Капітал банку та методи його оцінки.

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2012 в 22:59, курсовая работа

Описание работы

Власні ресурси (капітал) комерційного банку є основою для залучення інших ресурсів суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку банку. До складу власних ресурсів комерційного банку входять:
акціонерний капітал(статутний фонд);
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
довгострокові боргові зобов'язання.

Содержание

Вступ
Капітал банку : суть значення , джерела його формування та напрямки
використання
Методика розрахунку банківського капіталу, його аналіз і оцінка
3. Шляхи оптимізації капіталу комерційного банку
Висновки
Використані літературні джерела
Додатки

Работа содержит 1 файл

kapital-banku-ta-metodi-yogo-ocinki-kursova-robota.doc

— 237.50 Кб (Скачать)

Міжнародною угодою пропонується шкала коефіцієнтів ризику, які можуть бути використані без змін або скореговані залежно від економічної ситуації конкретної країни. НБУ підвищив коефіцієнт ризику основних фондів з огляду на достатній рівень насиченості ринку нерухомості, що може супроводжуватися зниженням цін на будівлі, споруди, та зменшенням їх ліквідності.

Міжнародні  стандарти достатності капіталу вимагають додержання мінімально допустимих нормативів основного капіталу N1 та сукупного капіталу N2:

 (2.3)

  (2.4)

де К1,К2 - капітал відповідно основний і додатковий, причому К2 < К1;          САр - сукупні активи та позабалансові зобов'язання.

Розраховуємо  достатність капіталу КБ "Надра" згідно міжнародних стандартів:

 

Згідно міжнародних  стандартів КБ "Надра" станом на 01.01.2002 року норматив основного капіталу становив 12,36% , а на 01.01.2003 року становить 8,04 %.

Згідно міжнародних  стандартів КБ "Надра" станом на 01.01.2002 року норматив сукупного капіталу становив 12,64% , а на 01.01.2003 року становить 8,56 %, тобто в банку достатність капіталу в межах норми.

Норматив  платоспроможності банку норматив 3 визначається як відношення капіталу К до активів Ар, зважених за ступенем ризику за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Нормативне  значення нормативу 3 не повинно бути нижчим ніж 8%.

За економічним змістом співвідношення капіталу банку та ризикозважених активів визначає достатність капіталу для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для банківської діяльності.

Норматив  платоспроможності норматив 3 відповідає міжнародним стандартам достатності сукупного капіталу N2, визначених Базельською угодою. За умови виконання нормативу сукупного капіталу N2, норматив основного капіталу N1 виконується автоматично. На практиці можлива ситуація, коли норматив N1 виконується, а норматив сукупного капіталу N2 не виконується, але навпаки бути не може. Тому виконання нормативу платоспроможності НЗ, установленого для українських банків, означає додержання міжнародних стандартів достатності капіталу за Базельською угодою.

Ступінь ризикованості активних операцій банку визначається НБУ і переглядається з часом за умови зміни економічної ситуації. Станом на 01 січня 1998 року усі активи комерційного банку поділені на 5 груп за ступенем ризику та ймовірністю втрати частини вартості. Першу групу становлять без ризикові активи, до яких належать банкноти та монети в касі, дорожні чеки, кошти на рахунках в НБУ тощо і коефіцієнт ризику дорівнює нулю.


До наступних  двох груп низькоризикових активів  належать кредити, надані центральним органам державного управління, з коефіцієнтом ризику 10%, а також боргові цінні папери місцевих органів влади та надані їм кредити з коефіцієнтом ризику 20%. Групу активів із середнім рівнем ризику 50% становлять кошти на рахунках в інших банках.

Норматив 4 показує рівень достатності капіталу з огляду на загальний обсяг діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Цей норматив використовується у банківській практиці для посилення контролю за розміром капіталу порівняно з активами. Міжнародними нормами застосування такого показника не передбачено.

З метою забезпечення процесу реальної капіталізації  банківської системи НБУ розроблено систему визначення категорії банку залежно від розміру капіталу. Згідно з даною системою всі банки належать до однієї з п'яти категорій капіталу, для кожної з яких розроблено відповідну програму нарощування капітальної бази та конкретні рекомендації щодо дивідендної політики банку.

Система категоричності капіталу призначена для посилення  контролю за процесом капіталізації  банків з боку НБУ та для забезпечення умов реального нарощування капіталу комерційними банками України.

Ця система  може розглядатися як метод централізованого управління капіталом банківської системи в цілому, основна мета - нарощувати капітальну базу.

Таблиця 2.2

Економічні  нормативи діяльності ВАТ КБ "Надра" станом на 01.01.2002 і на

01.01.2003 років

 

Назва нормативу

Формула розрахунку

Одиниця виміру

Крит. знач. Нормативу

Значення Банку

нормативів "Надра"

Відхилення

(+,-)

 

 

НА 01.01.2002р.

НА 01.01.2003р.

 

1

2

3

4

5

6

7

Н1

Мінімальний розмір РК

тис.

грн.

