Міжнародні фінанси

Зміст

 

     Вступ…………………………………………………………………..3

1. Валютні котировки і типи валютних угод………………………4
2. Умови міжнародного кредиту………………………………….13
3. Задача…………………………………………………………….17

     Список використаної літератури………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжнародні фінанси —  сукупність відносин, пов'язаних зі створенням і використанням грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.

Загалом перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції й ефективніше  використання виробничих потужностей  та інших ресурсів економічного розвитку.

Міжнародні фінансові  операції здійснюються на грошових, валютних і фондових ринках. Економічна сутність цих ринків змінюється під впливом  науково-технологічної революції, транснаціоналізації  та глобалізації економічних процесів.

Для розуміння сутності міжнародних  фінансів і правильної побудови міжнародної  фінансової політики слід з'ясувати  притаманні їм властивості, їх суспільно-економічну роль. Ідеться про призначення (функції) міжнародних фінансів. Аналіз міжнародних фінансів свідчить, що їм характерні розподільна та контрольна функції.

На сучасному етапі  економічного розвитку міжнародні фінанси  мають форму досить складної системи  міжнародних потоків грошових коштів і пов'язаних із ними відносин.

Міжнародні фінанси —  історична категорія, що постійно розвивається. В основі їх розвитку — об'єктивні соціально-економічні закони та закономірності.

Міжнародна фінансова  політика представлена сукупністю заходів  і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах  міжнародного фінансового права.

 

 

 

 

1. Валютні котировки і типи валютних угод

 

     Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого  інструмента, за допомогою якого  суб'єкти,  що  діють  на  міжнародному  ринку,  могли  б підтримувати між собою тісні  фінансові  взаємозв'язки.  Таким  інструментом виступають банківські операції по  обміну  іноземної  валюти.  Найважливішим елементом у системі банківських операцій  з  іноземною  валютою  є  обмінний валютний  курс,   тому   що   розвиток   МЕВ   вимагає   виміру   вартісного співвідношення валют різних країн.

     Валютний курс необхідний для:

    • взаємного  обміну валютами при торгівлі  товарами, послугами, при  русі

капіталів  і  кредитів.  Експортер  обмінює  виручену  іноземну  валюту   на

національну, тому що валюти  інших  країн  не  можуть  звертатися  в  якості

законного купівельного і  платіжного  засобу  на  території  даної  держави.

Імпортер  обмінює  національну  валюту  на  іноземну  для  оплати   товарів,

куплених за рубежем. Боржник  здобуває іноземну  валюту  за  національну  для погашення заборгованості і виплати відсотків по зовнішніх позиках;

    •   порівняння  цін світових і національних  ринків,  а  також  вартісних показників різних країн, виражених у національних чи іноземних валютах;

    •   періодичної  переоцінки рахунків в іноземній  валюті фірм і банків.

     Валютний курс — це обмінне співвідношення між двома валютами.

    Гіпотетично існують  п'ять систем валютних курсів:

• вільне («чисте») плавання;
• кероване плавання;
• фіксовані курси;
• цільові зони;
• гібридна система валютних курсів.

     Так, у системі вільного плавання валютний курс формується  під  впливом ринкового попиту та пропозиції. Валютний форексний ринок при цьому  найбільш наближений до моделі зробленого ринку: кількість  учасників  як  на  стороні попиту,  так  і  на  стороні  пропозиції  величезна,   будь-яка   інформація передається в системі миттєво і доступна всім учасникам ринку, що  спотворює роль центральних банків незначна і непостійна.

     У системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції,  на  величину валютного курсу впливають центральні банки країн, а  також  різні  тимчасові ринкові перекручування.

    Прикладом системи фіксованих курсів є Бреттон-Вудська  валютна  система. Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цього типу  можна  віднести  режим  функціонування  курсів  валют   країн-учасниць Європейської валютної системи.

