Методи та інструменти реалізації валютної політики в умовах фінансової кризи

       Методи та інструменти реалізації валютної політики в умовах фінансової кризи 

       Динаміка  показників стану грошово-кредитного ринку (зокрема, показників вартості національної грошової одиниці) безпосередньо залежить від показників розвитку реального  сектору економіки. За наявності тиску з боку фундаментальних чинників Національний банк через використання монетарних механізмів та інструментів може лише тимчасово втримувати національну валюту від знецінення. Крім того, чим довше тривають спроби штучно втримати вартість гривні, тим більші дисбаланси виникають в економіці і болючіше є подальше коригування вартості національної грошової одиниці до реального рівня. Національний банк неодноразово наголошував на ризики внутрішнього і зовнішнього характеру, які постійно зростали і несли вагому загрозу порушенню стабільності в економіці. Ще до виникнення загострення в економіці та фінансовому ринку України Національний банк у міру можливостей намагався вживати заходів щодо нівелювання зовнішніх ризиків.

       Зокрема, Національний банк:

• проводив процентну політику, яка була спрямована на стимулювання заощаджувальної активності населення;
• нарощував валютні резерви, які надалі дали змогу збалансовувати попит і пропозицію на іноземну валюту в період загострення. Лише в січні – серпні 2008 р. Національний банк викупив у резерви 6,5 млрд. дол. США;
• намагався через вжиття заходів у сфері валютного регулювання та посилення курсової гнучкості зменшити вплив зовнішніх шоків на стан грошово-кредитного ринку та збалансувати попит і пропозицію на валютному ринку.

       Зазначені дії Національного банку певною мірою забезпечили стійке підґрунтя  для протидії кризовим явищам як в  економіці, так і у фінансовій сфері. Цей висновок підтверджується  такими фактами:

• міжнародні резерви за 9 місяців 2008 року збільшилися на 5 млрд. дол. США і на 1 жовтня 2008 р. становили 37,5 млрд. дол. США;
• вдалося забезпечити низхідну інфляційну тенденцію – досягши свого піку в 31,1% у річному вимірі в травні, за результатами 2008 р. інфляція становила 22,3%;
• за станом на початок жовтня 2008 р. банківська система мала досить значний запас ліквідності – обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов’язані з поточною діяльністю.

       У жовтні 2008 р. доступ до зовнішнього  фінансування внаслідок загострення ситуації на світових фінансових ринках був суттєво обмежений. Одночасно виникла напружена ситуація щодо діяльності окремих великих банків. Загалом це спровокувало посилення недовіри вкладників до банківської системи в цілому та відплив коштів з банків.

       Так у жовтні – грудні 2008 р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, або на 31,8 млрд грн., у т.ч. депозити фізичних осіб у національній валюті зменшилися на 14,8%, або на 18,7 млрд. грн., юридичних осіб – на 12,4%, або на 13,1 млрд. грн.

       За  цей самий період загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (в доларовому еквіваленті) зменшився на 8,0%, або на 1,8 млрд. дол. США., у т.ч. депозити фізичних осіб в іноземній валюті зменшилися на 12,6%, або на 2,0 млрд. дол. США, а юридичних осіб – збільшилися на 3,6%, або на 228 млн. дол. США.

       Кошти, що вилучалися з депозитних рахунків перетворювалися у готівкову  форму та частково спрямовувалися на готівковий валютний ринок. Так за жовтень  – грудень 2008 р. обсяг готівки  поза банками збільшився на 15.9%, або 21,2 млрд.грн., а її частка в грошовій масі зросла з 28% до 30%. За цей самий час обсяги перевищення продажу банками готівкової іноземної валюти над її купівлею становили 3,3 млрд. дол. США. Це відповідним чином зменшувало кредитний потенціал банківської системи. Адже готівкові кошти можуть використовуватися лише безпосередньо їх власниками, унаслідок чого готівкова частина грошової маси є пасивною і не бере участі у створенні нових грошей через механізми мультиплікації.

       Одночасно погіршення ситуації на зовнішніх фінансових і товарних ринках зумовлювало скорочення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку через зменшення обсягів їх надходжень на рахунки українських резидентів. Зокрема обсяги щоденної пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку зменшилися з 514 млн. дол. США в серпні до 313 млн. дол. США в грудні 2008 року.

