Характеристика фінансових послуг на ринку цінних паперів

     Депозитарії цінних паперів – це спеціалізована посередницька організація, яка забезпечує збереження й облік цінних паперів, обслуговує угоди, пов'язані з їх обігом, та у разі потреби – поставку паперових бланків фондових інструментів із своїх сховищ у місця, зазначені їх власниками.

     Клієнтами депозитарію є зберігачі, які  уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів  про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, із якими  укладено договори про кореспондентські відносини.

     Зберігачі цінних паперів – це організації, які мають дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітенту з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

     Клірингові  депозитарії – це організації, які отримують, звіряють та поновлюють поточну інформацію, готують бухгалтерські та облікові документи, необхідні для виконання угод щодо цінних паперів, визначають взаємні зобов'язання, що передбачає взаємозалік, забезпечують та гарантують розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

     Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку за погодженням із Національним банком України та Міністерством  фінансів України.

     Реєстратори власників цінних паперів – це організації, які проводять перелік за станом на певну дату власників іменних цінних паперів, належних їм іменних цінних паперів, що є складовою системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменним цінним паперам.

     Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку за погодженням із Національним банком України та Міністерством  фінансів України.

     Реєстратори власників цінних паперів – це організації, які проводять перелік за станом на певну дату власників іменних цінних паперів, належних їм іменних цінних паперів, що є складовою системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменним цінним паперам.

     Учасники  ринку цінних паперів можуть об'єднуються  в саморегулюючі організації. Це організації професійних учасників ринку цінних паперів, які створюються згідно з Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України «Щодо затвердження Основних засад розвитку саморегулювання на фондовому ринку України» за № 350 від 22 листопада 2001 року, за принципом – одна саморегулююча організація з кожного виду професійної діяльності.

     Основними завданнями саморегулюючих організацій є:

• встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення діяльності з цінними паперами, норм та правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців — членів саморегулюючих організацій та здійснення контролю за їх дотриманням членами організації;
• сприяння умовам здійснення підприємницької діяльності членами саморегулюючої організації;
• розробка та впровадження заходів щодо захисту прав членів саморегулюючої організації, розгляд скарг клієнтів – членів саморегулюючих організацій, які входять до їх складу, щодо порушення професійними учасниками ринку цінних паперів вимог чинного законодавства;
• впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між членами саморегулюючої організації та між членами саморегулюючої організації та їх клієнтами;
• ініціювання вдосконалення нормативної та законодавчої бази ринку цінних паперів:
• представництво інтересів членів саморегулюючої організації та інших учасників ринку цінних паперів в органах державної влади, судах, інших організаціях з метою захисту їх інтересів.

     Найактивнішою саморегулюючою організацією в Україні  є Асоціація «Позабіржова фондова  торгівельна система (ПФТС)». 

1.4 Основні напрямки розвитку фінансових послуг на ринку цінних паперів 

     На  нашу думку, буде помилковим розглядати конкретно основні напрямки розвитку фінансових послуг, саме на ринку цінних паперів, а пропонуємо розширити  питання і розглянути розвиток фінансових послуг на фінансовому ринку взагалі.

     Отже, метою розвитку фінансових послуг на ринку капіталу має бути створення  ліквідного та конкурентоздатного ринку, що виконуватиме економічні функції, притаманні фінансовим посередникам країн з розвиненою економікою:

• мобілізація капіталу інвесторів
• диверсифікація капіталу та забезпечення інструментів для ефективного управління ризиками
• надання учасникам ринку інформації про ціни фінансових інструментів, що сприятиме більш ефективному розподілу ресурсів
• сприяння кращому корпоративному управлінню
• забезпечення ефективної системи розрахунків та клірингу
• зменшення проблеми несиметричності інформації між учасниками ринку.

     Виходячи  з досвіду країн, де фондовий ринок  успішно розвивається, уже в короткотерміновому періоді (1-2 роки) можна здійснити  ряд заходів, що можуть дати поштовх  до швидкого зростання фондового  ринку. Такими є заходи, що спрямовані на підвищення ліквідності ринку  і зростання пропозиції і попиту на ринку. Проведення приватизації через первинне розміщення великих пакетів акцій на організованому ринку, спрямування іпотечних сертифікатів на організований ринок, початок лібералізації руху капіталу.

     Однак, згадані кроки, навіть даючи певний позитивний імпульс в короткостроковій перспективі, не здатні забезпечити  ефективний фінансовий ринок та його стабільний розвиток у середньо - та довгостроковій перспективі.

     Одночасно потрібно готувати рішення для прийняття  у середньостроковій перспективі, що зменшать більш системні перешкоди  і забезпечать захист прав акціонерів, принципи і стандарти розкриття  інформації, реформування регулювання і нагляду за учасниками ринку, розвиток інфраструктури ринку (Етап 2).

