Моделі прогнозування фінансової нестійкості підприємства

 

З даних таблиці видно, що капітал  і резерви, необоротні активи і зменшились, разом з запасами але наявність  власних оборотних засобів покриває ці зниження.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих  коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово  стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого  підприємства.

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових  коштів, є коефіцієнти автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового левериджу (залежно від довгострокових зобов'язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу.

Коефіцієнт  автономії розраховується як відношення величини джерел власних засобів  до підсумку балансу. Нормальне обмеження  цього коефіцієнта знаходиться  на рівні 0,5. Коефіцієнт показує частку власних засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства. Чим  вища ця частка, тим вища фінансова  незалежність.

Коефіцієнт  співвідношення позикових і власних  коштів розраховується як відношення позикових і власних коштів. Нормальне  обмеження менше або дорівнює 1. Коефіцієнт показує, наявність власних  оборотних засобів, необхідних для  фінансової стійкості.

Коефіцієнт  маневреності розраховується як відношення власних оборотних засобів до загальної величини капіталу. Нормальне  обмеження на рівні 0,5. Коефіцієнт показує, яка частина власних засобів  вкладена в наймобільніші активи. Чим вища доля цих засобів, тим  більше у підприємства можливостей  для маневрування своїми засобами.

Коефіцієнт  фінансування розраховується як відношення власних джерел до позикових. Нормальне  обмеження більше 1. Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних  засобів.

Для зручності  проведення аналізу побудуємо таблицю.

Таблиця 1.2.3

Результати  розрахунку фінансових коефіцієнтів

Коефіціен	Нормальне обмеження	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни за звітний період
1	2	3	4	5
1. Автономії	≥ 0,5	0,87	0,92	0,05
2. Співвідношення позикових і власних  коштів	≤ 1	0,0094	0,0023	-0,0072
3. Забезпеченості власних засобами	≥ 0,1	1,81	2,21	0,40
4. Маневреності	≥ 0,5	0,41	0,37	-0,04
5. Фінансування	≥ 1	105,96	440,81	334,84

 

З розрахунків  видно, що в підприємства досить висока фінансова незалежність, як на початку  звітного періоду так і на кінець, цей показник виріс на 0,05. Для фінансової стійкості підприємству потрібно 0,0094 і цей показник на кінець звітного періоду зменшився на 0,0072 пунктів. Маневреність підприємства низька, але на аналізуючий період вона зменшилась на 0,04 пунктів. За останнім показником видно, що більша частина діяльності фінансуеться за власний кошт. Таким чином можна зробити висновок, що підприємство доволі таки стабільне і досить стійка діяльність.

 

 

Розділ 1.3 Аналіз кредитоспроможності й ліквідності балансу підприємства

 

 

У процесі взаємовідносин підприємств  з установами кредитної системи, а також з іншими підприємствами постійно виникає необхідність у  проведенні аналізу кредитоспроможності  позичальника. Кредитоспроможність  — це здатність підприємства своєчасно  і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Рівень кредитоспроможності  важливий як для банків, котрі видають  кредити, так і підприємств, що прагнуть їх отримати.

У ході аналізу кредитоспроможності  проводяться розрахунки з визначення ліквідності активів підприємства і ліквідності його балансу.

Ліквідність активів — це величина, обернена до часу, необхідного для  перетворення їх на гроші, тобто чим  менше часу необхідно для перетворення активів на гроші, тим вони ліквідніші.

Ліквідність балансу виявляється  в ступені покриття зобов'язань  підприємства його активами, строк  перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність  балансу досягається встановленням  рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.

Технічна сторона аналізу ліквідності  балансу полягає в зіставленні  засобів в активі із зобов'язаннями в пасиві. При цьому активи повинні  бути згруповані за ступенем їх ліквідності  і розташовані в порядку зменшення  ліквідності, а зобов'язання — за строками їх погашення і розташовані  в порядку зростання строків  оплати.

