Меценатство i спонсорство в системi освiти

 

Міністерство освіти  і науки, молоді та спорту України

комунальний заклад

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

 

Кафедра державного управління та

педагогічного менеджменту

 

Меценатство і спонсорство  в системі освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат із дисципліни «Управління

фінансово – економічною діяльністю»

 

 

 

 

 

Суми - 2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….…3

1. Історія виникненя  та розвитку  меценатства і благодійництва

 в Україні.…………..…………….…………………………………….…......5

    1.1. Меценати України………………………………….……………….…6

     1.2. Меценатство та благодійність в період

незалежності  держави……………………………………..……………........9

   1.3. Меценатської діяльності…………………………………………..…10

2.  Розвиток благодійності , спонсорства та

 меценатства  в Україні …………………………………………………..13

Висновки……………………………………………………………………18

Список використаних джерел…………………………………………...20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Законодавство про меценатство  і спонсорство ґрунтується на відповідних положеннях конституції, цивільному кодексі, законодавстві про культуру, інших законах і інших нормативно-правових актах держави, яка прийняла цей Закон.

Стаття 2. Основні поняття, що застосовуються в цьому Законі

Благодійна діяльність — здійснення фізичними, або юридичними особами добровільної діяльності з безкорисливій (Безоплатній або на пільгових умовах) передачі громадянам або юридичним особам майна, у тому числі грошових коштів, безкорисливого виконання робіт, надання послуг, надання іншої підтримки.

Благодійники — особи, що здійснюють благодійні пожертвування у формі безкорисливій (безоплатній або на пільгових умовах) передачі у власність майна, у тому числі грошових коштів та (або) об'єктів інтелектуальної власності, наділення правом володіння, користування і розпорядження будь-якими об'єктами права власності, виконання робіт, надання послуг.

Меценат — фізична або юридична особа, безоплатно передаюча кошти (фінансові, матеріально-технічні) для збереження та розвитку культурного надбання держави у формах, які визначаються національним законодавством.

Меценатство — сфера соціальної активності, пов'язана з підтриманням і розвитком об'єктів культури, видів професійної культурної діяльності (культура, мистецтво, наука, освіта, просвіта, спорт), що становлять культурне надбання. Під меценатством розуміється безкорислива безоплатна допомога громадянам або юридичним особам у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, спорту, що виражається в передачі іншим громадянам або юридичним особам майна та (або) грошових коштів.

Об'єкти меценатства — фізичні об'єкти культурної спадщини, установи культури, заходи, на які спрямована фінансова або матеріально-технічна підтримка. Об'єкти меценатської діяльності повинні входити до складу відповідних цільових федеральних програм, затверджених урядом держави.

Одержувачі меценатської підтримки — фізичні або юридичні особи, що здійснюють професійну діяльність, пов'язану з збереженням і розвитком культурного надбання на кошти, забезпечувані меценатом.

Під учасниками спонсорської діяльності розуміються фізичні та юридичні особи, що здійснюють благодійну та спонсорську  діяльність, в тому числі за допомогою  підтримки наявної або створення  нової благодійної організації, а також фізичні та юридичні особи, в інтересах яких здійснюється зазначена  діяльність.

Спонсори — юридичні або фізичні особи, що здійснюють пожертвування і спонсорську підтримку у відповідності з цілями, передбаченими в законі, у формі:

1. Безкорисливого (безоплатно або на пільгових умовах) наділення правами володіння, користування і розпорядження будь-якими об'єктами права власності, в тому числі грошовими коштами і (або) об'єктами інтелектуальної власності;
2. безкорисливого (безоплатно або на пільгових умовах) виконання робіт, надання послуг спонсорами — юридичними особами.

Користувач спонсорської підтримки — будь-яка юридична особа, не має на меті отримання прибутку, і будь-яка фізична особа, яка здійснює або буде здійснювати діяльність з метою, передбачених законом.

Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” дає наступні визначення термінам “благодійництво”, “благодійна діяльність”, “меценатство”:

благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство;

благодійна діяльність - добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності;  (абзац третій статті 1 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3091-III);

благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом;

благодійники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги;

меценатство - добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги;  (абзац сьомий статті 1 у редакці Закону України від 07.03.2002 р. N 3091-III);

спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

1. Історія виникненя та розвитку меценатства і благодійництва в Україні

Витоками меценатства і благодійництва у освіті можна вважати споконвічне  тяжіння українського народу до освіченості  та глибоке переконання широких  громадських кіл у необхідності підтримки її розвитку.

Поняття «меценатство, меценат» походить від імені давньоримського  політичного діяча I ст. до н.е., сподвижника  римського імператора Августа Гая  Цільнія Мецената, який увійшов в  історію завдяки своєму покровительству  поетам і художникам. Меценатом називають  людину, яка надає матеріальну  підтримку або повністю фінансує проведення якогось культурного  проекту, мистецької акції, реставрації  певного історико-культурного пам’ятника – відповідно до особистих вподобань  або переконань. Проте, звичайно, чіткого  розмежування між цими двома формами  безкорисливої матеріальної підтримки  немає: громадяни та небюджетні організації, що здійснюють переважно благодійну діяльність, можуть брати участь також у культурних проектах, а особи, позиціоновані як меценати, займатися благодійництвом.

1.1. Меценати України.

Iсторiя  України численна iменами меценатiв,  дiяльнiсть яких почалася з  часiв Київської Русi i продовжувалася  в наступних столiттях. Давнi грамоти  зберегли iмена жертводавцiв на  просвiтнi цiлi: Красовський, Лангиш, Кор  някт, Олена Горностаєва (походила з родини Чарторийських Петро Могила       i була фундатором Пересопницького монастиря; в цьому монастирi збереглося знамените “Пересопницьке Євангелiє”, написане розмовною українською мовою).