     Розглянемо детальніше наведені кроки (див. додаток 2):

     Етап 1. Поштовх до швидкого розвитку фінансового  ринку

     Сприяння  ліквідності організованого ринку

     Для України сприяння ліквідності і  консолідації торгівлі організованого ринку має особливе значення з  огляду на перехідний характер економіки  країни та відповідну недосконалість законодавства та інституційної  складової.

     По-перше, за відсутності ефективного законодавства  щодо корпоративного управління публічна торгівля цінними паперами та проходження  процедури лістингу на організованому ринку може сприяти покращенню управління, захисту прав інвесторів, більшій прозорості емітента. По-друге, саме за рахунок консолідації і зростання частки організованого ринку може бути досягнута краща ліквідність і інформаційна прозорість всього фінансового ринку. По-третє, ліквідний організований ринок сприяє розвитку інституційних інвесторів через кращу якість сформованих ними портфелів.

     Другою  складовою розвитку організованого ринку має бути перешкоджання  створенню невеликих за розмірами  бірж, реєстраторів та ін. з метою  задоволення тимчасових корпоративних  інтересів. Це може бути досягнуто шляхом запровадження більш жорстких норм щодо уставного фонду бірж, торговців  цінними паперами, реєстраторів, зберігачів, депозитаріїв, організаторів торгівлі інститутів спільного інвестування, управляючих активами. Також доцільно обмежити долю участі одних учасників  в уставному капіталі інших (задля  уникнення створення «кишенькових» компаній). Позитивним кроком у цьому напрямі є прийняття Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», що передбачає збільшення мінімального статутного фонду для професійних учасників фондового ринку.

     Приватизація  через первинне публічне розміщення акцій  на організованому ринку.

     Проведення  точкової приватизації через первинне публічне розміщення акцій на організованому ринку є цілком можливим, як з  точки зору політичної ситуації, так  і з точки зору спроможності уряду  її реалізувати.

     Початок лібералізації капітального рахунку

     Це  рішення вимагає, перш за все, прийняття  нового закону про валютне регулювання, що візьме за основу принцип вільного руху капіталу і, як кінцеву модель, відсутність будь-яких валютних обмежень. Термін повної реалізації такої моделі - близько трьох років. Приблизно стільки часу потрібно для створення умов для вільного руху капіталу в області вдосконалення банківського і фінансового нагляду і зміни монетарного режиму. Оскільки кроки з лібералізації мають бути поступовими і скоординованими зі змінами в монетарному режимі, перехідні норми могли б передбачати здійснення валютного контролю за певним чітко визначеним переліком короткотермінових операцій, на період не більше трьох років.

     Етап 2. Структурні зміни  та зміни нормативної  бази

     Розширення  наявних фінансових інструментів

     Загальною метою має бути прийняття єдиного  закону, що регулює випуск та обіг всіх видів цінних паперів та питання  професійної діяльності на ринку  фінансових інструментів, депозитарного  обслуговування, регулювання ринку  фінансових інструментів.

     Серед специфічних першочергових цілей  можна виділити дві. По-перше, в Україні  має бути врегульовано випуск та обіг похідних цінних паперів. Поняття «похідні цінні папери» зараз визначено у Законі «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Одночасно, у цьому законі не врегульовано ані випуск, ані обіг деривативів. Крім цього, у Законі України «Про цінні папери і фондовий ринок», у список цінних паперів, що можуть випускатися не входять деривативи.

     Забезпечення  прозорості діяльності та стандартів корпоративного управління фінансових посередників та інших  професійних учасників  ринку фінансових послуг

     Прозорість  емітентів та інших учасників  ринку, своєчасне та належне розкриття  інформації є однією із базових умов зменшення несиметричної інформації, що притаманна усім фінансовим ринкам. Така інформація має стосуватися  діяльності основних учасників ринку, а саме - емітентів, фінансових посередників та професійних учасників ринку, регуляторів. Розкриття інформації є також і важливим аспектом забезпечення захисту прав інвесторів та кредиторів.

     Етап 3. Досягнення стратегічних цілей розвитку ринку фінансових послуг України. Кроки, перелічені в третьому етапі, потрібно сприймати радше як довгострокові орієнтири на перспективу 10-15 років. Зокрема, такими ми бачимо створення системи регулювання і нагляду, що відповідає Базельським принципам, інтеграція внутрішнього фондового ринку до європейського ринку, наявність повно функціонуючої реформованої пенсійної системи. Система регулювання і нагляду має повністю бути здатна:

• підтримувати стабільність ринку за рахунок впровадження ефективного нагляду за адекватністю капіталу, пруденціального нагляду та переорієнтування на нагляд на основні системи управління ризиками ризиків (risk-based supervision);
• забезпечувати захист прав інвесторів та споживачів, використовуючи розкриття інформації учасниками фінансового ринку на основі загальноприйнятих стандартів бухгалтерського обліку, та недопущення зловживань зі сторони фінансових посередників та професійних учасників ринку
• підтримувати достатній рівень конкуренції, ефективний нагляд за фінансовими холдингами та запобігати використанню фінансових установ у тіньових та незаконних схемах