Методи та інструменти реалізації валютної політики в умовах фінансової кризи

• скасуванні введених у жовтні додаткових інструментів підтримки ліквідності банків – регулювання ліквідності банківської системи почало здійснюватися з використанням стандартних процедур, що використовувалися до посилення напруги на ринку в жовтні;
• посиленні привабливості здійснення операцій банків у національній валюті через диференціацію вимог з формування обов’язкових резервів – на сьогодні норматив обов’язкового резервування за коштами в національній валюті знижено до нуля;
• ужитті заходів щодо підвищення вартості національної валюти (у т.ч. через підвищення ставок за активно-пасивними операціями Національного банку).

       Наприкінці  вересня 2008 року на валютному ринку  почав формуватися валютний дефіцит, спровокований зменшенням надходжень від експортної діяльності резидентів, ускладненням доступу до світових фінансових ринків та відповідним зниженням зовнішніх запозичень. Надалі, протягом жовтня – листопада, ці тенденції посилювалися насамперед через поглиблення світової фінансової кризи та наявності значних зовнішніх зобов’язань резидентів України.

       Усвідомлюючи  вади похідних фінансових інструментів, особливо в умовах загострення загальносвітової фінансової кризи, посилення нестабільності на ринках капіталу, Національний банк України змінами до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі – Положення) заборонив проведення суб’єктами міжбанківського валютного ринку України операцій в іноземній валюті з похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки та індекси.

       З метою недопущення купівлі резидентами  іноземної валюти для виконання  зобов’язань за нерезидентів (переведення  боргу, гарантія, поручительство), а  також для зменшення обсягу операцій в іноземній валюті на території України за зобов’язаннями між резидентами (банком-гарантом та боржником) вище зазначеними змінами до Положення Національний банк України заборонив також купівлю іноземної валюти:

• резидентом з метою виконання зобов’язань за нерезидента-боржника в разі переведення боргу за кредитним договором (договором позики);
• резидентом-гарантом (поручителем), що не є суб’єктом ринку;
• резидентом-боржником з метою відшкодування іноземної валюти гаранту (поручителю) – уповноваженому банку;
• резидентом з метою розміщення грошового забезпечення (покриття) для виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, договором поруки.

       Цими  ж самими змінами було врегульоване питання щодо можливості купівлі  резидентом-повіреним для задоволення нерезидента-кредитора іноземної валюти за гривні, що отримані внаслідок реалізації предмета застави в разі невиконання резидентом-боржником своїх зобов’язань. Це зумовлено необхідністю задоволення вимог нерезидента-кредитора за рахунок коштів від реалізації предмета застави внаслідок неплатоспроможності резидента–боржника (заставодавця).

       Для унеможливлення штучного виведення  капіталу за межі України під виглядом повернення інвестицій (за даними Державного комітету фінансового моніторингу  України обсяг цих операцій у 2007 – 2008 роках досяг майже 17 млрд. грн.) Національний банк України обмежив обсяг купівлі іноземної валюти з метою повернення портфельних іноземних інвестицій (доходів від них) сумою, що не може перевищувати ринкову вартість цінних паперів відповідно до звіту про оцінку їх ринкової вартості, складеного суб’єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів.

       Національний  банк України для обмеження попиту на іноземну валюту передбачив низку  додаткових заходів, зокрема:

• заборонено купівлю іноземної валюти під оплату імпорту товарів без ввезення в Україну;
• заборонено банкам здійснювати купівлю іноземної валюти на власні потреби без наявності зобов’язань та для їх дострокового виконання;
• обмежено суми переказів за межі України фізичними особами, а також суми купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями [4, c. 5-6].

       З 4 листопада 2008 року з метою посилення  банківського контролю за операціями клієнтів з повернення за межі України  іноземних інвестицій (доходів від них) установлено обов'язковий п'ятиденний строк розміщення коштів клієнтів, призначених для купівлі іноземної валюти, на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку банку.

       Для подальшої мінімізації попиту на іноземну валюту 18.12.2008 було обмежено право банків здійснювати арбітражні операції з купівлі та продажу іноземної валюти. Поліпшення функціонування валютного ринку України відбуватиметься шляхом:

• удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур;
• створення та постійного поліпшення механізмів хеджування валютних ризиків;
• посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування пруденційних процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;
• оптимізації механізмів взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування гривневих потоків насамперед у реальний сектор економіки, вагомими важелями чого мають виступати інструменти фінансової політики [5, c. 9].

       Головним  результатом реалізації курсової політики у 2009 році стало розуміння і політиками, і практиками того, що в Україні немає об’єктивних економічних та інституційних умов для введення гнучкого курсоутворення та лібералізації системи валютного регулювання. Адже за всіма ознаками гривня, як і валюти інших країн з незрілими ринковими відносинами, є внутрішньою валютою, тому її поведінка на ринку та механізм курсоутворення суттєво відрізняються порівняно з міцними міжнародними валютами. Так, долар США, євро, єна й інші валюти швидко реагують на  девальваційні чинники і стійко протистоять девальвуючим. Внутрішні ж валюти, навпаки, суттєво реагують на девальваційні чинники, внаслідок чого швидко знецінюються, тоді як традиційні ревальвуючі заходи (наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку) на їх ринках практично не спрацьовує. Отож, аби зберегти стабільність щодо провідної іноземної валюти на ринках таких валют, слід повсякчас підтримувати курс національної грошової одиниці щодо провідної іноземної валюти (в Україні це – долар США), тобто застосовувати інші, ніж у економічно розвинених країнах, інструменти валютно-курсової політики.