Священну традицію Українського меценатства  започаткували у XVI-XVIII ст. Костянтин  Острозький, Галшка Гулевичівна, Петро  Сагайдачний, Петро Могила, Іван Мазепа. У ХІХ - на початку ХХ ст. ця традиція була відроджена, продовжена.

Одним з перших українських  цукрозаводчиків і меценатів  був Федір Симиренко (1791-1867 рр.) Багатьма добродійними, доброчинними справами уславилися Василь Тарковський і  Григорій Галаган, Микола Терещенко, київський  цукрозаводчик Василь Симиренко, Євген  Чикаленко, Микола, Аркас, Богдан Ханенки. Матеріальна підтримка ними діячів української культури, багатьох культурницьких

Федір Симиренко

Родина Терещенків на меценатство  витратила близько 5 млн. крб., підтверджуючи  тим самим девіз їхнього дворянського герба "Прагнути до громадських справ". Художнє зібрання Терещенків лягло  в основу Київського музею російського  мистецтва. Ця родина утримувала Київську малювальну школу. Донька М.Терещенка  Варвара була одружена з Б.Ханенком. Виконуючи заповіт чоловіка, вона передала в дарунок Києву свій особняк і величезну колекцію творів живопису. Зараз це - Музей західного і східного мистецтва.

Григорій Галаган в пам'ять  про померлого сина Павла заснував колегію Павла Галагана в Києві (1871 р.), закриту російським урядом в 1916 році. Працюючи головою Південно-Західного  відділу імператорського Російського  географічного товариства і співробітником Київської археологічної комісії, надавав допомогу цим організаціям. Разом з В. Симиренком, В.Тарновським (молодшим) матеріально підтримував  журнал "Киевская старина".

Єлизавета Іванівна Скоропадська (1832-1890) - українська громадська діячка і меценатка, тітка гетьмана П.Скоропадського, дружина  Лева Милорадовича, сина відомого Г.Милорадовича. Підтримувала своїми пожертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти  школу в с. Рибці поблизу Полтави. Після заборони видань українською  мовою у Російській імперії пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині - зокрема, на товариство "Просвіта" та журнал "Правда". Внесла 20 тис. австрійських крон для  заснування у Львові Літературно-наукового  товариства ім. Т.Шевченка. (1873; з 1893 - Наукове  товариство ім. Т.Шевченка).

Колекціонерська і благодійницька діяльність продовжилась і в ХХ ст. Львів'янин Андрій Шепицький (1865-1944 рр.) - митрополит, граф - вкладав кошти  у розбудову храмів, шкіл, видавництв, колекціонував твори малярства, фінансово підтримував мистецьку школу С.Новаківського. Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар»

Засновує Український Національний Музей, купує в 1905 для нього приміщення за 34 тис. доларів (з допомогою євреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису.

Шептицький надавав стипендії  молодим українським митцям для  здобуття художньої освіти у кращих навчальних закладах Європи.

Ним заснована Львівська Богословська Академія (в 1928 р. єдиний український вищий навчальний заклад за Польщі); на сиротинці передав разом 1 млн. доларів; посилав подарунки єврейським убогим дітям.

Заходами Комісії охорони природи  при НТШ митрополит дав розпорядження утворити на землях Львівської митрополії заповідник кедрових лісів на горі Яйко, що біля Підлютого, та заповідник степової рослинності біля Чортової Гори на Рогатинщині. То були одні з перших природних заповідників у Західній Україні.

Скульптор Іван Гончар зібрав колекцію народного декоративно-ужиткового мистецтва. Створив перший в УРСР приватний музей, який облаштував у власному будинку, спорудженому на виділеній Спілкою художників УРСР землі — неподалік від Києво-Печерської лаври.

Експонати для музею збирав під  час імпровізованих експедицій Україною. Колекція налічує 7 тисяч предметів: ікони, народний одяг, дерев'яні скульптури, музичні інструменти, іграшки, вироби з металу. Окремий масив колекції становлять 20 тисяч архівних світлин  із різних регіонів України.

Один з найстарiших  культурно-освiтнiх закладiв України  Харкiвська державна наукова бiблiотека iм. В.Г.Короленка також утворена при сприяннi видатних вчених та громадських дiячiв: М.Сумцiва, Х.Данилевського, А.Гурського, В. Франковського, Д.Багалiя.

За радянської влади благодійність  занепадає.

Як ми бачимо, витоками меценатства  і благодійництва було споконвічне  тяжіння українського народу до освіти і його розуміння необхідності всебічної  підтримки її розвитку. Воно мало міцні  історичні корені й продовжувало розвиватись і поширюватись, ставши характерною рисою менталітету  українського народу.

1.2. Меценатство та благодійність в період незалежності  держави.

Новий етап розвитку доброчинності  спостерігаємо в Україні з  часу здобуття державної незалежності. Проте, як не прикро констатувати цей  факт, та нині ж бізнес-структур, які  допомагають тим, хто цього справді  потребує, в нашій державі не так вже й багато .

З 1995 р. розпочав роботу міжнародний  благодійний фонд "Українська ліга меценатів". Вагомий внесок у культурне  відродження України робить західна  українська діаспора. Активну діяльність розгорнули в Україні такі меценати, як Є. Гуцуляк, Ю. Ємець, П.Яцик із Канади, В.Баранецький, О.Воскобойнік, А.Лисий  із США, М.Гоян з Австралії. Не полишають  благодійницької справи і громадські об'єднання - українські музеї Чікаго, Клівленда, Нью-Йорка, Рима, Філадельфії, Торонто та інші.