Контрольна робота “управління фінансовою санацією підприємсв”

За результатами розгляду заяви кредитора та відгуком боржника на підготовчому засіданні приймається ухвала, в якій визначаються:

• розмір вимог кредиторів, які подали заяву стосовно порушення справи про банкрутство; »дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до арбітражного суду на затвердження не пізніш як через 2 місяці та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду);
• дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніш як через 3 місяці після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніш як через 3 місяці і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника (визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) або припинення провадження справи про банкрутство.

Виявлення всіх кредиторів та санаторів. Щоб виявити всіх кредиторів та осіб, які мають намір узяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати за свій рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети «Голос України» чи «Урядовий кур'єр») оголошення стосовно порушення справи про банкрутство. Мета зазначеного оголошення — виявити всіх кредиторів і можливих санаторів. Заявник зобов'язаний подати арбітражному суду примірник газети з надрукованим оголошенням.

Кредитори в  місячний строк з дня опублікування  в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Заяви з майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно від настання термінів виконання зобов'язань. Наприклад, банки можуть подавати заяви про повернення кредитів, навіть якщо термін їх повернення за договором кредиту не настав. Боржник разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Працівники  підприємства-боржника, які припинили трудові відносини до порушення провадження у справі про банкрутство, також мають право звертатися з вимогами про погашення виниклої з трудових відносин заборгованості. Аналогічні вимоги працівників підприємства-боржника, які не припинили трудових відносин, мають бути задоволені насамперед.

Кредитор, за заявою якого порушено справу про  банкрутство, вправі заявити додаткові  вимоги до боржника в межах місячного терміну, навіть якщо ці вимоги спірні. Кредитори, чиї майнові вимоги забезпечені заставою, мають право висунути до боржника вимоги на суму, не забезпечену заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і фактичної виручки від реалізації предмета застави.

Ставка державного збору для заяв кредиторів стосовно порушення справи про банкрутство, а також заяв кредиторів, що звертаються із майновими вимогами до боржника після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, встановлена в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заяви боржників та санаторів державним митом не обкладаються.

Коли здійснюється процедура розпоряджання майном, боржник має право задовольнити тим часом вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. Це дозволяється лише в тому разі, якщо одночасно задовольняються вимоги всіх кредиторів згідно з відповідним реєстром, за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є  заперечення боржника, розглядаються арбітражним судом під час провадження справи про банкрутство.

Громадяни та юридичні особи, які мають намір  узяти участь у санації боржника, у той самий строк, що й кредитори, мають подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також зазначити умови санації юридичної особи — боржника.

4. Попереднє засідання арбітражного суду,

Попереднє засідання  арбітражного суду проводиться не пізніш як через 3 місяці після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні арбітражний суд:

• розглядає реєстр вимог кредиторів;
• вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, що включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (затвердження реєстру), та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Ухвала про  затвердження реєстру вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредиторові, коли приймається рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Копію ухвали арбітражний суд надсилає сторонам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному органу з питань банкрутства.

Реєстр  вимог кредиторів має містити:

а)  усі визнані судом вимоги кредиторів;

б) відомості про кожного кредитора,

в)розмір вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язан 
нями щодо сплати податків і зборів щодо кожного кредитора;

г) черговість задоволення кожної вимоги.

 Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.

Протягом  десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання  арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно  від і кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всі кредитори отримали письмове повідомлення про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну до суми їхніх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну 1000 грн. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього висловилась більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах.

До компетенції  зборів кредиторів належить прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів; кількісний склад комітету кредиторів, його повноваження, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів і т.ін.

На час  процедури банкрутства збори  кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більш як семи осіб. Створення комітету є обов'язковим, якщо кількість кредиторів перевищує 10 осіб. Повноваження комітету визначаються зборами кредиторів. У роботі комітету з правом дорадчого голосу може брати участь арбітражний керуючий, представник працівників борж-ника, а в разі потреби — представник органу уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування.

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

• вибори голови комітету;
• скликання зборів кредиторів;

• підготовку та укладення мирової угоди;

• внесення пропозицій арбітражному суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпоряджання майном боржника чи санації боржника;
• звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим зазначених угод боржника.

Визнання  боржника банкрутом.