       Практика  свідчить, що у країнах з незрілими  економічними відносинами, до яких належить і Україна, поведінка суб’єктів  валютного ринку регулюється  шляхом застосування інструментів не лише прямого впливу на динаміку обмінного курсу та економічні процеси в цілому, а також опосередкованого. Співвідношення інструментів опосередкованого і прямого впливу різниться в окремих країнах, оскільки визначається станом і рівнем розвитку валютного ринку, ступенем конвертованості валюти тощо. Якщо валюта є слабкою, неконвертованою і не обслуговує зовнішньоекономічних операцій на міжнародних ринках (до таких відносять валюти країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою – внутрішні валюти), використовується набір інструментів переважно прямого впливу – в основному певні обмеження.

       Якщо  високо конвертована валюта виконує  більшість функцій грошей у світовому обороті (долар США, євро), – домінуючу роль відіграють інструменти непрямого впливу з переважним використанням змін відсоткової ставки. Українська гривня – внутрішня валюта, що не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань НБУ у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб’єктами ринку, зокрема, комерційними банками. Ці обмеження не завжди адекватно сприймалися банками, особливо з іноземним капіталом, і на початку призвели до певних суперечностей відомчих та державних інтересів. Зокрема, НБУ заборонив враховувати резерви банків у валютній позиції. Ще одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати спотові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зовнішніх кредитів тільки в тому обсязі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку. Ці рішення були прийняті НБУ за часу найвищої девальвації гривні (у лютому 2009 року). Зауважимо, що зазначені обмеження до кінця року сприяли суттєвому поліпшенню ситуації  на міжбанківському валютному ринку.

       Зазначимо, що Національний банк не вводив жорстких обмежень щодо купівлі-продажу іноземної валюти на ринку готівкового продажу, оскільки це пожвавило би діяльність тіньового ринку. Лише для купівля значної суми валюти фізичним особам, за рішенням НБУ, слід надавати паспортні дані.

       На  стабільність гривні істотно впливає  рівень фінансової доларизації. Чим він вищий, тим гірше національна валюта виконує функції грошей на внутрішньому ринку. Міжнародна практика доводить, що сфера поширення тієї чи іншої валюти прямо залежить від її спроможності виконувати всі функції грошей. У 2009 році гривня мала тенденцію до поступової втрати однієї з функцій грошей – нагромадження. Рівень доларизації в Україні зріс з 30,73% у 2008 році до 37,24% у 2009 р. Це означає, що грошовий обіг у країні суттєво залежав від обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку.

       Щоб гривня залишалась повноцінною національною валютою, необхідно цілеспрямовано підвищувати її ліквідність. Гривня має належно виконувати функції  грошей хоча б на внутрішньому ринку. Сьогодні для цього необхідно  дві речі: достатня сфера її обігу  (всі готівкові та безготівкові операції в країні повинні здійснюватись тільки у гривнях) і стабільний валютний курс. Від обсягів та ступеня розвитку ринку операцій у національній валюті, а також від ємності українського фінансового ринку залежить становище гривні як грошей. Сила національної валюти полягає ще й у тому, що на території України вона є не менш ефективним засобом нагромадження та обігу, ніж іноземна. Вище вже зазначалося, що для стабілізації ситуації на ринку внутрішніх валют монетарні органи  влади застосовують не тільки певні обмеження, а й інструменти  опосередкованого впливу, а саме: валютні інтервенції. У 2009 році НБУ також використовував їх для згладжування великих курсових коливань гривні в моменти її знецінення та підтримував курс під час його знецінення, особливо наприкінці 2009 року.

       Реалізація  грошово-кредитної політки в І  кварталі 2010 року здійснювалася в  умовах певного покращення макроекономічної ситуації, яке, утім, ще не набуло сталих ознак остаточного подолання  кризи. У таких умовах НБУ відповідно до цілей та пріоритетів, разом із виконанням своєї головної конституційної функції – забезпечення стабільності грошової одиниці – намагався сприяти якнайшвидшому виходу України з кризи, відновленню високих темпів економічного зростання та забезпеченню стійкості фінансової системи держави. Ужиті Національним банком заходи дозволили стабілізувати ситуацію на валютному ринку та закріпити тенденцію до повернення коштів населення в банківську систему, що сприяло зниженню відсоткових ставок за кредитами та створенню умов для відновлення банками процесів кредитування реального сектору економіки. Національний банк, здійснюючи регулювання грошово-кредитного ринку, проводитиме гнучку та виважену грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання девальваційного тиску. Національний банк використовуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Удосконалюватиметься система комунікацій з громадськістю, маючи на меті через детальне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій та формувати на ринку позитивні очікування. З огляду на прогнозоване перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією у 2010 році через канал валютного ринку очікується вилучення платіжних засобів (виходячи з прогнозу платіжного балансу). Ураховуючи це, очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали [5, c. 6].

       Таким чином, ще до виникнення загострення в економіці та фінансовому ринку України Національний банк у міру можливостей намагався вживати заходів щодо нівелювання зовнішніх ризиків. У 2008 р. він нарощував міжнародні резерви, проводив процентну політику, спрямовану на заощаджувальну активність населення. Українська гривня – внутрішня валюта, що не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань НБУ у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб’єктами ринку, зокрема, комерційними банками. Реалізація грошово-кредитної політки в І кварталі 2010 року здійснювалася в умовах певного покращення макроекономічної ситуації, яке, утім, ще не набуло сталих ознак остаточного подолання кризи.