10.000.000

195 432 000

190 530 000

- 4 902 000


 

1

2

3

4

5

6

7

H2

РК/А*100%

%

>=8%

12.64

8,55

-4,09

НЗ

К/Азаг*100%

%

>=4%

12,67

8,57

-4,10


Із даних  таблиці видно, що всі значення нормативів банку "Надра" свідчать про дотриманість банком виконання нормативів НБУ.

А це значить банк "Надра" за допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряє ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактор їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків.

За прийнятою  термінологією західних банкірів адекватність капіталу характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та інвесторів. Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До укладення угоди про достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу власного капіталу в сумарних активах.

У банку "Надра" в 2002 та 2003 роках (таблиця 2.2) показник достатності капіталу значно перевищував мінімальний рівень - 4 %. Порушень не було, більше того, середньозважена становила 10.62 %. Це свідчить про високий рівень залучення коштів.

У банку "Надра" норматив платоспроможності у 2002-2003 році середньозважений норматив становив всього 10,6% це позитивно вплинуло на загальний рівень роботи, що свідчить про достатність капіталу покрити активи.

Завершальним етапом аналізу є аналіз прибутковості  банківської діяльності. Банківський прибуток важливий для всіх учасників економічного процесу. Він є основним показником ефективності комерційної діяльності, джерелом зміцнення і розвитку комерційного банку. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) визначається як різниця між загальною сумою доходів від банківської діяльності і надходжень від позареалізаційних операцій та сумою витрат за цими операціями.

 

Прибуток  — показник результативності банку,   його діяльності,   його аналіз починається з розгляду складових компонентів. В загальному плані, прибуток, що залишається в розпорядженні банку, залежить від трьох "глобальних" компонентів: доходів, витрат, сплачених в бюджет податків.

Аналіз доходів  та витрат розкриває причини їх змін.

В першу чергу  за рахунок прибутку сплачується  податок та інші обов'язкові платежі до бюджету. Проводиться відрахування від прибутку в статутний і резервний фонди. Частина прибутку відраховується в фонд економічного стимулювання відповідно до порядку встановленого Національним банком України.

Існує метод  оцінки прибутковості банківської діяльності за допомогою відносних показників (коефіцієнтний метод).

Основним  показником прибутковості банку  прийнято вважати (рентабельність), а саме — відношення прибутку до витрат банку:

Порівнюючи  результати 2002 і 2003 років ВАТ КБ "Надра" ми бачимо, що рентабельність збільшилася в зв'язку із збільшенням прибутку (Додаток 2).

Це означає, що рентабельність банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від "працездатності" активів, від їх прибутковості.

Одним із резервів збільшення рентабельності є ступінь віддачі  активів. Підводячи підсумки,  можна сказати,   що ринкові відносини узаконюють нову роль прибутку, як оцінювального показника роботи банку. В цьому плані особливо актуальним, стає аналіз банківської діяльності з точки зору її дохідності.

Отже,   капітал банку є метою аналізу  пасивних операцій комерційного банку, що    є визначенням ефективності формування ресурсної бази банку за зниження ЇЇ вартості та підвищення фінансової стабільності.

 

3. Шляхи та оптимізація капіталу  комерційного банку.

Головна мета процесу  управління банківським капіталом  полягає в залученні та підтримці  достатнього обсягу капіталу для  розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно впливають на діяльність банку.

У банківській практиці використовуються два методи управління капіталом:

  • метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;
  • метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання  капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку - найприйнятніша і порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази дає змогу не розширювати коло власників, а отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і виключити зниження дохідності акцій внаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Чистий прибуток банку, що залишився в його розпорядженні  після сплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань:

  1. забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам;
  2. достатнє фінансування діяльності банку.

Завдання  менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми при залученні капіталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.

Високий рівень дивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопичення капіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генерують доходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризиковими. Дивідендна політика впливає не лише на внутрішні джерела поповнення капіталу, а й на зовнішні, адже можливості додаткового залучення капіталу значною мірою визначаються розміром дивідендів.

Оптимальною дивідендною політикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку. Дохідність акцій банку має бути не нижчою за дохідність інших видів інвестицій з таким самим рівнем ризику.

Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати кошти у майбутньому є стабільність дивідендної політики. Для підтримання стабільного рівня дивідендних виплат банки останнім часом дедалі більшу частину своїх прибутків спрямовують на дані цілі. Це пов'язано як з підвищенням вимог з боку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківської діяльності. Таке становище спонукає менеджерів банків до пошуку зовнішніх джерел поповнення капіталу.

Переваги  методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

  1. незалежність від кон'юнктури ринку;
  2. відсутність витрат із залучення капіталу зовні;
  3. простота  застосування,   оскільки  кошти  просто  переводяться 
    з   одного бухгалтерського рахунку на інший;

4) відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів. 
Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

  1. повне   оподаткування,   оскільки   на поповнення   капіталу 
    спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;
  2. виникнення проблеми зменшення дивідендів;
  3. повільне нарощування капіталу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе  кількома способами:

Информация о работе Капітал банку та методи його оцінки.