Контрольна робота по «Фінанси»

     Міністерство  аграрної політики України

     Одеський  державний факультет

     Економічного  факультету

     Заочне  відділення

     Кафедра фінансів 
 

     Контрольна  робота 

     По  курсу «Фінанси» 
 
 

     студентка 4 курсу I групи

     спеціальності менеджмент організації

     Павлової  Юлії 

     Одеса 2011

     Зміст 

1. Позбіржовий ринок  цінних паперів, його сутність та причини  виникнення

 

2. Пенсійний фонд, його формування та напрями використання коштів

 
 
 
 
 
 
 
 

     1 Позабіржовий ринок  цінних паперів, його сутність та причини виникнення 

     Цiннi папери - це грошовi документи, що засвiдчують право власностi на той чи iнший вид  капiталу, визначають вiдносини юридичноi особи, яка їх випустила, та їхнього  власника й передбачають виплату  доходу у виглядi дивiдендiв або  вiдсоткiв, а також можливicть передання  грошових та iнших прав, що випливають iз цих документiв, iншим особам.

     Цiннi папери можуть бути iменними або  на пред’явника. Iменнi цiннi папери, якщо дозволяє чинне законодавство, можна  передавати iншим особам шляхом передавальних  записiв, що засвiдчують перехiд прав на цiнний папiр до iншої особи. Цiннi папери на пред’явника обертаються  вiльно. Всі цінні папери, що обертаються  на ринку, можна розділити на три  групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності припливу прибутку, найбільше якісними рахуються державні облігації, особливо короткострокові  ощадні векселя. Потім йдуть приватні облігації й акції значних  компаній, що регулярно сплачують  дивіденди. Цiннi папери можуть використовуватися  для розрахункiв, а також як застава  для забеспечення платежiв i кредитiв. Випускає їх юридична особа, яка забов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов випуску цiнних паперiв.

     Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Відповідно до цього закону, до випуску  та обігу в нашій державі допущені: акції, облігації внутрішніх державних  і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Крiм перелiчених видiв цiнних паперiв, що є за своєю економiчною природою фiктивним капiталом першого порядку, в практицi фондової бiржi широко застосовуються також похiднi цiннi папери - фiктивний капiтал другого i третього порядкiв. До них належать депозитнi cвiдоцтва i варранти, сертифiкати iнвестицiйних фондiв та компанiй, опцiони i ф’ючерси.

     Цінні папери з фіксованим прибутком —  це боргові зобов’язання, у яких емітент зобов’язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата  грошової суми і процентної винагороди.

     Існують такі різновиди цінних паперів із фіксованим прибутком: 
• державна позичка (позичка уряду на створення спеціальних фондів); 
• комунальна позичка (для збалансування державних фінансів місцевого органів керування);

     • комунальні облігації і заставні листи (іппотечні банки дають  довгострокові кредити під заставу  земельних ділянок або під  боргове зобов’язання товариств);

     • промислова облігація ( боргові зобов’язання з фіксованим прибутком промислової компанії).

     До  тих видів цінних паперів, що зараз  перебувають в обігу та котрими  держава забузпечує своїх кредиторів, можливо додасться ще пара, котра  може стати реальним виходом з  фінансової кризи. Це випуски довгострокових цінних паперів з індексованими  відсотковими ставками та цінні папери з прив'язкою до обмінного курсу. Перші невдалі українські спроби запровадити такі механізми кілька років назад, були забуті через інфляційні негаразди та введенням валютного  коридору з чіткими, потвердженими  відповідним меморандумом МВФ рамками.

     Спочатку  розглянемо цiннi папери першого порядку. Їх використовують пiдприємства, державнi та мунiципальнi органи для фiнансування своєї дiяльностi.

     Акцiя - це цiнний папiр без установленого  строку обiгу, що засвiдчує внесення певної суми грошей в статутний фонд акцiонерного товариства, дає право на участь в управлiннi ним та на отримання  частини прибутку в формi дивiдендiв, а також на участь в розподiлi майна  у випадку лiквiдацiї товариства.

     Цiноутворення  акцiй - дуже складний процес. Вiн залежить вiд багатьох чинникiв як прогнозованого, так i непрогнозованого характеру. Для цього процесу характернi такi етапи, як:

     1.Номiнальна вартiсть.

