Місцеві фінанси. Порівняння розподільчої та контрольної функцій фінансів

Механізм дії  розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

• первинний розподіл;
• перерозподіл;
• вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл  полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях. Перерозподіл включає два етапи:

• вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованихфондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;
• використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.[5]

 

 

Завдяки розподільчій функції  забезпечується оптимальне поєднання  різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колективних, особистих) і створюються стимули дія ефективного господарювання.

Контрольна функція  перебуває в тісному зв'язку і  взаємообумовленості з розподільчою функцією. Якщо існують закономірності розподілу національного доходу, то й існує механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей та контролю за дотриманням цих закономірностей. Фінансовий контроль - це перевірка спеціально уповноваженими органами форм і змісту фінансових відносин та порядку здійснення фінансово-господарської діяльності. Фінансовий контроль може бути державний, незалежний (у формі аудиту), внутрішньогосподарський, який проводиться бухгалтерією, фінансовим відділом у формі: рахункової перевірки; тематичної перевірки; економічного аналізу.

Аудит - це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-господарської діяльності. Аудит здійснюють аудиторські фірми чи окремі самостійні аудитори, які мають ліцензію. Значна кількість фінансової інформації та звітності підприємств відповіддю до існуючих нормативних документів завіряється аудиторами.

 Залежно від часу  здійснення фінансовий контроль  ділиться на попередній, поточний  і наступний. Попередній контроль  проводиться до здійснення фінансово-господарських операцій; поточний - під час фінансових і господарських операцій; наступний після здійснення операцій і покликаний виявити ті порушення, які виникли і не були встановлені під час попереднього і поточного контролю.

2. Спільні риси розподільчої та контрольної функцій.

У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу  і використання грошових фондів місцевого  та індивідуального призначення, і  контролю за цим процесом. Це досягається  шляхом розподілу ВВП на конкретні види грошових потоків, які направляються  на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку.

Також спільним є те, що ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом.

В умовах переходу на ринкові відносини як фінансовий контроль, так і розподіл самих фінансів спрямовується на забезпечення динамічного розвитку суспільного та приватного виробництва, прискорення НТП, всебічне поліпшення якості виробництва у всіх ланках народного господарства. Вони охоплює виробничу і невиробничу сфери. Спрямовані на підвищення економічного стимулювання, раціональне та дбайливе витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення невиробничих витрат та збитків, запобігання безгосподарності та марнотратства.

Обидві функції конкретизують  сутність фінансів, розкривають їх економічний зміст. Вони являють собою об'єктивно притаманні фінансам властивості.

Загалом, функції фінансів реалізуються у практичній діяльності суб'єктів суспільства шляхом застосування фінансового механізму. Він являє собою систему доцільно спрямованих заходів економічного впливу на процес відтворення у формі фінансових методів, фінансових інструментів і фінансових важелів у межах нормативно-правового забезпечення.

В суспільному процесі  фінанси підприємств як економічна категорія проявляють та виражають  свою сутність, свою внутрішню властивість  виконуючи ряд  функцій, вивчення яких необхідне для реалізації ефективної фінансової діяльності: 
• формування фінансових ресурсів в процесі виробничо-господарської діяльності; 
• розподільча функція полягає в забезпеченні поточної виробничої діяльності, при виконанні своїх зобов’язань перед фінансово-банківською системою, для соціально-економічного розвитку підприємства; 
• контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у відтворювальному процесі.[6]

 

 

 

3. Відмінні риси функцій  функцій фінансів

Отже, відмінних рис між розподільною та контрольною функцією фінансів є декілька. Сюди можна віднести, по-перше, відмінності між суб’єктами цих функцій.

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу є юридичні і фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення, а також держава. А суб'єктами державного фінансового контролю є Департамент контрольно-ревізійної роботи та фінансових розслідувань, контрольно-ревізійні підрозділи урядових органів, що діють у складі Міністерства транспорту та зв'язку України, Укрзалізниці, Держспецтрансслужби, їх службові особи та службові особи, відряджені в їх розпорядження, службові особи - підприємств, установ, організацій сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, урядових органів, що діють у складі Міністерства, Укрзалізниці, Державної спеціальної служби транспорту, на яких відповідними розпорядчими документами покладено функції здійснення державного фінансового контролю.

Також відмінними є і об’єкти дослідження у цих функціях.

Об'єктами розподілу  виступають:

 

1) валовий внутрішній  продукт, тобто вартість кінцевих  продуктів (благ), вироблених на  території певної країни резидентами  даної країни за певний період часу (переважно за рік);

2) національне багатство,  тобто сукупність створених та  нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо);

3) національний  дохід, тобто знов створена  вартість (валовий внутрішній продукт за мінусом вартості засобів виробництва та предметів праці, спожитих в процесі виробництва), коли відбувається утворення так званихосновних або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу. [7]

Об'єктом фінансового контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів, в т.ч. у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях і ланках народного господарства.

Отже, ми бачимо, що дві дані функції мають і різні суб’єкти, і різні об’єкти. Також відмінними є і їхні завдання.

Основною ціллю розподілу ВВП і НД є утримання невиробничої сфери суспільства; забезпечення держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій (втручання в економіку, соціального захисту населення, управління і оборони).

Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному  використанню засобів і предметів  праці, а також самої праці  у підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку. Завдання фінансово-господарського контролю поділяють на окремі та загальні. Розв’язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальних — всієї господарської діяльності об’єднання, корпорації, з визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції, прибутковості господарюючих суб’єктів.

Також розподільча та контрольна функціїї мають свої інструменти.

Інструментом  реалізації контрольної функції виступає фінансова інформація, що міститься в бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності. А основним інстурументом розподілу і перерозподілу є фінанси.

 

Отже, підводячи підсумок варто сказати, що обидві функції  фінансів мають, як спільні, так і відмінні риси. Але не зважаючи на це, вони тісно взаємопов'язані між собою, їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування економічного та правового механізмів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДИНАМІКА ДОХОДІВ  ДЕРЖБЮДЖЕТУ ЗА ОСТАННІ 5 РОКІВ

 

1. Характеристика державного бюджету. Його суть.

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет - це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави - це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі. Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин. Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення. [8]

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов'язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

2. Поняття доходу Держбюджету.

Доходи державного бюджету - поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Класифікація доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради України" "Про структуру бюджетної класифікації України", яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:

• у Податкові надходження: податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості; податки на власність; платежі за використання природних ресурсів; внутрішні податки на товари та послуги; податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ; інші податки.
• у Неподаткові надходження: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
• у Доходи від операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від продажу державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
• у Офіційні трансферти: від органів державного управління інших рівнів; із-за кордону; з недержавних джерел.
• у Державні цільові фонди: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування України; Фонд сприяння зайнятості населення України; Державний інноваційний фонд України; Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу; інші      фонди. [9]

3. Динаміка доходів Держбюджетів за 2005 – 2009 рр.

Для порівняння зміни динаміки доходів Держбюджету останніх років наведемо звіти та моніторинги по доходах Державного бюджету за останні 5 років.

У 2005 році спостерігались позитивні зміни в структурі економіки. Податково-бюджетна політика не тільки вирішувала завдання боротьби з бідністю та вкрай нерівномірним розподілом доходів населення, але й виступала вагомим інструментом впливу на структурні зрушення в економіці – створення ринкового конкурентноздатного середовища, боротьби із фіктивними неринковими схемами, штучними преференціями.

Загальна сума доходів Державного бюджету України за 2005 рік становила 105191,9 млн. грн., що на 34854,2 млн. грн., або на 49,6 відсотка перевищує відповідний показник 2004 року.