий сектор ринку, на якому відбувається купівля – продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар.

     Можна сказати також, що (грошовий) ринок  -  це мережа спеціалізованих банківсько-фінансових інститутів (установ), що забезпечує взаємодію та врівноваження  попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар.

     Монетарний  ринок складається з грошових потоків за якими кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів(див. рис.1).

     

     Рис.1. Потоки грошових коштів.

     Завдяки функціонуванню грошових ринків здійснюється механізм перерозподілу надлишків грошових коштів (заощаджень) у сферу, де необхідні кошти для інвестицій.

     Специфіка товару на грошовому ринку зумовлює і специфіку понять “купівлі-продажу”, інструментів та кон’юнктури.

     Особливості “купівлі – продажу” визначаються специфікою понять:

     1) „товар”, що купується – продається  на монетарному ринку. Цим  „товаром” є  гроші.

     2)  "ціна” на грошовому ринку має умовний характер і форму процента на позичені (чи залучені) кошти. Розмір процента визначається споживчою вартістю грошей, тобто їх здатністю  приносити покупцю додатковий дохід.

     3) “Продаж” грошей – це форма  їх передачі власником у тимчасове  користування в обмін на інструменти,  які дають можливість зберегти  право власності на ці гроші  та одержати відсотковий дохід.

     4) “Купівля” грошей – це форма одержання суб’єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей. Передача грошей може здійснюватись у формі:

     а) прямої позички з умовою повернення у визначений термін; або

     б) купівлі специфічних фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів та ін.).

     Для пізнання механізму функціонування  грошового ринку його структуризують за:

     1) видами інструментів;

     2) за інституційними ознаками грошових  потоків; 

     3) за економічним призначенням  купівлі грошей.

     Грошовий  ринок поділяють на два основні сектори:

     1) сектор прямого фінансування (безпосередньо  від власників до позичальників);

     2) сектор опосередкованого (непрямого)  фінансування (по яких грошові  кошти рухаються від кредиторів  до позичальників через фінансових  посередників – банки (особливе місце), небанківські фінансові установи).

     Головна функція грошового ринку – балансування попиту і пропозиції, формування ринкового рівня процента як ціни грошей. Тому особливе значення має пізнання механізмів формування попиту та пропозиції.  
 
 
 

2. Характеристика  інструментів грошового ринку

     Рух грошей на грошовому ринку забезпечують спеціальні інструменти. Інструменти грошового ринку – це певні  зобов’язання  покупців перед продавцями. В залежності від виду розрізняють не боргові та боргові   зобов’язання. 

     Не боргові – це зобов'язання які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах (акції, деривативи).

     Боргові –  це зобов'язання за яким покупець зобов'язується повернути в певний строк одержану суму та сплатити по ній  дохід.

     Боргові  зобов'язання можуть бути  депозитні (гроші передаються у повне розпорядження покупцям – напр. залучення коштів банками на поточні та строкові рахунки, депозитні, ощадні та трастові вклади  тощо); позичкові – продавці обмежують права покупців щодо розпорядження грошима  ( визначається цільове призначення позички, особливі гарантії її повернення  та ін. Такі зобов’язання мають форму кредитних угод, облігацій, векселів та ін.)

     Інструменти грошового ринку, опосередковуючи  рух грошей,  набувають певної вартості і стають об’єктом купівлі-продажу у формі цінних паперів чи валютних цінностей. В тому числі формуються ринок цінних паперів, валютний ринок як форми існування грошового ринку.

     Основні інструменти грошового ринку з погляду їх значущості на грошовому ринку характеризують:

      Казначейські  короткострокові зобов'язання держави (казначейські білети) — цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння цими білетами. Короткострокові казначейські зобов'язання випускаються терміном на 3-6-12 місяців на пред'явника. Виплата доходу за короткостроковими казначейськими зобов'язаннями здійснюється під час погашення зобов'язань через нарахування відсотків до номіналу без щомісячних виплат. Завдяки надійності, ліквідності і великій прибутковості казначейські короткострокові зобов'язання є дуже привабливим для інвесторів інструментом.

      Ощадний сертифікат — письмове свідчення кредитної установи про депонування коштів вкладника, що дає право на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним.

      Ощадні  сертифікати видаються на певний строк або до запитання. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають. Іменний сертифікат за бажанням власника може бути замінений сертифікатом на пред'явника.

      Вексель — цінний папір, що містить зобов'язання фізичної або юридичної особи (векселедавця) про погашення у встановлений строк свого грошового зобов'язання (платежу) у визначеній сумі. Форма векселя, порядок його подання до оплати, обігу, права й обов'язки сторін і всі інші вексельні правовідносини регулюються законами. У процесі обігу вексель може передаватися від одного власника до іншого для погашення зобов'язань і подання до оплати. З розвитком ринкових відносин вексель перетворюється на універсальний кредитно-розрахунковий інструмент, що виконує функції кредитних грошей, засобу платежу, а як цінний папір стає об'єктом різних угод (купівлі-продажу, застави тощо). Векселі приймаються банками як забезпечення наданих позичок. Розрізняють векселі прості, переказні, комерційні, банківські та казначейські.

      Простий вексель — це боргове зобов'язання, видане позичальником кредитору.

      Переказний вексель крім реквізитів, що вказуються у простому векселі, містить письмовий наказ векселетримача про сплату в зазначений строк суми грошей, що фігурує у векселі, третій особі.

      Комерційні папери — це короткострокові зобов'язання, що випускаються корпораціями з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій (ними можуть бути і комерційні векселі). Як правило, у країнах з ринковою економікою корпорації продають ці зобов'язання через дилерів великим інвесторам на короткий час. Ринок комерційних паперів конкурує з ринком позик банків.

      Банківський вексель — досить відомий інструмент у США; це чек, що виписується фірмою постачальнику за товар з умовою оплати у визначений строк у майбутньому.

      Чек має банківську оцінку "акцептований", що означає гарантію банку, на який виписано чек, оплатити його. Цим найвищий кредитний рейтинг банку гарантує оплату за чеком фірми, за що банк стягує певну акцептну плату і вимагає, щоб фірма внесла зазначену в чеку суму в межах встановленого строку. Оскільки такий вексель має високий ступінь гарантії, він звичайно успішно перепродується на вторинному ринку аж до строку погашення. З огляду на те що оплата за чеком відбувається в майбутньому, він, так само, як казначейські білети, продається з дисконтом (обліковий відсоток) від зазначеної в ньому ціни. Найчастіше застосовується для оплати закордонним експортерам, які не дуже добре знають фірму, але абсолютно довіряють банку.

     Обігові сертифікати вкладу широко застосовуються у США з 60-х років. Це документ, випущений комерційним банком, який підтверджує, що клієнт має строковий вклад. Строкові вклади дуже привабливі для банків, але мають низьку ліквідність для клієнтів. Для залучення строкових вкладів банки почали випускати обігові сертифікати. Тепер якщо клієнту потрібні гроші, він може продати сертифікат з невеликим дисконтом від суми вкладу будь-коли до закінчення терміну вкладу. Тим самим для клієнтів ліквідність строкових вкладів істотно збільшилася, а банки змогли залучити великі кошти.

     Банківські  фонди — це, по суті, резервні вклади комерційних банків у Центральному банку. Комерційні банки повинні мати певний рівень резервів, які зазвичай зберігають готівкою в себе і у формі вкладу в Центральному банку. Рівень резервів комерційних банків суворо контролюється. Якщо резерви нижчі за норматив, банк зазнає покарання; разом з тим мати резерви, що значно перевищують нормативні, банк не заінтересований, бо вони не приносять відсотків. Тому банки, у яких не вистачає резервів, купують їх у тих, хто має їх надлишок. Практично комерційні банки позичають один в одного під відсоток на короткий час зайві резервні вклади в Центральному банку. Ринок банківських фондів винятково чутливий до коливань попиту і пропозиції резервів; він відіграє важливу роль у "поширенні" активності Центрального банку на всі комерційні банки країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Проблеми функціонування та перспективи розвитку грошового ринку  України 

     Розглядаючи стан українського грошового ринку  стає очевидним ряд проблем, які стримують створення високоліквідного, відкритого, активного ринку капітанів.

     Захист  прав інвесторів. На сьогодні корпоративні конфлікти в акціонерних товариствах, нехтування інтересами дрібних акціонерів підривають довіру до основного інструменту  ринку капіталів - акцій. Акції переважно виконують функцію перерозподілу та поглинання, а не залучення інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки. Все це накладається на низьку обізнаність населення. В результаті акції так і не стали привабливим інструментом ні для внутрішніх, ні для зовнішніх інвесторів.

     Розкриття інформації. Навіть передбачене чинним законодавством розкриття інформації як підприємствами-емітентами, так  і установами, що забезпечують обіг цінних паперів (біржі, посередники  тощо), повністю не врегульовано. В результаті практично неможливо отримати достовірну інформацію щодо перехресних прав власності, інших зв'язків між суб'єктами фондового ринку щодо реальності (завершення, тобто поставки проти оплата) зареєстрованих організаторами торгівлі угод, результатів фінансово-економічної діяльності підприємств.

     Система реєстрації прав власності на цінні  папери. Існуюча в Україні система  обліку цінних паперів не гарантує збереження прав власності акціонера  і часто сприяє маніпулюванню  системами реєстру. Паралельно існують два технологічно не пов'язані між собою підходи до обліку та реєстри власників іменних цінних паперів і облік цінних паперів, випущених в без документальній формі, на рахунках у зберігача. Технологічні недоліки реєстраторської діяльності, масове явище "кишенькових" реєстраторів так і не ліквідовані за 10 років існування цього інституту, що відкриває шлях до фальсифікацій і дублювання реєстрів, внесення несанкціонованих змін до реєстрів, створення перешкод у реалізації прав акціонерів. На жаль, останнім часом ці явища набули загрозливих масштабів, особливо з огляду на те, що переважна більшість зареєстрованих в Україні випусків акцій мають саме документарну форму і обліковуються в системі реєстрів.