Контрольная работа по "Финансам"

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватись і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого боку, і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. У зв’язку з цим розрізняють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Виступаючи  центром торгівлі цінними паперами, фондова біржа є індикатором  ділової активності й проводить  котирування акцій. Цим створюється  система незалежної і досить об’єктивної  оцінки діяльності акціонерних товариств. Тому бюлетені фондових бірж відіграють дуже важливе значення у функціонуванні фінансової системи та економіки  країни.

На ринку  цінних паперів важливу роль виконують фінансові посередники. За дорученням емітентів вони здійснюють випуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку, а також проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників ґрунтується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку цінних паперів.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Пенсійний фонд як орган управління має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду. 
 
 
 
 
 

2. Сутність та класифікація  дохідної та видаткової  частини бюджету. 

      Основою успішного виконання бюджетів усіх рівнів € своєчасне і повне  надходження доходів, яке забезпечується раціонально організованою системою їх стягнення. Система мобілізації  доходів повинна забезпечити  рівномірне, регулярне і стійке надходження  коштів на рахунки бюджету, а також  таке їх документальне оформлення, яке дало б змогу фінансовим органам  мати своєчасну інформацію про виконання  плану за доходами. Зарахування коштів на рахунки бюджету повинно здійснюватися  в короткі терміни. Одночасно  мають забезпечуватися відповідні зручності платникам.

      Установленою  системою стягнення доходів бюджету  передбачено, що для переважної частини  доходів обчислення сум платежів та їх перерахування у бюджет здійснюють самі платники. Це значно прискорює  процес мобілізації доходів. Безпосередню роботу з обліку і контролю за правильним обчисленням, своєчасним і повним внесенням  платежів у бюджет покладено на податкові  органи.

      Юридичні  та фізичні особи вносять податки  і збори до бюджету у безготівковій  або готівковій формах через установи банків (у яких вони обслуговуються), установи Державного комітету зв'язку України, установи Державного ощадного банку України. Доходи зараховуються  на рахунки бюджетів, відкриті в  органах Державного казначейства України.

      З 2001 р. в Україні встановлено такий  порядок зарахування доходів  до Державного бюджету, який передбачає відкриття рахунків у розрахунковій  палаті органів Державного казначейства середньої ланки (Управління Державного казначейства України в АРК, областях, містах Києві і Севастополі). З 2002 р. такий самий порядок використовується і при зарахуванні доходів  до місцевих бюджетів України. Тобто  банк платника (юридичної і фізичної особи) перераховує грошові кошти  через СЕП Національного банку  України на рахунки для зарахування  доходів, відкритих в органах Державного казначейства в розрізі відповідних територій та кодів бюджетної класифікації.

      Органи  Державного казначейства України здійснюють такі функції у процесі виконання  дохідної частини бюджету держави:

      — установлюють порядок відкриття  та відкривають рахунки в управліннях  ДКУ для зарахування податків і зборів до бюджетів;

      — ведуть бухгалтерський облік доходів  бюджету;

      — здійснюють розподіл платежів до Державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань  та перераховують за належністю розподілені  кошти;

      — готують розрахункові документи  і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету;

      — здійснюють відшкодування податку  на додану вартість;

      — складають щоденну, періодичну та річну  звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації.

      Управління  ДКУ щодня готує інформацію про  доходи, які надійшли до бюджету  і подає її:

      1) Державному казначейству України;

      2) відділенням Державного казначейства  України в містах, районах і  районах у містах;

      3) державним податковим адміністраціям  в АРК, областях, в містах Києві  і Севастополі;

      4) Міністерству фінансів АРК, Головним  фінансовим управлінням обласних  і м. Києва державних адміністрацій,  фінансовому управлінню державної  адміністрації м. Севастополя.

      Видаткова частина бюджету являє собою, як уже зазначалося, зведення бюджетних  асигнувань конкретним міністерствам  і відомствам, об'єднанням та установам, управлінням і відділам виконавчих органів місцевого самоврядування. Головне завдання щодо виконання  видаткової частини бюджету — забезпечення раціонального використання державних коштів на всіх ділянках бюджетного фінансування.

      Порядок фінансування з відповідної ланки  бюджетної системи встановлюється центральним органом державної  виконавчої влади у сфері фінансової діяльності — Міністерством фінансів.

      Фінансування  із бюджету — це перерахування  коштів на рахунки розпорядників  бюджетних коштів (особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційні, поточні) з  казначейського рахунка (або рахунка  відповідного бюджету), які відкриті в банківських установах і  в органах казначейства в межах, визначених у фінансових планах та кошторисах і затверджених у бюджеті.

      Установи, підприємства й організації фінансуються за рахунок того бюджету, в якому  були передбачені для них необхідні  асигнування. Бюджетні асигнування  — це планові суми, в межах  яких можуть здійснюватися видатки  з бюджету.

      Фінансування  з бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого  затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників  коштів використовувати виділені кошти  за їх цільовим призначенням.

      Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання відповідного бюджету. Органи Державного казначейства (або банківські установи) перераховують  кошти з казначейського рахунка (або рахунка бюджету) на рахунки  розпорядників коштів. У процесі  фінансування фінансові органи здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

      Керівники бюджетних установ, які одержують  у своє розпорядження бюджетні асигнування, називаються розпорядниками коштів.

      Розрізняють три ступені розпорядників коштів: головні, другого і третього ступенів. За обсягом наданих їм прав, обов'язків  і відповідальності розпорядники коштів поділяються: по державному бюджету  — на головних, другого і третього ступенів, а по місцевих бюджетах —  на головних і третього ступеня.

      Поділ розпорядників коштів на ступені  по тому чи іншому бюджету залежить від структури управління галуззю  економіки чи соціально-культурних установ.

      Головними розпорядниками бюджетних коштів по державному бюджету є міністри і  керівники інших центральних  відомств (установ), по місцевих бюджетах — керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних державних  адміністрацій, а по міських (міст районного  підпорядкування), сільських і селищних бюджетах — голови цих рад.

      Успішне виконання бюджету за видатками  визначається чітким додержанням своїх  функцій усіма юридичними особами: фінансовими органами, банками і  розпорядниками коштів. і Виділяють  такі форми бюджетного фінансування:

      1) бюджетні інвестиції, які можуть  здійснюватись у вигляді фінансування  капітальних вкладень, проектного  фінансування конкретного інвестиційного  проекту та придбання частки  акцій чи прав участі в управлінні  підприємством;

      2) бюджетні кредити — надання  коштів з бюджету суб'єктам  підприємництва на поворотній  і платній основі. Вони відрізняються  від банківських кредитів порівняно  нижчим рівнем процентних ставок  та наданням на більш пільгових  умовах;

      3) кошторисне фінансування означає  виділення бюджетних асигнувань  на основі спеціального планово-фінансового  документа — кошторису. Визначає  у безповоротному і безоплатному  порядку обсяги коштів на фінансування  певних об'єктів (програм, заходів)  з визначенням їх цільового  призначення і розподілом за  окремими періодами фінансування;

      4) державні трансферти — це невідплатні  і безповоротні платежі з бюджету  юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання  товарів чи послуг, надання кредиту  або на виплату непогашеного  боргу. Державними трансфертами  є державне субсидіювання (державні  субсидії, державні субвенції, державні  дотації) і державна допомога  населенню.

      Державні  субсидії— всі невідплатні поточні  бюджетні виплати підприємствам  та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або поставки товарів чи надання послуг в обмін  на проведені платежі. Наприклад, в  Україні громадянам, які мають  відповідні підстави, надається щомісячно  адресна грошова субсидія для  відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання  та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення  побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлова субсидія є безповоротною, і її отримання не пов'язане і  не тягне за собою зміни форми  власності житла.

      Державна  субвенція — цільове виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємництва на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів. Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків, переважно у випадку, коли збитковість є наслідком певної політики держави.

      Державна  допомога населенню  — допомога, що надається фізичним особам за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів держави, у грошовій або натуральній формі. Грошові трансферти населенню — поточні платежі фізичним особам у грошовій формі, які призначені для збільшення їх доходу. Натуральні трансферти — державна допомога населенню, що надається у вигляді товарів, продуктів і послуг, повністю чи частково безоплатних.

      Державні  трансферти можуть передбачатись на поточні або капітальні потреби. Капітальні трансферти — безповоротні і невідплатні односторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшенням капіталу отримувачів.

      У практичній діяльності використовуються три типи видаткових розписів:

      1) видатковий розпис для фінансування  установ, які перебувають на  бюджеті;

      2) видатковий розпис для фінансування  суб'єктів господарської діяльності;

      3) план фінансування (для фінансування  капітальних вкладень або геологорозвідувальних  робіт).