     Всi акцiї акцiонерного товариства повиннi мати тiльки одну номiнальну вартicть, що фiксується при реестрацiї. Номiнальна вартicть практично нiяким чином не пов’язана з реальною вартicтю.

     2. Балансова вартicть.

     Вона  вираховується як частка вiд дiлення  чистої вартостi активiв акцiонерного товариства на кiлькiсть випущених i розповсюджених акцiй.

     3. Курсова (ринкова) вартicть.

     Вона  зумовлюється попитом i пропозицiєю на ринку цiнних паперiв.

     Акцiї  можуть бути iменними та на пред’явника, безплатними, привiлейованими i звичайними.

     • Обiг iменних акцiй облiковується  в книзi реєстрацiй. У нiй систематично записуються данi про час придбання  кожної такої акцiї, прiзвище власника, а також кiлькiсть акцiй на руках акцiонера.

     • Щодо акцiй на пред’явника, то в книзi реєструється тiльки їхня загальна кiлькicть. В окремих країнах Заходу акцiї  на пред’явника складають до  90 % усiх акцiй.

     • Безплатнi акцiї випускають з метою  розподiлу їх серед акцiонерiв пропорцiйно  кiлькостi акцiй, що їм уже належить.

     • Сума привiлейованих акцiй обмежена десятьма вiдсотками всього статутного фонду акцiонерного товариства. Цi папери надають їхнiм власникам майнове  право на одержання дивiдендiв, а  також на приоритетну участь у  вiдшкодуваннi своєї долi капiталу при  ліквідації акцiонерного товариства. Однак  власник такої акції позбавлен  права брати участь в управлiннi товариством.

     Iснують  такi види привiлейованих акцiй:

     • кумулятивнi, тобто такi, що дають  власникам право не тiльки на поточний, а й на невиплачений ранiше дивiденд

     • некумулятивнi, тобто тi, власники яких втрачають дивiденди за будь-який перiод в разi, коли рада директорiв не оголосила про їх виплату

     • з пайовою участю, якi дають власникам  право на отримання додаткових дивiдендiв  понад суму, що передбачена, якщо дивiденди на простi акцiї бiльшi

     • конвертованi, якi можуть обмiнюватись на обумовлену кiлькiсть простих

     • акцiї з коригованою ставкою  дивiдендiв, прибуток за якими, на вiдмiну вiд акцiй з фiксованою ставкою, змiнюється на основi аналiзу тенденцiй  до пiдвищення чи пониження процентних ставок на державнi цiннi папери або  на основi iнших iндикаторiв ринку  фiнансових ресурсiв

     • вiдзивнi, тобто тi, якi акцiонерне товариство має право викупити за цiною з надбавкою до номiналу.

     Простi акцiї - це акцiї, прибуток вiд яких повнiстю  зумовлюється чистим доходом пiдприємства та його дивiдендною полiтикою.

     Акцii “ з голубими корiнцями “- випускаються найпотужнiшими широковiдомими корпорацiями ( у США, наприклад, IBM, Dow Chemical, General Motors, Hewlett - Packard та iншi ), якi утримують лiдерство  у своїх галузях, а головне, протягом всiєї своєi iсторiї стабiльно виплачують дивiденди акцiонерам.

     Прибутковими  акцiями називають акцiї компанiй, якi виплачують дивiденди, що перевищують  середнiй рiвень. До них, як правило, належать телефоннi корпорацiї, водо-, газо-, електропостачання.

     Акцiї  зростання - це акцiї корпорацiй, доходи i прибутки яких вищi вiд середнього рiвня, однак виплати по дивiдендам, зазвичай, не перевищують 35%. Пояснюється  така дивiдендна полiтика тим, що цi корпорацiї  прагнуть у першу чергу фiнансувати  науковi та iншi дослiдження, а також  розширити масштаби виробництва i можливостi його збуту.

     Циклiчнi акцiї характернi тим, що їхня цiна зростає i падає синхронно зi спадами та пiдйомами в економiцi, тобто вiдповiдно  до ритмiв дiлової активностi. В  основному це акцiї корпорацiй  базових галузей економiки - важкої промисловостi, автомобiльної, целюлозно - паперової.