За відсутності  пропозицій щодо проведення санації  або в разі незгоди кредиторів з її умовами, а також коли не досягнено домовленості про укладення мирової угоди, арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. У деяких випадках арбітражний суд може продовжити цей строк на шість місяців. Постановою про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію).

З моменту  визнання боржника банкрутом:

• припиняється підприємницька діяльність боржника;
• до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута й усі його майнові права та обов'язки;
• вважаються такими, що настали, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;
• припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;
• відомості про фінансове становище банкрута втрачають конфіденційність і не становлять комерційної таємниці.

Після визнання боржника банкрутом, за рішенням арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура — це сукупність заходів щодо підприємства, відносно якого прийнято рішення про банкрутство чи ліквідацію, спрямованих на задоволення вимог кредиторів продажем майна боржника та ліквідацією його як юридичної особи.

Ліквідаційні  процедури здійснюються ліквідатором під час виконання ним своїх  функцій. Зауважимо, що ліквідаційні заходи, які застосовуються під час провадження справи про банкрутство, багато в чому ідентичні з тими, які здійснюються в разі ліквідації підприємств за межами провадження справи про банкрутство, наприклад у разі ліквідації підприємства за рішенням його власників. Далі заходи з ліквідації підприємств схарактеризовано докладніше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При оцінці фінансового  стану неплатоспроможних підприємств часто виникає ситуація, коли одні оціночні показники перевищують нормативне значення, а інші, навпаки, досягають критичної межі. Наприклад, одно з підприємств, що аналізуються, формує свої активи на 93 % за рахунок власних засобів, маючи при цьому коефіцієнт поточної ліквідності 1,2;  а інше – з коефіцієнтом поточної ліквідності 1,8 – на 82 % за рахунок позикових джерел.

Враховуючи різноманіття фінансових процесів, яке не завжди відображається в коефіцієнтах платоспроможності, відмінності в рівні їх нормативних оцінок та виникаючі у зв’язку з цим складності в загальній оцінці стану підприємства, багато зарубіжних та вітчизняних аналітиків рекомендують робити інтегральну або комплексну оцінку фінансового стану підприємства на основі одного критерію. Різновидів таких критеріїв існує декілька. 

1) Окремий показник  прогнозування банкрутства наведено  Сухаревим Н.П., Колле Л.А. та  іншими у навчальному посібнику  “Анализ финансовой деятельности неплатежеспособного предприятия”. Він розраховується як різниця поточних активів та поточної заборгованості поділена на валюту балансу.

             2 А + 3 А – 3 П

Кпб =

                     ВБ

 

Де 2 А – ітог другого  розділу активу балансу;

3 А – ітог третього  розділу активу балансу;

3 П – ітог третього  розділу пасиву балансу;

ВБ – валюта балансу.

Цей коефіцієнт характеризує питому вагу чистого оборотного капіталу у сумі активу балансу. Позитивною є  тенденція, коли цей показник збільшується в динаміці. Якщо підприємство перебуває  у стані фінансових ускладнень, то коефіцієнт знижується.

2) Самою простою моделлю  діагностики банкрутства є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (із вітчизняних вчених найбільш досліджена М.А. Федотовою). При побудові моделі враховуються два показника, від яких залежить ймовірність банкрутства, – коефіцієнті поточної ліквідності (покриття) та відношення позикових засобів до активів.

На основі аналізу  західної практики були виявлені вагові коефіцієнти кожного з цих  факторів. Наприклад для США дана модель виглядає наступним чином:

Z = - 0,3877 – 1,0736 * Кпл  + 0,0579 Кпз,

Де Кпл - коефіцієнті  поточної ліквідності (покриття);

Кпз - відношення позикових  засобів до валюти балансу.

Якщо Z < 0 – ймовірно, що підприємство залишиться платоспроможнім;

Z > 0 – ймовірне банкрутство.

Двофакторна модель ймовірності  банкрутства не відображає інші сторони  фінансового стану підприємств: оборотність активів, рентабельність активів, темпи зміни виручки  від реалізації та ін. точність прогнозування  збільшується, якщо до уваги приймається більша кількість факторів, що відображають фінансовий стан підприємства.

3) Відомий фінансовий  аналітик Уіллям Бівер запропонував  свою систему показників для  оцінки фінансового стану підприємства  з метою діагностики банкрутства. Бівер рекомендував дослідити тренди показників для діагностики банкрутства.