       Усе це в свою чергу зумовлювало зменшення  довіри між банками, погіршення ліквідності  як окремих банків, так і банківської  системи в цілому, додатковий тиск на споживчі ціни та на обмінний курс гривні. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився у жовтні – грудні 2008 р. на 58,4%, а з початку 2008 р. – на 52,5% - до 7,7 грн./дол. США.

       На  початку загострення ситуації на фінансовому ринку в жовтні – листопаді дії Національного банку України спрямовувалися насамперед на забезпечення своєчасності проведення банками розрахунків, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.

       Зокрема, у цей період Національний банк лібералізував вимоги до формування банками обов’язкових резервів, а також розширив можливості банків з підтримки ліквідності через механізми рефінансування. Так у період найбільшого загострення ситуації (у жовтні та листопаді) Національний банк застосовував додаткові механізми рефінансування банків (на основі програм фінансового оздоровлення та у випадку суттєвого зменшення строкових депозитів), які передбачали ширший перелік можливої застави та більш оперативну процедуру ухвалення рішень.

       Для збільшення довіри вкладників до банківської  системи Національний банк відповідно до ухвалених рішень перерахував 1 млрд. грн. для поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дало змогу  збільшити максимальну суму відшкодування  до 150 тис. грн.

       Зазначені заходи сприяли зниженню напруги  на грошово-кредитному ринку, що знайшло  своє відображення в поступовому  припиненні тенденцій до відпливу коштів з банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків в економіці.

       Так загальний обсяг депозитів у національній валюті протягом грудня збільшився на 0,6 млрд. грн., у листопаді він зменшився на 11 млрд. грн., а в жовтні – на 21,5 млрд. грн. Депозити в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) після зменшення на 1,4 млрд. дол. США у жовтні протягом листопада та грудня знизилися всього на 0,4 млрд. дол. США. Обсяг коррахунуків банків після зменшення в жовтні на 38,5% у листопаді – грудні збільшився на 25,2% - до 18,6 млрд. грн.

       Водночас  унаслідок зростання ліквідності  банків збільшився попит на іноземну валюту, що посилювало девальваційний тиск на гривню. З метою зменшення  попиту на іноземну валюту, а також  закріплення позитивних тенденцій  до стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початку грудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав: У цілому в 2008 р. попит на іноземну готівку перевищив її пропозицію на 6,1 млрд. дол. США (в еквіваленті) порівняно із 4,4 млрд. дол. США у 2007 р [1, c. 4].

       Незважаючи  на досить значні обсяги інтервенцій  Національного банку України  з продажу іноземної валюти у  ІV кварталі минулого року, обсяг міжнародних резервів у цілому за 2008 р. зменшився всього на 2,8% і на 01.01.2009 становив 31 543,2 млн. дол. США (в еквіваленті).

       Національний  банк України за станом на кінець грудня 2008 р. забезпечив дотримання кількісного  критерію ефективності за чистими міжнародними резервами (не менше 26,7 млрд. дол. США) програми “Стенд-бай”, яка підтримується Міжнародним валютним фондом. Фактичне значення цього показника за станом на 1 січня 2009 року становило 27,8 млрд. дол. США.

       Знецінення  гривні було зумовлено низкою структурних  та зовнішньоторговельних дисбалансів, які пов’язані насамперед з:

• недостатньою конкурентоспроможністю вітчизняних товаровиробників як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках збуту;
• недостатньо ефективним використанням зовнішніх запозичень, які за активним стимулюванням споживчого попиту спрямовувалися на інвестиційні цілі за остаточним принципом;
• надмірною енергоємністю вітчизняного виробництва та відсутністю цілеспрямованої урядової політики щодо її зниження;
• бюджетними диспропорціями, що провокувалися надвисокими соціальними зобов’язаннями держави та повільними інвестиціями в основний виробничий капітал;
• формуванням на цій основі стійких товарних дефіцитів та одночасного прискоренням інфляції тощо;
• постійні дискусії в засобах масової інформації посадових осіб, політичних діячів та некомпетентних експертів.

