Міжнародні фінанси

     Сутність Спот – угоди – проведення купівлі – продажу валюти  на  умовах її поставки на  другий  робочий  день  з  дня  укладання  угоди  за  курсом, зафіксованим в угоді.

     На валютному ринку строковими угодами називають операції, які  зв’язані із поставкою валюти на строк більше ніж 3  дні  із  часу   укладання  угоди. Стандартні терміни виконання  строкових  угод:  1,  3,  6,  9,  12  місяців. Різновидами  строкових  угод  виступають  форвардні  та   ф’ючерсні   угоди, аутрайт, опціон. Курс виконання строкових угод  звичайно  відрізняється  від курсу спот-угоди  на  величину  дисконту  (скидки)  або  премії  (надбавки). Розрахунок, який дає можливість перетворити форвардний дисконт (або  премію) у вид, який можна порівняти із ставками процента

    Де: Df –дисконт (премія) за рік;

           FR – курс “форвард”;

           SR – курс “спот”;

           n – кількість місяців до поставки  за форвардною ціною;

           t – кількість днів дії форвардного  контракту.

    FR > SR – валюти  котируються з “премією”;

    FR < SR – валюти  котируються з дисконтом.

     Форвардний валютний контракт – це обов’язкова для виконання  угода  між банками по купівлі або продажу суми  іноземної  валюти.  При  цьому  валюта, сума, обмінний курс й дата платежу  фіксується  в  момент  укладання  угоди. Отже імпортер обирає форвардну угоду, якщо передбачає,  що  курс  валюти  по спот - угодам може зрости. При цьому визначаючим фактором виступає  відносна вартість двох угод F і S.

      Форвардний контракт головним чином здійснюється на міжнародному ринку.

     Ф’ючерсні операції також здійснюються  із  поставкою  валюти  на  строк більше ніж 3 дні із дня покупки і  при  цьому  ціна  виконання  контракту  в майбутньому  визначається  в  день  укладення  угоди.  Але  на  відміну  від форвардної угоди, умови ф’ючерса стандартні у  всьому,  окрім  ціни.  Обсяг, час,  місце,  засіб  поставки  універсальні   для   будь-якого   ф’ючерсного контракту, це  робить  його  високоліквідним  в  основному  здійснюється  на біржах – це стандартизовані біржові контракти.

     Форвардні валютні операції часто являються складовою частиною  операції “своп”. Якщо мова йде про одиночну угоду “форвард” (без контругоди  “спот”), то цю операцію називають аутрайт – outright.

     В операціях “опціон” клієнт сплачує банку не велику  премію  й  одержує право  купити  валюту  в  будь-який  день  встановленого  угодою  період  за фіксованим при укладанні угоди курсом або відмовитися  від  угоди,  якщо  її виконання за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться  для  нього більш невигідним, ніж втрата  коштів  на  сплату  премії.  При  сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати втрати на премію, а  й одержати певний прибуток.

     Перевага опціону перед форвардом і ф’ючерсом –  є  можливість  обмежити ризик, зв’язаний із зміною валютних курсів.

  Валютні операції “своп” – Swap – обмін – це  об’єднання  двох  операцій купівлі-продажу  валюти  на  умовах   негайної   (готівкової)   поставки   з одночасною контругодою на конкретний  термін  купівлі  тієї  ж  валюти.  При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки, корпорації  та інші).

     Згід “своп” операції готівкова операція здійснюється за курсом  “спот”, який у контругоді за курсом “форвард” коригується із урахуванням  премії  чи який у контругоді за курсом “форвард” коригується із урахуванням  премії  чи дисконту залежно від руху валютного курсу.

Операції “своп” зручні для банків: вони не створюють відкритої  позиції (купівля покривається продажем) і тимчасово забезпечує  необхідною  валютою без ризику, пов’язаного зі зміною її курсу.  Ця  операціям  використовується для виконання комерційних  угод;  придбання  банком  необхідної  валюти  без валютного ризику; кредитування клієнта .

     Угоди “своп” укладаються, як правило, на термін 2-10 років.

     Угоди “своп” також передбачають право будь-якої  із  сторін  достроково розірвати угоду:

     По-перше, у разі невиконання контрагентом своїх зобов’язань  за  угодою (default - дефолт).

     По-друге, при виникненні для будь-якої із сторін додаткових витрат.

Операція “своп” використовується також ЦБ  промислово-розвинених  країн для тимчасового  підкріплення  своїх  резервів  в  інвалюті  при  проведенні валютної інтервенції.

