Контрольная работа по "Финансам"

3. Посередницькі послуги  на фінансовому  ринку.

     Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових послуг, які вони надають. На розвиненому  ринку здійснюють свою діяльність величезна  кількість фінансових посередників, які за невелику плату надають  різні види фінансових послуг. Ці послуги  пов'язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. При емісії корпоративних  цінних паперів та на кредитному ринку  фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. При емісії державних  боргових зобов'язань та на ринку  державного кредиту вони сприяють залученню  коштів для забезпечення потреб державного бюджету.

На вторинному ринку фінансові посередники  забезпечують стабільне функціонування ринку, а також задовольняють  інтереси юридичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові  активи та вилучення їх з процесу  інвестування. При цьому інститути  ринку не тільки задовольняють потреби  інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ціною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

До основних фінансових послуг, які надаються  фінансовими посередниками на первинному ринку, належать залучення коштів у  вигляді депозитів та надання  позик, яке здійснюють комерційні банки  на ринку позикового капіталу. Такими послугами вважають також андерайтинг, або допомогу емітентам в організації та проведенні емісій фінансових активів, що завершується розміщенням емітованих активів на ринку. Андерайтинг, як і багато інших фінансових послуг, у різних країнах здійснюють різні фінансові посередники. У більшості країн Західної Європи андерайтингом займаються комерційні банки, а в США — інвестиційні банківські фірми.

Специфіка фінансових послуг та механізм їх надання  визначаються специфікою та ступенем розвитку фінансового ринку, а також  регулюванням діяльності фінансових інститутів з боку держави. Яскравим прикладом  впливу державного регулювання на діяльність фінансових інститутів є регулювання  діяльності банків на ринку цінних паперів у різних країнах світу.

Розрізняють три основні системи такого регулювання, які дають принципово різні можливості банківським установам, щодо здійснення діяльності на ринку цінних паперів  і поєднання традиційної банківської  діяльності з діяльністю на фондовому  ринку.

До  першої системи належать такі країни, як Німеччина, Нідерланди, Швейцарія. Там функціонують універсальні банки, які повністю забезпечують набір банківських, страхових послуг та послуг, пов'язаних з цінними паперами. Банки також володіють значною часткою акцій промислових корпорацій.

Друга система — британська, яка поширена у Великій Британії, Канаді, Австралії. Комерційні банки цих країн можуть брати участь в андерайтингу, проте рідко надають страхові послуги. Державою обмежується також участь комерційних банків у формуванні акціонерного капіталу комерційних структур.

Третя система передбачає правове відокремлення комерційної банківської діяльності від сфери діяльності з цінними паперами. Така система існує в США та Японії. Однак японським банкам дозволено володіти значною часткою акцій промислових корпорацій, тоді як американським — не дозволено. В США обслуговування учасників фондового ринку комерційним банкам практично заборонено. Переважну більшість послуг на фондовому ринку надають інвестиційні банківські фірми та інші фінансові посередники.

Процес  інвестування коштів на первинному та вторинному ринках дещо відрізняється. На первинному ринку це процес односторонній  — направлений на збільшення обсягу коштів, інвестованих у різні галузі економіки. На вторинному ринку це процес двосторонній, оскільки інвестування коштів у певні цінні папери одним інвестором обов'язково пов'язано з вилученням коштів іншим інвестором.

На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередники  допомагають інвесторам у прийнятті  зважених та оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечують реалізацію цих рішень. На таких ринках посередники забезпечують не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштів інвесторами, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах.

При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові  посередники надають лише окремий  вид послуг, який і визначає в  цілому їх роль на ринку, а інші — широкий спектр фінансових послуг. До останніх належать комерційні банки, які крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення їх на ринку кредитів, здійснюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому і валютному ринках.

До спеціалізованих  фінансових інститутів, які переважно  займаються на ринку одним видом  діяльності, належать страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми та ін. Так, інвестиційні компанії здійснюють діяльність зі спільного інвестування коштів інвесторів у дивер-сифікований портфель цінних паперів. Страхові компанії, укладаючи  угоди страхування, приймають на себе певні ризики власників полісів, а залучені кошти інвестують у  пайові та боргові цінні папери.

Останнім  часом у зв'язку з послабленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами  учасників ринку в якісних  і різноманітних послугах фінансове  посередництво набуває більш  універсальних форм. Переважна більшість  фінансових посередників, що діють  на розвинених фінансових ринках, надають  своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг. Окремі види фінансових послуг, які в різних країнах надаються  різними типами фінансових посередників, розглянуто в наступних розділах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000.
2. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000.
3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансовї науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. — К.: Либідь, 2000.
4. Бровкова Е. Г., Продивус И. П. Финансово-кредитная система государства. — К., 1997.
5. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: Ніос, 2000.
6. Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра, 1998.
7. Государственные финансы: Учеб. пособие / Под ред. В. М. Федосова, С. Я. Огородника, В. Н. Суторминой. — К.: Либідь, 1991.
8. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. С. Івасіва. — К.: КНЕУ, 1999.
9. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2001.
10. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.
11. Дьяконова І. І. Податки та податкова політика України. — К.: Наук. думка, 1997.
12. Єпіфанова А. О., Сало І. В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник — К.: Наук. думка, 1997.