       Особливу роль відіграла стійка інвестиційна байдужість великого вітчизняного бізнесу та урядів, які не спромоглися використати для технологічного оновлення виробництва й зниження його собівартості, а ні сприятливої цінової кон’юнктури, що спостерігалася на міжнародних товарних ринках протягом останніх років, а ні переваг цільових експериментів в експортних галузях національної економіки.

       Щодо  бізнесу, то українські металургійні підприємства не скористалися у 2004 - 2008 роках підвищенням  більше ніж у 2,5 рази світових цін на сталь для модернізації своїх технологій та отримання завдяки цьому нових конкурентних можливостей. Саме через це собівартість їх продукції виявилася занадто високою після поглиблення світової кризи та відповідного падіння глобального попиту на металургійну продукцію й цін на неї. На цьому тлі девальваційний тиск на гривню та її номінальне знецінення природно збігся з початком масштабного зменшення вітчизняних експортних надходжень восени 2008 року.

       Ураховуючи  наведене вище, курсова стійкість  гривні значною мірою почала залежати від надходжень зовнішніх запозичень, які дозволяли фінансувати дефіцит поточного рахунку платіжного балансу: якщо останній протягом 2006-2007 років поглибився від 1,6 до 5,9 млрд. дол. США, то обсяги чистих середньо- та довгострокових зовнішніх запозичень збільшилися при цьому від 9,4 млрд. до 17,9 млрд. дол. США. Але як тільки доступ до них було різко звужено через розгортання міжнародної фінансової кризи, а вітчизняні підприємства виявилися неспроможними гідно конкурувати із іноземними виробниками на внутрішньому валютному ринку, почав формуватися дефіцит іноземної валюти.

       Останній  також посилювався внаслідок  зниження суверенних кредитних рейтингів  України, початок якого був спровокований  надмірними рівнями інфляції, в основі яких лежали бюджетні дисбаланси, пов’язані з прийняттям державою надмірних соціальних зобов’язань, які не супроводжувалися адекватними інвестиціями для розширення виробництва та товарного насичення внутрішніх ринків.

       Наведене  обумовило звернення Уряду України та Національного банку України до МВФ з метою отримання кредиту “Стенд-бай”. Надання останнього передбачало запровадження більшої курсової гнучкості гривні – заходу, який мав підтримку не лише з боку Національного банку, але й також Уряду України.

       Окрім України, суттєва девальвація національних валют відбулась більш, ніж у 20 розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Зокрема, за 2008 рік та 22 дні 2009 року девальвація  англійського фунта до долару США  склала 45,3%, російського рубля – 33,1%, польського злотого – 35,8%, ісландської крони - 268%, турецької ліри - 41% [2, c. 33].

       Вже у 2009 році (станом на 22 січня) відбулась  суттєва девальвація до долара США: євро – 7,2%, англійського фунта – 6,2%, російського рубля – 11,1%, польського злотого – 13,6%, ісландської крони – 7,2%, турецької ліри – 7% [3, c. 26].

       Протягом  перших восьми місяців 2008 р. Національній банк України переважно викуповував  надлишок іноземної валюти з ринку. Так, позитивне сальдо інтервенцій  НБУ за цей період перевищило 6,5 млрд. дол. США. Починаючи з вересня і до кінця 2008 року НБУ здійснював переважно операції з продажу іноземної валюти для стабілізації валютного курсу. За цей період від’ємне сальдо інтервенцій Національній банк України перевищило 10,4 млрд. дол. США.

       З метою уникнення негативного  впливу збільшення обсягів рефінансування на валютний курс, Національний банк України  під час прийняття рішень про  підтримку ліквідності окремих  банків, ураховував інформацію щодо причин втрати ліквідності, зокрема, обсягів  відпливу депозитів, неповернених кредитів, у т.ч. підприємств будівельного сектору, агропромислового комплексу та іпотечних кредитів, наданих фізичним особам.

       У міру стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку, починаючи з кінця листопада, Національний банк України почав уживати додаткових заходів щодо зменшення спекулятивного попиту на іноземну валюту.

       Це, зокрема, відображувалося в: