Контрольна робота з « Фінанси »

(наприклад, акції); ці фінансові інструменти обслуговують  операції на

ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові  інструменти поділяються

на такі:

• без подальших фінансових зобов'язань, тобто інструменти, за якими

подальші фінансові  зобов'язання не виникають; як правило, вони є

предметом безпосередньо  фінансової операції і при їх передаванні

покупцеві продавець  не несе щодо них додаткових фінансових зобов'язань

(наприклад, валютні  цінності, золото);

• боргові, що характеризують кредитні відносини між їх покупцем і

продавцем й  зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх

номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у вигляді відсотка

(якщо ця винагорода  не входить до складу номінальної  вартості боргового

фінансового інструменту.

Прикладами боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки.

Крім державних  в Україні випускаються облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених

законодавством  України форм власності, об'єднаннями  підприємств,

акціонерними  та іншими товариствами. Акціонерні товариства можуть

випускати облігації  в розмірі, що не перевищує 25 % розміру  статутного

фонду і лише після оплати всіх випущених акцій.

Емісію облігацій  можуть здійснювати практично всі  юридичні особи, за

винятком інвестиційних  фондів та інвестиційних компаній, яким це

заборонено Законом  України "Про інститути спільного  інвестування (пайові

та корпоративні інвестиційні фонди".

Вексельний обіг є невіддільною складовою ділового життя суспільства.

Незалежно від  того, яку функцію він виконує (засіб платежу, інструмент

кредиту), взаємовідносини учасників вексельного обігу регулюються

особливими нормами  вексельного права.

За черговістю розрізняють такі фінансові інструменти:

• первинні (фінансові  інструменти першого порядку). Такі фінансові

інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в

обіг первинним  емітентом і підтверджують прямі  майнові права або

і підтверджують  прямі майнові права або

відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо);

• вторинні, або  деривативи (фінансові інструменти  другого порядку,

похідні цінні  папери), що характеризують виключно цінні  папери, які

підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати

первинні цінні  папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні

активи за наперед  визначеними умовами в майбутньому. Такі фінансові

інструменти використовуються для здійснення спекулятивних фінансових

операцій і  страхування цінового ризику (хеджування). Залежно від складу

первинних фінансових інструментів (або активів, до яких вони випущені в

обіг) деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові та товарні.

Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні  і форвардні

контракти. Опціон — це контракт на право купівлі  або продажу певної

кількості цінних паперів у будь-який момент протягом визначеного строку

за фіксованою ціною.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти  поділяються на

такі:

• з фіксованим доходом. Для них характерний  гарантований рівень

дохідності при  погашенні (або протягом періоду  їх обігу) незалежно від

кон'юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку на

капітал) на фінансовому  ринку;

• з невизначеним доходом. їм властивий рівень дохідності, який може

змінюватися залежно  від фінансового стану емітента (прості акції,

інвестиційні  сертифікати) або у зв'язку із зміною кон'юнктури

фінансового ринку (боргові фінансові інструменти, з плаваючою

відсотковою ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової  ставки,

курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо.

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:

• без ризикові. До них належать державні короткострокові цінні папери,

короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших  банків, "тверда"

іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали і коштовне каміння,

придбані на короткий період. Термін "безризикові" певною мірою умовний,

оскільки потенційний  фінансовий ризик криє в собі будь-який з

перелічених видів  фінансових інструментів; вони призначені лише для

формування точки  відліку визначення рівня ризику для інших фінансових

інструментів;

• з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові

боргові фінансові  інструменти, що обслуговують ринок  грошей, виконання

зобов'язань  за якими гарантоване стійким  фінансовим становищем і

надійною репутацією позичальника (характеризується терміном

"першокласний  позичальник");

• з помірним рівнем ризику. Вони характеризують фінансові  інструменти,

рівень ризику за якими приблизно дорівнює середньо-ринковому;

• з високим  рівнем ризику. Це фінансові інструменти, рівень ризику за

якими значно перевищує середньо-ринковий;

• з дуже високим  рівнем ризику (спекулятивні). Такі фінансові

інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються

для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому

ринку.

Наведена класифікація відображає розподіл фінансових інструментів лише

за найсуттєвішими загальними ознаками. Кожна з розглянутих  груп

фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими

специфічними  ознаками, які відображають особливості  їх випуску, обігу і

погашення. 

4) Практична частина.

Виконати аналіз динаміки бюджету за останні 3 роки. 

Список  використаної літератури

1)Корнєєв В. В. Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в

Україні в умовах ринкової економіки: Матер, конф. 17-18 травня 1999 р. —

Чернівці, 1999. —  Гл. 2: Роль державних фінансів у розвитку економіки

України. — С 458.

2)Кравченко В. Місцеві фінанси України. —К: Знання, 1999.

3)Криниця С О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального

самоврядування // Фінанси України. — 1998. — № 2. — С. 11-13.

4)Кузнецова Н. С, Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові

основи формування та функціонування. — К: Юрінком  Інтер, 1998.

5)Кузьменко Н.А. Удосконалення міжбюджетних відносин // Фінанси України.

1998. — № 1.—С 6-Ю.

6)Курс экономической теории: Учеб. пособие / Науч. ред. А. В. Сидорович. —

М.: Изд-во МГУ, 1997.

7)Кучер Г. В. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. —

1999. — № 2. — С. 16-22.

8)Льовочкін С. Причини та чинники бюджетного дефіциту в Україні //

Економіст. — 1999. — № 11. — С 19-23.

9)Лютий І. О. Державний борг і ефективність використання державного

кредиту // Фінанси  України. — 1999. — № 9. — С. 21-26.

10)Макконел К., Брю С Экономика: принципы, проблемы и политика: Пер. с

англ. —К.: Хагар-Демос, 1993.

11)Маханецъ Л. Л. Зовнішній борг і політичний ризик // Фінанси України. —

2000. — № 2. — С. 64-67.