Моделі діагностики банкрутства підприємства

- за результатами використання моделей неможливо отримати інформацію можливого подальшого розвитку підприємства;

- граничні значення показників, що запропоновані зарубіжними вченими часто є недосяжними для українських підприємств. Разом з тим вказані методики дають можливість визначити наближення банкрутства підприємства (стадії кризи) та не дозволяють спрогнозувати перехід підприємства від однієї стадії життєвого циклу до іншої [3, 4].

Враховуючі  всі ці обмеження зарубіжних моделей  прогнозування банкрутства, вітчизняними науковцями були розроблені методики, що адаптовані для вітчизняної економіки.

Однією  з найвідоміших є модель Сайфулліна - Кадикова. Оцінка рівня фінансового стану в цій моделі здійснюється за рейтинговим числом R. Система показників для розрахунку рейтингового числа моделі Сайфулліна - Кадикова наведена в рис.1.

Якщо  зазначені індикатори досліджуваного підприємства рівні мінімальним  нормативним значенням, то R = 1. Якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства вважається задовільним, якщо R < 1, то незадовільним.

Дана модель враховує специфіку  вітчизняної економіки та, разом  з тим, є зручною для коригування  відносно локалізації підприємства та часу розгляду. Однак інші з перерахованих недоліків залишаються [5].

Проблему  неможливості використання зарубіжних методик, у практиці оцінювання фінансового  стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний  економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = alXl+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6,

де, а1,...а6 параметри дискримінантної функції, питома вага показників;

Х1 -коефіцієнт покриття;

Х2 - коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 - коефіцієнт оборотності капіталу (активів);

Х4 - коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash-flow;

Х5 - коефіцієнт рентабельності активів за Cash - flow; Х6 - коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Розроблена  дискримінантна модель О. Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

• модель є зручною в застосуванні;
• розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;
• враховується сучасна міжнародна практика;
• за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;
• враховує галузеві особливості підприємства.

Однак дана методика не є досконалою і  має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише - задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

Проте, для практичного застосування в  Україні усі ці моделі, розроблено іноземними фахівцями, є не завжди коректними, оскільки вони не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу. Для оцінки ймовірності банкрутства у вітчизняній практиці використовується система коефіцієнтів та показників, які об'єднані в чотири групи: показники, що характеризують платоспроможність господарюючого суб'єкта, його ліквідність, ділову активність та рентабельність (прибутковість). За допомогою даної системи проводиться фундаментальний аналіз кризових явищ на підприємстві та оцінюється фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Отже, фінансова криза на підприємстві є сигналізатором загрози виникнення банкрутства та спонукає підприємство-боржника вжити термінові заходи з метою відновлення платоспроможності, ліквідності та досягнення фінансової рівноваги. Проте в умовах ринку підприємство повинне вміло визначити економічну стратегію, раціональну політику у сфері фінансів, інвестицій цін та маркетингу, та конкретні заходи подолання фінансової кризи, які мають бути максимально наближені до особливостей функціонального середовища кожного підприємства. Ефективне вирішення проблем банкрутства і санації підприємств є обов'язковою умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи.

 

 

Висновки

Таким чином слід відзначити, що окремі етапи та аналітичні показники  експрес-діагностики, якщо їх використовувати  ізольовано, не дозволяють однозначно оцінювати фінансову надійність суб’єкта господарювання. Тільки використовуючи їх в комплексі та при їх просторово-часовому співставленні можна поставити  правильний діагноз якості фінансового  менеджменту на підприємстві і прийняти обґрунтовані антикризові управлінські рішення.

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р

2. Квасницька Р.С. Етапність проведення діагностики кризового стану та ймовірності банкрутства підприємства / Квасницька Р.С., Кордонець І.М. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – №2. – С. 130-135

3. Дубинская Е.С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е.С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. - 2009. - №2 (16). - С. 84-89.

4. Рзаєва Т.Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства 
підприємства / Т.Г. Рязаєва, І.В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №3. Т.1. - С.177 - 181.

5. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб'єктів 
господарювання: монографія / О.М. Тридід, О.Г. Тижненко, Л.О. Тижненко. - К.: УБС НБУ, 2009. - 213 с.

6. Антикризове управління: Підручник/ За ред. Е.М. Короткова. – М.: ІНФРА, 2001. – 432 с.

7. А.Н. Люкшинов. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібн. для вузів.- М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2000. – 375 с.

8. Шершньова З.Е., Оборська С.В. Стратегія управління. Навч. Посібник. – К. 1998. –234 c.