Активи підприємства залежно від  швидкості перетворення їх на гроші  поділяються на чотири групи:

Найліквідніші активи А1. До цієї групи  належать грошові кошти і поточні  фінансові інвестиції. Використовуючи коди рядків повної форми балансу (ф. № 1 за ОКУД), можна записати алгоритм розрахунку цієї групи. У тексті розрахунки наведені за показниками на кінець звітного періоду:

А1 = (Σ220, 230, 240)

Активи, що швидко реалізуються, А2. До цієї групи належать дебіторська  заборгованість та інші активи:

А2 = (Σ130-210, 250)

Активи, що повільно реалізуються, А3. До цієї групи належать запаси, незавершене  будівництво, дебіторські заборгованості, пемін сплати яких вже вичерпано:

А3 = (Σ100-120)

Активи, що важко реалізуються, А4. До групи відносяться основні  фонди, незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції, не матеріальні активи:

А4 = (Σ80, 270, 275)

Зобов’язання підприємства також  групуються в  чотири групи і розташовуються за ступенем терміновості їх оплати.

Найтерміновіші зобов’язання П1. До групи належать кредиторські заборгованості:

П1 = (Σ520-610)

Короткострокові пасиви П2. До групи  відносяться короткострокові кредити  і позики та інші короткострокові  пасиви:

П2 = (Σ400, 410, 500, 510)

Довгострокові пасиви П3. До групи  належать довгострокові зобов’язання:

П3 = (Σ480)

Постійні пасиви П4. До групи відносять  доходи майбутніх періодів.

П4 = (Σ380, 420, 630)

Для зручності проведення аналізу  ліквідності балансу й оформлення його результатів складається таблиця  аналізу ліквідності балансу.

 

Таблиця 1.3.1

Аналіз ліквідності балансу  підприємства

АКТИВ	На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3
1. Найліквідніші активи, А1	110 330	75 480
2. Активи, що швидко реалізуються, А2	83 861	74 984
3. Активи, що повільно реалізуються, А3	72 884	56 121
4. Активи, що важко реалізуються, А4	289 759	289 533
БАЛАНС	556 830	496 117
ПАСИВ	На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3
1. Найбільш термінові зобов'язання, П1	69 003	40 315
2. Короткострокові пасиви, П2	148	151
3. Довгострокові пасиви, П3	4 559	1 031
4. Постійні пасиви, П4	483 121	454 621
БАЛАНС	556 830	496 117

 

Порівняння першої і другої груп активів (найліквідніших активів і  активів, що швидко реалізуються) з  першими двома групами пасивів (найтерміновішими зобов'язаннями і  короткостроковими пасивами) показує  поточну ліквідність, тобто платоспроможність  або неплатоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Порівняння третьої групи активів  і пасивів (активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності  підприємства.

А1 (98705) > П1 (52719)

А2 (89151) > П2 (197)

А3 (73371) > П3 (1348)

А4 (378620) < П4 (585582)

При такій залежності активів і  пасивів балансу, підприємство вважається абсолютно ліквідним.

          Ліквідність підприємства визначається і за допомогою ряду фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  розраховується як відношення найліквідні-ших  активів до суми найтерміновіших  зобов'язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів)

Нормальне обмеження – Кал ≥ 0,5. Коефіцієнт показує, яка частина  поточної заборгованості може бути погашена в найближчий до моменту складання  балансу час.

Коефіцієнт покриття чи поточної ліквідності  розраховується як відношення всіх оборотних  засобів (не виключаючи витрати майбутніх  періодів) до суми термінових зобов'язань (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів).

Нормальне обмеження — Кпл ≥ 2. Коефіцієнт показує, наскільки поточні  активи покривають короткострокові  зобов'язання.

Проаналізувавши ліквідність підприємства, що наводилося як приклад, можна іробити  такий висновок.