     Спекулятивнi акцiї - так називають акцiї копорацiй, якi виникли недавно. Такi акцiї, як правило, не потрапляють на бiржу або ж  перебувають в обiгу на так званих “ спекулятивних “ бiржах ( наприклад, Ванкуверська в Канадi ).

     Друге мiсце як об’єкт торгiвлi на фондових бiржах посiдають облiгацii. Вони є  термiновим борговим зобов’язанням  з фiксованим процентом, за допомогою  якого держава i мiсцевi органи, а  також пiдприємства мобiлiзують фiнансовi ресурси. Облiгацiї пiдприємств мають  право випускати пiдприємства усiх  форм власностi. Акцiонернi товариства можуть їх випустити на суму, що не перевищуе 25% величини статутного фонду, i тiльки пiсля повної оплати всiх попереднiх  емiсiй акцiй. Володiння облiгацiєю не дає права брати участь в управлiннi товариством.

     Облiгацiї  можуть знаходитися у вiльному обiгу та з обмеженнями. Розрiзняють процентнi та безпроцентнi ( цiльовi ) облiгацiї. Прибуток iз процентних облiгацiй виплачується вiдповiдно до умов їхнього випуску, якими передбачаються розмiри та строки виплати процентiв. Номiнальна вартicть облiгацiї повертається власниковi пiсля  її погашення. Прибуток з облiгацiй  цiльових позик ( безпроцентних ) не виплачується. Власнику такої облiгацiї пiсля  настання обумовленого строку надається  можливiсть придбати вiдповiднi товари.

     Залежно вiд того, яким умовам вiдповiдає та чи iнша облiгацiя, їх можна згрупувати за такими категорiями:

     • виходячи iз ступеня безпеки:

     - гарантованi ( безпечнi ) облiгацiї ; впевненiсть  у погашеннi цих облiгацiй в  установлений термiн грунтується  на наявностi оголошеної застави  нерухомого майна або iнших  фондiв

     - незабезпеченнi облiгацiї, котрi не  пiдтверджуються заставою.

     • виходячи з умов погашення ( викупу ):

     - серiйнi облiгацiї , якi погашаються  послiдовно, за серiями, через  певнi часовi iнтервали;

     - ординарнi облiгацiї , що пiдлягають  викупу одночасно, в установлену дату.

     • виходячи iз можливостi дострокового викупу:

     - облiгацiї з правом дострокового  погашення , якi за iнiцiативою емiтента  можуть бути викупленi ранiше встановленого фiксованого термiну;

     - компенсованi облiгацiї , якi за  бажанням власника можуть у  будь - який момент вiльно обмiнюватись на готiвку;

     - конвертованi облiгацiї, котрi за  бажанням власника можуть обмiнюватися  на iншi цiннi папери, що випускаються тим же емiтентом.

     • виходячи iз механiзму виплати процентної ставки:

     - iменнi облiгацiї, процентнi виплати  за якими поштою або iншими  видами зв’язку надсилаються  безпосередньо власнику, при цьому  iмена власникiв повиннi бути вказанi на облiгацiях та внесенi в книгу реєстрацiї.

     - облiгацiї на пред’явника, до  яких додаються купони для  одержання виплати на кожну встановлену дату.

     На  розвинутих фондових ринках біржова  торгівля облігаціями, як правило, невелика по обсягу. Сучасні біржі виконують  для облігацій головним чином  представничі функції: норми, встановлені  державою для інвестиційних операцій інституціональних інвесторів, забороняють  багатьом із них одержувати облігації, що не котируються на якійсь із фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітенту, що не розраховує на покупку його облігацій інституціональними інвесторами, зовсім не дивовижно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування . І усе ж угоди з облігаціями відбуваються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачена, менш схильна сильним і раптовим коливанням, чим у випадку акцій.

     Також до цiнних паперiв належать казначейськi зобов’язання. Це вид цiнних паперiв  на пред’явника, що розмiщуються виключно на добровiльних засадах серед  населення, засвiдчують внесення їхнiми власниками грошових коштiв до бюджету  й дають право на одержання фiнансового доходу.