     Нарешті, прикладом гібридної системи валютних курсів є сучасна  валютна система, у якій існують країни,  що  здійснюють  вільне  плавання  валютного курсу, маються зони  стабільності  і  т.п.  Докладне  перерахування  режимів курсів валют різних країн, що діють у даний час, можна знайти, наприклад,  у виданнях МВФ.

     Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному  ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу.

     Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін  товарів  двох країн, узятих у відповідній валюті.

     Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє  в  даний момент часу на валютному ринку країни.

     Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сичи  — це такий  номінальний  валютний  курс,  при  якому   реальний   валютний   курс незмінний.

     Крім реального валютного курсу, розрахованого на  базі  відносини цін, можна використовувати  цей  же  показник,  але  з  іншою  базою.  Наприклад, прийнявши за неї відношення вартості робочої сили в двох країнах.

     Курс національної валюти може змінюватися неоднаково  стосовно  різних валют у часі. Так, стосовно  сильних  валют  він  може  падати,  а  стосовно слабких — підніматися. Саме тому для  визначення  динаміки  курсу  валюти  в цілому розраховують індекс валютного курсу. При його численні  кожна  валюта одержує свою вагу в залежності від частки зовнішньоекономічних  угод  даної, що країни приходяться, на неї. Сума усіх ваг складає одиницю  (100%).  Курси валют збільшуються на їхню вагу, далі  сумуються  всі  отримані  величини  і береться їхнє середнє значення.

     У сучасних умовах валютний курс формується, як і будь-яка ринкова ціна, під впливом попиту та  пропозиції.  Зрівноважування  останніх  на  валютному ринку приводить до встановлення рівноважного рівня ринкового  курсу  валюти. Це так називане «фундаментальна рівновага».

     Розмір попиту  на  іноземну  валюту  визначається  потребами  країни  в імпорті товарів і послуг, витратами туристів даної країни, що  виїжджають  в іноземні  держави,  попитом  на  іноземні  фінансові  активи  і  попитом  на

іноземну валюту в зв'язку з  намірами  резидентів  здійснювати  інвестиційні

проекти за рубежем.  

     Чим вище курс іноземної валюти, тим менше попит на неї; чим нижче  курс іноземної валюти, тим більше попит на неї.

     Розмір пропозиції  іноземної  валюти  визначається  попитом  резидентів іноземної держави на валюту даної держави,  попитом  іноземних  туристів  на послуги в даній державі, попитом іноземних інвесторів на активи, виражені  в національній валюті  даної  держави,  і  попитом  на  національну  валюту  в зв"язку з намірами нерезидентів здійснювати  інвестиційні  проекти  в  даній державі.

     Так, чим вище курс іноземної валюти стосовно  вітчизняного,  тим  менша кількість національних  суб'єктів  валютного  ринку  готового  запропонувати вітчизняну в обмін на  іноземну  і  навпаки,  чим  нижче  курс  національної валюти стосовно іноземного, тим  більша  кількість  суб'єктів  національного ринку готового придбати іноземну валюту.

     Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється  від  вартісної  основи  — купівельної спроможності валют — під впливом попиту  та  пропозиції  валюти. Співвідношення такого попиту  та  пропозиції  залежить  від  ряду  факторів.

 Багатофакторність  валютного  курсу   відбиває   його   зв'язок   з   іншими економічними категоріями — вартістю, ціною,  грошима,  відсотком,  платіжним балансом і т.д. Причому відбувається складне їхнє переплетення  і  висування в якості вирішальних то одних, то інших факторів.

     Валютний  курс  як  базове   співвідношення   цін   двох   валют   може встановлюватися  законодавчо  або  визначатися  в   процесі   їх   взаємного котирування.

     Котирування валют (від французького розмічати, нумерувати) встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів.

    Кількісне значення валютного  курсу  розраховується  (котирується),  як правило, з точністю до 1/10 000, тобто  визначається  до  4-го  знака  після

коми.

     Котирування курсів валют буває прямим та  непрямим.  Пряме  котирування визначає кількість національної валюти за  одиницю  іноземної.  Як  правило, валюти порівнюють з американським доларом: кількість національної валюти  за один  долар  США  (тут  долар  є  базою  котирування,  а   інша   валюта   — котирувальною). У вигляді прямого котирування  офіційно  визначаються  курси більшості валют світу.

     Непряме (зворотне) котирування визначає кількість іноземної валюти,  то виражається в одиницях національної валюти (долар є валютою  котирування,  а інша валюта  —  базою  котирування).  Як  правило,  це  менш  поширений  вид встановлення валютного курсу.

     Оскільки  основна  частина  міжнародних  розрахунків   здійснюється   в доларах, для полегшення визначення курсів  національні  валюти  у  більшості країн котируються не одна до одної, а до долара  США  і  через  нього  —  до інших валют світу, тобто використовується крос-курс.

     Крос-курс співвідношення між двома валютами (жодна з яких не є  долларом США), що  визначається  на  підставі  курсів  цих  валют  щодо  третьої,  як правило, — долара США.

     На валютних ринках банки котирують обмінні  курси  з  позначенням  двох рівнів — Ьіd  та  оffег. 

     Віd -  курс купівлі. За цим курсом банк купує базову валюту,  в  нашому випадку USD — долари США, продає валюту котирування, тобто гривні.

     Оffer - курс продає. За цим курсом банк продає базову валюту — долари, купує валюту котирування — гривні.

           У визначенні дій, які необхідно здійснити з базовою валютою  за  курсом bid або оffег, важливе значення має те, хто кому котирує валютний  курс.  Як правило,  комерційні  банки  котирують  курс  своїм  клієнтам  —  компаніям, фізичним особам, але на міжбанківському ринку котирують  курс  один  одному. Який котирує  (називає)  курс  у відповідь  на  запит  контрагента.  У  будь-якому  випадку.  Незалежно   від обставин, якщо банк повинен купиш якусь кількість іноземної валюти в  одного клієнта. А  потім  перепродати  її  іншому,  то  від  другого  клієнта  йому потрібно  одержати  більшу  суму  (в  національній  валюті),  ніж   довелося заплатити першому. Тому в практичній  діяльності  банки  змушені  керуватися таким правилом обмінних  курсів  валют:  купівля  за  низьким  і  продаж  за високим курсом.

     Різниця між курсами створює маржу, яка  використовується  для  покриття видатків того, хто здійснює котирування, а також для отримання  прибутків  і певною  мірою  для  страхування  валютних   ризиків.   У   відсотках   маржа розраховується так:

    (Offer – bid /  Offer ) х100% = Маржа

     Конкурентна боротьба між банками змушує її скорочувати розмір маржі  до 0,05% іноді й більше, але за кризових ситуацій вона зростає у 2-3,  а іноді в 10 разів.

     На більшості валютних ринків використовується процедура  котирування  у формі фіксингів.

     Фіксінг — процедура котирування, при якій визначається та  реєструється міжбанківський  курс  валют  шляхом  послідовного  зіставлення   попиту   та пропозиції з кожної валюти.

     За цими даними визначають курси bid і оffeг або середній між ними курс, які й фіксуються як офіційні.

     На коливання валютних курсів впливає багато чинників Всі вони пов'язані з попитом та пропозицією — перевищенням попиту над пропозицією  та  навпаки. Валютні курси коливаються постійно, маючи можливість реагувати  на  попит  й пропозицію на валютних ринках.

  Розглянемо головні форми валютних угод.

     Операції “Спот” – най поширені і  становлять  до  90%  обсягу  валютних угод. Спот – це ринок  негайної поставки валюти.

Головним інструментом спот – ринку є  електронний  переказ  по  каналам СВІФТ  (SWIFT   –   Society   for   World   –   Wide   Interbank   Financial СВІФТ  (SWIFT   –   Society   for   World   –   Wide   Interbank   Financial Telecommunications)  -  об’єднання   всесвітніх  міжбанківських   фінансових телекомунікації – забезпечує всім його клієнтам цілодобовий  доступ  до  най швидкішої мережі передачі банківської інформації  у  стандартній  формі  при високому ступені захисту і контролю від несанкціонованого втручання.