Разом з тим
для кожної галузі в бухобліку
склалися свої методи обліку
витрат та оцінки НЗВ. Вони
дуже різні: від повної собівартості
на основі позаказного обліку
(наприклад, дослідне і дрібносерійне
машинобудування) до оцінки НЗВ
в сумі одних тільки прямих
витрат на сировину (наприклад,
ювелірна промисловість, де на
сировину припадає левова частка
собівартості).
У податковому
обліку платник податків, що застосовує
метод нарахування, для визначення
залишку незавершеного виробництва
поділяє витрати на виробництво
і реалізацію, здійснені протягом
звітного (податкового) періоду,
на прямі і непрямі.
У чинному бухгалтерському
законодавстві не встановлено
точний перелік витрат, що відносяться
до прямих. Згідно з Інструкцією
про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку фінансово-господарської
діяльності організацій , Затвердженої
Наказом Міністерства фінансів
України від 31.10.2000 р. № 94н,
безпосередньо на рахунок 20 списується
вартість виробничих запасів
і витрати на оплату праці,
а також усі інші витрати,
«пов'язані безпосередньо з випуском
продукції».
Таким чином,
організація у своїй обліковій
політиці самостійно визначає, що
відноситься до прямих витрат.
Крім того, вона визначає порядок
відображення в обліку амортизаційних
відрахувань, а також тих чи
інших виробничих послуг сторонніх
організацій і т.д.
У податковому
ж законодавстві перелік прямих
витрат носить закритий характер.
Витрати на виробництво і реалізацію
діляться на дві групи (п. 1 ст.
318 НК РФ):
1) прямі;
2) непрямі.
До прямих витрат
відносяться:
матеріальні витрати,
що визначаються відповідно до
пп. 1 і 4 п. 1 ст. 254 НК РФ;
витрати на
оплату праці персоналу, який
бере участь в процесі виробництва
товарів, виконання робіт, надання
послуг, а також суми єдиного
соціального податку, нарахованого
на вищевказані суми витрат
на оплату праці;
суми нарахованої
амортизації по основних засобів,
які використовуються при виробництві
товарів, робіт, послуг.
Непрямі витрати
- Це всі інші витрати, які здійснює
платник податку протягом звітного
(податкового) періоду, за винятком позареалізаційних.
Непрямі витрати
в повному обсязі відносяться
до витрат цього періоду, повністю
списуються в звітному періоді
і не відбиваються на оцінці
незавершеного виробництва, а
прямі - ні. Вони будуть списані
неповністю, якщо організація має
залишки незавершеного виробництва,
залишки готової продукції на
складі, а також відвантажену, але
ще не реалізовану продукцію.
Сума прямих
витрат, здійснених у звітному (податковому)
періоді, також відноситься до
витрат поточного звітного (податкового)
періоду, за винятком сум прямих
витрат, що розподіляються на
залишки незавершеного виробництва,
готової продукції на складі
та відвантаженої, але не реалізованої
в звітному (податковому) періоді
продукції.
Особливістю податкового
обліку незавершеного виробництва
в порівнянні з фінансовим
обліком є те, що матеріали
і напівфабрикати, що знаходяться
у виробництві, належать до
незавершеного виробництва за
умови, що вони вже зазнали
обробці.
Оцінка залишків
незавершеного виробництва на
кінець поточного місяця проводиться
платником податку на підставі
даних первинних облікових документів
про рух і про залишки (у
кількісному вираженні) сировини
і матеріалів, готової продукції
по цехах (виробництвам і іншим
виробничим підрозділам платника
податків) і даних податкового
обліку про суму здійснених
в поточному місяці прямих
витрат.
Для платників
податків, виробництво яких пов'язане
з обробкою і переробкою сировини,
сума прямих витрат розподіляється
на залишки незавершеного виробництва
в розмірі, який відповідає
частці таких залишків у вихідній
сировині (у кількісному вираженні),
за мінусом технологічних втрат.
При цьому під сировиною
розуміється матеріал, що використовується
у виробництві в якості матеріальної
основи, який в результаті послідовної
технологічної обробки (переробки)
перетворюється на готову продукцію.
Приклад 13.1.
Прямі витрати
платника податку у травні
склали 2000 ден. од., у тому числі
відпущено в переробку сировини
на суму 800 ден. од. (20 од.). Перероблено
повністю - 15 од. Залишок незавершеного
виробництва складе 500 ден. од.:
2000 ден. од. ×
(20 од. - 15 од.): 20 од.
Для платників
податків, виробництво яких пов'язане
з виконанням робіт (наданням
послуг), сума прямих витрат розподіляється
на залишки незавершеного виробництва
пропорційно частці незавершених
(або завершених, але не прийнятих
на кінець поточного місяця) замовлень
на виконання робіт (надання
послуг) у загальному обсязі виконуються
в Протягом місяця замовлень
на виконання робіт (надання
послуг).
Приклад 13.2.
Залишок незавершеного
виробництва платника податку
на початок місяця становив 130
од. Виробництво платника податків
отримало в поточному місяці
замовлень на 850 од. Повністю завершено
виробництвом і прийнято на
кінець місяця - 860 од. Сума прямих
витрат за місяць - 5100 ден. од.
Частка незавершеного виробництва
на кінець місяця в кількісному
вираженні і з урахуванням
залишку на початок місяця
становить 12,24%:
(130 од. + 850 од. - 860 од.):
(130 од. + 850 од.) × 100%.
Залишок незавершеного
виробництва (в оцінці за прямими
витратами) дорівнює 624,24 ден. од.:
5100 ден. од. ×
12,24%.