     Валютний  арбітраж  –  особливий  вид  валютних  угод.   Основна   мета проведення полягає  в  здобутті  прибутку  завдяки  використання  різниці  в котируваннях валют на міжнародних та національних валютних ринках.

     Відносно валютних ринків закон єдиної ціни формується таким чином: курс будь-якої валюти приблизно однакові у  всіх  країнах.  Відхилення  валютного курсу  на  різних  валютних  ринках  визначається  величиною   трансакціоних (операційних)  витрат,  пов’язаних  із  переказом даної валюти  з   одного валютного  рахунку  до  іншого.  У  випадку  коли  валюти  відрізняються  на величину  більшу,  ніж  вартість  трансакцій,  виникає  можливість  гри   на курсових різницях, яка отримала назву валютного арбітражу.

   Валютний  арбітраж  –  це  операція  з   валютою,   при   який   одночасно відкриваються однакові (або різні) по строкам протилежні позиції  на  одному або  декількох  взаємозв’язаних  фінансових   ринках   з   метою   отримання гарантованого прибутку за рахунок різниці у котировках. Обов’язковою  умовою операції є вільний переказ капіталів між різними сегментами ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Умови міжнародного  кредиту

     Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу  у  сфері  міжнародних економічних  відносин,  який  пов'язаний  з  наданням  валютних  і  товарних ресурсів на умовах поверненості, терміновості  і  сплати  відсотків.  Розмір кредиту та умови його надання фіксуються в кредитній  угоді  (договорі)  між кредитором і позичальником.

     Кредиторами і позичальниками виступають приватні  підприємства  (банки, фірми), державні заклади, уряди, міжнародні та регіональні  валютно-кредитні і фінансові організації, а також юридичні та фізичні особи.

    Терміни надання міжнародного кредиту залежать від таких факторів:

    -   цільового  призначення кредиту;

    -   співвідношення  попиту і пропозиції аналогічних  кредитів;

    -   розміру  контракту;

    -   національного  законодавства;

    -   традиційної  політики кредитування;

    -   міждержавних  угод.

     Міжнародний  кредит  базується  на   таких   приниипах.   поверненість, терміновість (яка забезпечує  повернення  кредиту  у  встановлені  кредитною угодою  терміни),  платність,  матеріальна  забезпеченість  (проявляється  в гарантії його погашення), цільовий характер (визначення конкретних  об'єктів позики).

    Виділяють такі  функції міжнародного кредиту:

    -   забезпечення  перерозподілу фінансових та  матеріальних ресурсів  між

країнами;

    -    посилення   процесу  нагромадження  в   рамках   усього   світового  господарства  та  забезпечення  диференційованого  руху  тимчасово   вільних грошових коштів одних  країн на фінансування капіталовкладень  в інших;

    -   прискорення  процесу реалізації у  світовому   масштабі  та  сприяння інтернаціоналізації  виробництва процесу розширеного  відтворення;

інтернаціоналізації виробництва  процесу розширеного відтворення;

    -   економія  витрат обігу в сфері міжнародних  розрахунків шляхом заміни

дійсних  грошей  (золота,  срібла)  кредитними,  тобто  заміни   готівкового

валютного обороту міжнародними кредитними операціями.

    У  сучасних  умовах  міжнародний  кредит  виконує  функцію  регулювання  економіки, а також стимулює  експорт товарів та  послуг,  створює  сприятливі умови  для розширення приватних іноземних  інвестицій.

     Міжнародний кредит бере участь у кругообороті  капіталу  на  всіх  його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий  шляхом  придбання імпортного обладнання, сировини,  палива;  у  процесі  виробництва  у  формі кредитування  під  незавершене  виробництво;  при  реалізації   товарів   на світових ринках.

     Джерелами міжнародного кредиту служать: тимчасово вивільнена у процесі кругообігу частина капіталу підприємства в грошовій формі; грошові нагромадження держави і приватного сектора,  які мобілізуються банками.

     Кредити в іноземній валюті можуть  отримувати  тільки  юридичні  особи-резиденти України для проведення діяльності, передбаченої їх  статутом,  для чого  до  банку  необхідно  подати  заяву,   документи,   що   підтверджують обґрунтованість отримання кредиту (копія зовнішньоекономічного  договору)  і документи,  що  підтверджують  фінансовий  стан  підприємства.   При   цьому уповноваженим банкам надається інформація щодо строків погашення  кредиту  і сплати відсотків по ньому.

     Нарахування та сплата відсотків по кредиту в іноземній валюті практично нічим не відрізняється від нарахування та  сплати  відсотків  по  гривневому кредиту.

     При отриманні валютного кредиту підприємству  необхідно   врахувати перевалі та недоліки такого кредитування.  Перевага  в тому,  що,  оскільки іноземна  валюта  набагато  стабільніша,  ніж національна,  а   звідси,   і процентні ставки по  таких кредитах  набагато  нижчі,  ніж по  кредитах  в національній валюті, то це  дозволяє  підприємству-позичальнику  здійснювати більш  рентабельну  діяльність   в   період   відносно   стабільного   курсу національної валюти.

     Крім того, перевага будь-якого кредиту, в тому числі і валютного,  -  у можливості  відкриття  кредитної  лінії,  загальний  строк   і   сума   якої

обумовлюються  кредитним  договором.  В  цьому  випадку  підприємство  зможе використати  кредитні ресурси ефективніше,  оскільки  самостійно  плануватиме суму і  строк  використання  кожного  траншу.  Окрім  того,  що  таким  чином скорочується час на документальне  оформлення кожної суми кредиту, у  випадку використання  кредитної  лінії  досягається  і  економічна  ефективність  за рахунок того, що відсотки за користування кредитом  виплачуються  тільки  за фактично використані кошти і фактичний  строк заборгованості.

     Основний  недолік  валютного  кредиту  -  значний   ризик   девальвації національної валюти в період кредитування, в  результаті  чого  (у  випадку, якщо джерелом погашення кредиту є не валютні надходження, а грошові кошти  в національній валюті) вартість кредиту за рахунок курсових різниць може  бути навіть вища, ніж у випадку гривневого кредитування.

     Слід  також  враховувати,  що  будь-який  кредит  в  національній   або іноземній валюті повинен мати забезпечення  у  вигляді  застави  або  поруки (гарантії) як мінімум на суму кредиту і запропонованих відсотків  по  ньому. З найбільшим бажанням комерційні банки беруть у заставу депозитні вклади.  В якості об'єкту застави може виступати і нерухомість,  але  її  оформлення  є відносно трудомісткою процедурою, що дорого коштує  підприємству  (плата  за нотаріальне оформлення складає 0,15% - 0,2% від суми договору  застави).  За відсутності нерухомості в  якості  застави  банки  приймають  будь-яке  інше майно (основні засоби, товари в обороті), а також  векселі  -  заставу,  яка найвигідніша  для   підприємства,   оскільки   не   потребує   обов'язкового нотаріального  засвідчення  і,  отже,  підприємство  не   несе   витрат   по оформленню.

     Для забезпечення  повернення   позики   банку   (іншої   установи   чи підприємства) з врахуванням основного боргу,  відсотків та  інших витрат, може бути оформлена гарантія в забезпечення позики. Відшкодування за  данною гарантією здійснюється  після звернення кредитора,  оформленого належним чином   та   відправленого   поштою,   телексом,   телеграмою   тощо.   Сума встановлюється  за  домовленістю  і зменшується пропорційно з погашенням позики і відсотків. Гарантія дійсна до зазначеної в ній дати або до  повного виконання своїх зобов'язань боржником.

     Принципами кредитування є: цільовий характер позик, їх  забезпеченість, строковість і обов'язковість повернення, а  також  застосування  санкцій  до порушників кредитної дисципліни.

     В якості забезпечення кредитів можуть застосовуватися активи, що  мають валютну цінність.  Плата  за  кредит  іноземними  кредиторами  стягується  в іноземній  валюті  за  ставками  світового  грошового  ринку.  Проценти   за кредити, отримані в уповноваженому банку України, стягуються в  національній валюті України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Задача

 

       Визначити вартість міжнародної позички, якщо  відомо:  кредит  на  120 млн. евро. Використовується рівномірно протягом 2-х  років.  Погашення  3-ма рівними   річними   внесками,   починаючи   через   рік   після   останнього використання.  Процентна  ставка  по  кредиту  -  11%  річних,  комісія   за управління - 0,25 % від загальної суми кредиту

 

Рішення:

     При визначенні показників  процентних  ставок  в  міжнародній  торговій практиці враховуються також такі фактори, як економічні  і  політичні  умови країни-імпортера, які визначають характер ринка збуту. Зокрема,  нестабільні політичні  і  економічні  умови,  ризикований  характер  ринка   ведуть   до збільшення плати за кредит.