Контрольна робота з « Фінанси »

Міністерство  освіти і науки  України

Київська  державна академія водного  транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 
 
 
 

з дисципліни « Фінанси »

студентки 3 курсу

заочної форми навчання

факультету  « Менеджмент організації »

Шифр 089033 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010 
 

      1) Суть і структура фінансового механізму

Фінансовий механізм — це сукупність форм і методів  створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних державних структур, господарських  суб'єктів і населення. Складовими частинами його є фінансове планування й прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти й резерви, стимули й санкції, а також система управління фінансами.  
За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії фінансового планування й прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію відповідних стимулів та інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій або обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання дотацій на покриття збитків тощо. Можуть застосовуватися також фінансові інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування тощо. Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є загальний обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні — це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим тощо. Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму. 
Важливими елементами фінансового механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують повний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому. 
Фінансовий механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його складові. Застосовуючи їх, держава може спрямовувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб громадян. Цього досягають завдяки створенню фондів фінансових ресурсів. 

2) Видатки державного бюджету.

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Значна кількість  певних видів бюджетних видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів тощо. Поєднання цих факторів породжує систему видатків державного бюджету України. Однак соціально-економічний розвиток України останніми роками кардинально змінив як систему, так і структуру та класифікацію видатків. Командно-адміністративні методи господарювання засвідчили, що бюджет був дуже перевантажений видатками, які пов'язані з економічною функцією держави. Левова частка бюджетних коштів, майже 65-70%, спрямовувалась у галузі матеріального виробництва. Соціальна функція бюджету, що поширена у розвинених країнах, і яка зорієнтована безпосередньо на забезпечення благ людини, не має свого фінансового втілення. Тому з реформою системи господарювання в Україні акценти в розподілі бюджетних коштів повинні зміститись, насамперед, у бік посилення соціальної функції держави і зміни напрямку та змісту економічної функції.

У зв'язку з переходом  економіки України на ринкові  засади господарювання у бюджеті  держави з'явились нові напрямки спрямування коштів централізованого фонду, яких не було за умов командно-адіміністративної  системи. Так, низку видатків перекладено на позабюджетні, соціальні та економічні фонди у державному бюджеті України та місцевих бюджетах. Знайшли також відображення нові напрямки витрачання і бюджетних коштів, а саме - соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньополітична та зовнішньоекономічна діяльність, національна оборона, обслуговування державного зовнішнього боргу, національна космічна програма тощо.

Видатки бюджету  поділяються на певні види, які  можуть характеризуватись якісно та кількісно.

Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг. Ці дві'Ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме - до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

Під час кризи  фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, яке їхнє соціальне призначення.

За соціальним призначенням видатки державного бюджету  України поділяються на: соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів, установ; фінансування науки, народного господарства і державних  капітальних вкладень; фінансування національної оборони; правоохоронної діяльності та .забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; фінансування зовнішньополітичної діяльності; заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення; видатки з обслуговування державного зовнішнього та внутрішнього боргів та інші видатки.

Співвідношення  видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціально-культурні заходи та соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян з невеликим рівнем доходів.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України.

Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки  розвитку.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємству установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фігшнсування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. У складі поточних видатків окремо вирізняються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням усіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для  фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходження від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших позабюджетних джерел. Державний бюджет України передбачає видатки на:

- фінансування  загальнодержавних централізованих  програм підтримання та підвищення  життєвого рівня населення, заходів щодо соціального захисту;

- фінансування  заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної  культури, молодіжної політики, соціального  забезпечення, що має загальнодержавне  значення;

- фінансування  виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

- національну  оборону;

- охорону навколишнього  природного середовища;

- утримання правоохоронних  і митних органів;

- утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

- здійснення  зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної  діяльності;

- трансферти, що  передаються з державного бюджету  України до бюджетів Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва і Севастополя;

- виплату усіх  видів пенсій, видатків, спрямованих  на захист громадян, які постраждали  від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги з безробіття, витрати на професійне навчання незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

- утворення державних  матеріальних і фінансових резервів;

- обслуговування  внутрішнього та зовнішнього  державних боргів та їх повернення;

- інші заходи, що фінансуються з державного  бюджету України відповідно до  законів України.

У державному бюджеті  України передбачається резервний  фонд Кабінету Міністрів сумою не більше, ніж два відсотки від обсягів  видатків державного бюджету України  для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

3) Інструменти фінансового  ринку.

Загальна характеристика основних інструментів фінансового  ринку.

Виконуючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають

відповідні фінансові інструменти — фінансові документи,

що обертаються  на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких

здійснюються  операції на фінансовому ринку. Фінансові  інструменти, які

обертаються на окремих сегментах фінансового  ринку, на сучасному етапі

дуже різноманітні.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють  певні інструменти, що

обслуговують  їх. Розглянемо основні з них.

Інструменти ринку  позикових капіталів: гроші й  розрахункові документи,

які обертаються  на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що

обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів  за їх видами,

особливостями емісії та обігу затверджується відповідними

нормативно-правовими  актами).

Інструменти валютного  ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні

документи, а  також окремі види цінних паперів, які  обслуговують цей

ринок.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на

продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі

види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Ринок золота (срібла, платини) і коштовного каміння: зазначені  цінні

метали і коштовне каміння купують з метою формування фінансових резервів

і тезаврації; це також розрахункові документи і  цінні папери, що

обслуговують  цей ринок.

Інструменти ринку нерухомості: цінні папери та документи, що засвідчують

право власності  на той чи інший вид нерухомості.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові  інструменти:

• короткострокові (з періодом обігу до одного року), вони найчисленніші

й призначені для обслуговування операцій на ринку грошей;

• довгострокові (з періодом обігу понад рік) так  звані безстрокові

фінансові інструменти, кінцевий термін погашення яких не встановлюється