Меценатство i спонсорство в системi освiти

У сучасній нормативній базі України  меценатство розглядається як "добровільна  безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка  фізичними особами набувачів благодійної допомоги" , але дане тлумачення не розкриває всієї багатогранності палітри меценатства.

Завдяки меценатам у 2006 р. уможливлено  реставрацію архітектурного ансамблю Софіївського собору, який у 1990 р. включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як шедевр творчого генія, що значно вплинув  на розвиток архітектури, монументального  мистецтва та архітектурно-планувальну  композицію м. Києва та Східної Європи .

Розвитку меценатства сприяє і Президент України як гарант дотримання Конституції, прав і свобод громадянина. Таким чином, сфера меценатства в Україні розвивається за напрямом розвитку культури, історії, архітектури, мистецтва, духовного розвитку особистості.

Завдяки нормативно-правовому законодавству  України на ниві меценатства простежуються  кроки співпраці влади і громадських  організацій. Так, напрямами діяльності благодійного фонду "Розвиток України" є, зокрема, сучасна освіта, здоров’я нації, культурне надбання . Створено опікунську раду, яка може розробити і запровадити стратегію розвитку "Софії Київської". На меценатські кошти відбувається реконструкція будинку Митрополита Національного заповідника "Софія Київська" .

У проекті Закону зазначалося, що меценатство відрізняється від благодійної діяльності соціальними та культурними цілями. Мотиви благодійництва пов’язані, насамперед, зі співчуттям і милосердям, мотиви меценатства - із соціальною взаємодопомогою і протекціонізмом. Цілі благодійництва - забезпечення соціального благополуччя у суспільстві, цілі меценатства - збереження і розвиток культурного надбання . У науці державного управління назріває необхідність розробки нового словника з управління суспільним розвитком, зумовлена потребою внесення коректив до термінології з благодійності та меценатства.

Напрями меценатства і благодійної діяльності:

1. Меценатство здійснюється з метою надання допомоги у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, просвіти для збереження, примноження і поширення духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.

2. Благодійна діяльність здійснюється в напрямах:

• профілактичної роботи, пов’язаної з переборенням наслідків стихійного лиха, екологічних, промислових чи інших катастроф і запобіганням нещасним випадкам;
• сприяння зміцненню миру, дружби і злагоди між народами, запобігання соціальним, національним, релігійним конфліктам;
• сприянню підвищення престижу і ролі сім’ї в суспільстві;
• сприяння діяльності у сфері освіти, науки, культури мистецтва, просвіті і духовному розвитку особистості.

Висновок

Благодійна діяльність вважалася  святим обов'язком, діяльністю, спрямованої  на розвиток науки, культури, мистецтва, освіти, охорони здоров'я, - всіх тих сфер, які сприяли процвітанню Вітчизни і розвитку прогресу. Благодійні пожертви не переслідували корисливих цілей і одержання прибутку в майбутньому.

Саме завдяки постійній турботі  цих людей про громадське презирство і культурного життя рідного  міста були проведені величезні перетворення: побудовані лікарні, училища, бібліотеки, відкрито музеї, в яких були зібрані унікальні колекції, відкриті великі імена, навіки прославили Росію.

З ініціативи дійсно освічених і  по-справжньому освічених дарувальників, розвивалася вітчизняна наука, освіта, відкривалися унікальні галереї та музеї, отримали заслужене визнання у вітчизняній інтелігенції театри справи.

Характеризуючи меценатства в Україні, треба відзначити ту обставину, що пожертвування меценатів, нерідко були основним джерелом розвитку цілих галузей господарства .

Принципово важливим є те, що меценатство  в Україні відбувалося поряд  з доброчинністю на ниві освіти. Діяльне улаштування українськими меценатами нових шкіл і училищ, виділення субсидій на стипендії студентам, численні фонди на допомогу учням і, нарешті, фінансування будівництва нових інститутів і університетів було справою звичайною. Дана взаємозв'язок - свідчення того, що меценатство не обмежується тільки інтересом до результатів професійного мистецтва і науки. Меценатство - це ще і всебічна турбота про максимальну доступність культурних цінностей і благ для найширших верств і груп суспільства.

Для удосконалення правових механізмів державного регулювання благодійності  та меценатства доцільне прийняття  окремого законопроекту, що регулює  правовідносини у сфері меценатської діяльності.

Таким чином, меценатство в Україні  мусить здійснюватися з метою  надання допомоги у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, просвіти для  збереження, примноження і поширення  духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Астаф'єва О.М. Розвиток вітчизняних традицій благодійності та меценатства // Соціокультурний простір: структура і процеси. - М.: РАГС, 1996. - 123 – 148c.
2. Благодійники та меценати минулого і сьогодення: словник-довідник від А до Я / авт. - Упоряд. М.Л. Макальская, М.М. Бобровська. - Вид - во "Справа і Сервіс", 2003.
3. Голимба В.І. Історія благодійництва в Україні. – К., 2002.
4. Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 року N 531/97-ВР.
5. Закон України про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" // http://www. justinian. com. ua/article. php?id=347
6. Меценатство в Україні / За ред. Коваленка Р.В. – Харків, 2003.
7. Проект Закону “ Про меценатство ”.
8. Субтельний О. Історія України. – Львів, 2002.