На момент складання балансу  його не можна визнати абсолютно  ліквідним, оскільки одне зі співвідношень  груп активів і пасивів не відповідає умовам абсолютної ліквідності балансу (найліквідніші активи менші від  найтерміновіших зобов'язань).

Проаналізуємо показники абсолютної та поточної ліквідності в динаміці.

 

 

 

 

Таблиця 1.3.2

Аналіз показників абсолютної та поточної ліквідності в динаміці

Показники	Нормативне обмеження	Значення		Відхилення
		на початок періоду	на кінець періоду
1	2	3	4	5
Коефіціент абсолютної ліквідності	≥ 5	1,60	1,87	0,27
Коефіціент покриття, чи поточної ліквідності	≥ 2	3,87	5,12	1,25

 

Як бачимо, показник абсолютної ліквідності  має тенденцію до покращання та відповідає нормативним вимогам, аналогічно —  коефіцієнт поточної ліквідності.

Аналіз фінансової стійкості та кредитоспроможності дає підставу стверджувати, що підприємство перебуває  у стійкому стані, кредитоспроможне, приваблює як діловий партнер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА КІЛЬКІСНИХ МОДЕЛЕЙ ПЕРЕДБАЧЕННЯ БАНКРУТСТВА

 

 

Найточніші результати можна одержати при використанні пятифакторної моделі Е. Альтмана, яка має такий вигляд:

Z = 1,2X₁ + 1,4X₂ + 3,3X₃ + 0,6X₄ + X₅0,4+1,4·0,05+3,3·0,06+0,6=

             де Z – залежна змінна;

X₁ –

      

        X_{1 =} (206 584 + 64 - 40 314) / 496 117 = 0,335

 

           X₂ – 252

        X_{2 =}  52 609 /5496 117 = 0,106 471=0,05

X_{3 –} 310/5

X_{3 =}  756 793 / 496 117 = 0,114=0,06

X_{4 –}

      

         X_{4 =} 4 183 / 1 031 + 40 314 = 0,101  

 

X_{5 –}

        X_{5 =} 210 142 / 496 117 = 0,423329

     

 Z=1,2*0,335+1,4*0,106+3,3*0,114+0,6*0,101+0,423=1,4111111111,2906/5471=0,60

         При цьому підприємства для яких Z>2,99, попадають у число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно-неспроможними, інтервал [1,81– 2,99] складає зону невизначеності. Отже, підприємство відноситься до зони невизначеності. Так, Z –коефіцієнт Альтмана використовується для великих компаній, що котують свої акції на біржах.

У українських компаній рентабельність окремого підприємства значною мірою  піддається небезпеці зовнішніх  коливань. Більшість дослідників  вважає, що граничне число в моделі Альтмана через певні національні  особливості є завищене для українських  компаній.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Аналізуючи  отримані показники фінансового  стану підприємства «Новопавловське», можна зробити висновки, що підприємство досить стабільне і ліквідне.

Далеко  не всі наявні зараз методики прогнозування  можливого банкрутства компанії заслуговують довіри дослідника. Не всі  з них складені коректно, не всі  можуть застосовуватися в наших  умовах, не всі дають адекватні  результати. Одне і те ж підприємство відразу може бути визнано приреченим нулем, стійко розвиваються господарюючим  суб'єктом і підприємством, що перебуває  в передкризовому стані, - все описує обрана методика прогнозування можливого  банкрутства. Слідом за багатьма авторами можна зазначити, що численні проби  впровадження іноземних моделей  прогнозування банкрутства в  українських умовах не принесли досить чітких результатів у силу розходжень ситуації в економіці. Були запропоновані різні методи адаптації «імпортних» моделей до українських умов, але коректність даної адаптації також викликає сумніви у професіоналів. Багато методик важко використовувати через умови обмеженості даних, в які потрапляє фактично кожний сторонній дослідник стану компанії. Традиційно доводиться вживати лише дані бухгалтерської звітності. Ця подія обмежує коло методик, які можуть бути застосовані тільки кількісними коефіцієнтами.