Для інших платників
податків сума прямих витрат
розподіляється на залишки незавершеного
виробництва пропорційно частці
прямих витрат у плановій (нормативній,
кошторисної) вартості продукції.
Сума залишків
незавершеного виробництва на
кінець поточного місяця включається
до складу матеріальних витрат
наступного місяця. При закінченні
податкового періоду сума залишків
незавершеного виробництва на кінець
податкового періоду включається до складу
витрат наступного податкового періоду.
Важливою умовою
оцінки НЗП є вибір способу,
який міг би відобразити результати
господарської діяльності звітного
періоду. Цей спосіб не повинен
спотворювати дані податкових
періодів.
Оцінка НЗВ
на кінець поточного місяця
проводиться на підставі даних
первинних облікових документів
про рух і про залишки сировини
і матеріалів, а також про готову
продукцію в цеху (у кількісному
вираженні) і даних податкового
обліку про суму здійснених
у поточному місяці прямих
витрат.
Платники податків,
які застосовують метод нарахування,
повинні поділяти витрати на
виробництво і реалізацію, здійснені
протягом звітного періоду, на
прямі і непрямі.
Організації самостійно
визначають порядок розподілу
прямих витрат як на НЗП,
так і на готову продукцію,
який описують в обліковій
політиці і застосовують не
менше двох податкових періодів.
Непрямими витратами будуть
усі інші, не зазначені в обліковій
політиці як прямі. Виняток
становлять лише позареалізаційні
витрати, які були зроблені
протягом звітного (або податкового)
періоду.
У випадку,
коли прямі витрати неможливо
віднести до конкретного виду
продукції, механізм їх розподілу
з застосуванням економічно обгрунтованих
показників визначається самостійно.
Сума залишків незавершеного
виробництва включається до складу
прямих витрат наступного місяця,
а при закінченні податкового
періоду - до складу прямих
витрат майбутнього звітного
періоду.
Максимального
зближення даних бухгалтерського
та податкового обліку можна
досягти, коли облік НЗП і
його відображення у звітності
здійснюються за прямими витратами
або за вартістю сировини, а
також за фактичною виробничою
собівартістю.
Вища освіта в
МІЕМП за спеціальністю « Менеджмент
організації »дистанційно: 11900 руб.
в семестр
13.3.
Облік незавершеного
виробництва
Як відомо, організації
поділяються на великі, середні
і малі. У великих і середніх
організаціях для обліку витрат
на виробництво застосовуються:
рахунок 20 «Основне
виробництво»;
рахунок 23 «Допоміжне
виробництво»;
рахунок 25 «Загальновиробничі
витрати»;
рахунок 26 «Загальногосподарські
витрати»;
рахунок 28 «Брак
у виробництві»;
рахунок 40 «Випуск
продукції (робіт, послуг)»;
рахунок 46 «Виконані
етапи по незасвідченою робіт»;
рахунок 97 «Витрати
майбутніх періодів».
При цьому рахунок
46 «Виконані етапи по незасвідченою
робіт» призначений для використання
в організаціях, що здійснюють
роботи довгострокового характеру
(будівельних, проектних та ін.)
Рахунок 40 «Випуск продукції»
використовується за необхідності:
по дебету відображається фактична
собівартість, а по кредиту - планова
(нормативна).
Так, за дебетом
цих рахунків враховуються витрати,
а по кредиту - їх списання.
По закінченні місяця враховані
на збірно-розподільчих рахунках
(25, 26, 28, 97) витрати списуються на
рахунки основного і допоміжного
виробництва.
З кредиту рахунків
20 і 23 списується фактична собівартість
випущеної продукції. Сальдо
характеризує величину витрат
на незавершене виробництво.
У малих організаціях
для обліку витрат на виробництво
використовують рахунок 20 «Основне
виробництво», рахунок 26 «Загальногосподарські
витрати», рахунок 97 «Витрати майбутніх
періодів» або тільки рахунок
20.
Залишки за
рахунком 20 «Основне виробництво»,
рахунку 23 «Допоміжні виробництва»,
рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва
і господарства» на кінець
місяця показують вартість незавершеного
виробництва.
Витрати по
виробництву продукції відображаються
за дебетом рахунка 20 «Основне
виробництво». Дебетовий оборот
цього рахунку в деяких галузях
промисловості (добувної, енергетичної
тощо), не мають незавершеного
виробництва, являє собою фактичну
собівартість випущеної готової
продукції. Однак у більшості
галузей промисловості, які мають
незавершене виробництво, враховані
за місяць на рахунку 20 «Основне
виробництво» витрати не відповідають
фактичній собівартості випущеної
продукції через наявність і
зміни залишків незавершеного
виробництва. Прежде чем определить
затраты на выпущенную (сданную
на склад) готовую продукцию,
необходимо отделить их от
затрат, относящихся к незавершенному
производству, так как в течение
месяца эти затраты учитываются
вместе по дебету счета 20 «Основное
производство».
Собівартість
випущеної готової продукції
(С) визначають за формулою:
С = НЗП н
+ ФЗ - НЗП к,
де НЗП н
- незавершене виробництво на
початок місяця;
ФЗ - фактичні
витрати на виробництво продукції
за місяць;
НЗП до - незавершене
виробництво на кінець місяця.
Величину незавершеного
виробництва розраховують в два
етапи:
1) визначення натуральних
залишків цінностей, що знаходяться
у виробництві, на кінець місяця;
2) оцінка вищезгаданих
натуральних залишків у вартісному
вираженні.
Натуральні залишки
цінностей визначаються або на
основі даних оперативного обліку
працівників виробництва, або
даних інвентаризації.
При передачі
організацією матеріальних цінностей,
незакінчених технологічною обробкою,
в бухгалтерському обліку проводяться
такі записи: