Контрольная работа по "Финансам"

Неринкові облігації можна пред’явити до оплати в будь-який час за бажанням їх власників. Проте при достроковій оплаті розмір доходу різко знижується. Випуск в обіг неринкових облігацій, наприклад, ощадних бон, має за мету залучити до фінансування державного боргу навіть невеликі заощадження населення. Потрібно зазначити, що частина неринкових облігацій  індексується, тобто їх погашення  й оплата процентів за ними здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно  до методів розміщення можна виділити облігації, що розміщуються на добровільній основі або примусово. Передплата на державні цінні папери провадиться  на добровільній основі, тому що примусове  розміщення облігацій підриває довіру до них. Облігації, які розміщуються примусово, – порівняно рідке  явище. Як правило, вони випускаються під  час війни, в умовах тяжкого стану  державних фінансів, коли держава  відчуває гостру потребу в грошових коштах.

За строком  погашення державні цінні папери можна поділити на поточні, короткострокові, середньострокові, довгострокові та безстрокові. Межі між ними досить умовні. Поточні облігації випускаються на строк від кількох тижнів до року, короткострокові – від одного до двох-трьох років, середньострокові – від трьох до п’яти-десяти і довгострокові – більше десяти років.

Для залучення  коштів у межах до року в більшості  країнах використовуються казначейські векселі. У США вони випускаються в обіг з первісними строками погашення у три, шість, дев’ять або дванадцять місяців. У ряді країн для залучення коштів на тривалий період використовуються казначейські ноти, бони та інші облігації, які відрізняються одна від одної умовами випуску та обігу.

Згідно  зі способом виплати доходів облігації  поділяються на лотерейні (виграшні), процентні та з виплатою доходів  на дисконтній основі. За лотерейними облігаціями періодично розігруються виграші на різну суму, яка виплачується залежно від номінальної вартості облігації. На відміну від них процентні облігації забезпечують власникам фіксований або «плаваючий», «мінливий» дохід, що визначається процентною ставкою. Облігації з «плаваючим» доходом з’явилися порівняно недавно. Дохід за ними коливається залежно від зміни рівня позичкового процента. Випуск такого роду цінних паперів допомагає уникнути додаткових витрат у випадку падіння процентних ставок, водночас робить їх досить привабливим у період їх підвищення.

Прикладом облігацій, що випускаються на дисконтній основі, є казначейські векселі США, що не мають процентних нарахувань. Вони реалізуються за номінальними цінами зі знижкою, а казначейство викуповує їх за номінальними цінами, і таким чином власники векселів одержують дохід у вигляді купонної знижки.

Випуск  та обіг облігацій в Україні передбачено  главою 3 Закону України «Про цінні  папери і фондову біржу», згідно зі ст. 10 якого облігація визначається як цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і затверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з вимогою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Сьогоднішнє чинне законодавство передбачає випуск облігацій двох видів:

1) облігації  внутрішніх республіканських і  місцевих позик;

2) облігації  підприємств.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик  приймаються, відповідно, Кабінетом  Міністрів України і місцевими  радами народних депутатів.

Кроком на шляху активізації випуску облігацій  в Україні є законодавче закріплення  ще одного їх виду – конвертованих  облігацій. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Список літератури

 
     1. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України № 15—93 від 19.02.93.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872—XII від 20.03.91.  
   Про заставу: Закон України від 02.10.92.
3. Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Інструкція НБУ № 3.
4. Про розширення сфери обігу векселів: Указ Президента України № 658/95.  
   Порядок проведення банками операцій з векселями: Зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ № 171 від 02.06.97.  
   Про кредитування: Положення НБУ від 27.05.96.
5. Положення «Про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів»: Затв. постановою Правління НБУ № 144 від 07.05.97.
6. Регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні // Законодавчі і нормативні акти / Укл.: І.В. Годлодець та ін. — К., 1995.
7. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение: Кредит и банки. — М., 1995. 
   Бабалов А. Некоторые аспекты лизинговых операций // Внешняя торговля. — 1993. — № 10.
8. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 576 с.
9. Бровкова Е.Г., Продивус И.П. Финансово-кредитная система государства. — К., 1997. — 224 с.
10. Бурова М.Е. Факторинг: возможности и перспективы // Деньги и кредит. — 1991. — №1.
11. Бункин М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 1998. — 192 с.
12. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И.Н. Платоновой. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — 475 с.
13. Васильев Г.И. Кредитование внешнеэкономической деятельности. — М.: Финансы, 1990.
14. Внукова Н.М. Основи факторингу: Навч. посібник. — К.: Знання КОО, 1998. — 174 с.