Грошовий оборот

     За  результатами 2010  року  депозити  фізичних  осіб  зросли  на  28,5%,  а  їх приріст  у  національній  валюті  (41,7%)  значно  випереджав  цей  показник  в іноземній (17,0%).Разом  з  цим,  якщо  протягом  січня-лютого 2010  року  відбувалося  зростання  лише  депозитів  населення,  то  починаючи  з  березня  сформувалася  тенденція  до збільшення  коштів  і юридичних  осіб,  обсяги  яких  у 2010  році  зросли  на  22,1%.

     Зростання  вкладів  у  національній  валюті (33,7%)  значно  перевищувало аналогічний показник в іноземній валюті (1,4%).

     Разом  із збільшенням обсягів депозитів  у банках покращувалася  і  їх строкова структура.  Зокрема,  за  станом  на 01.01.2011  відбулося  збільшення питомої  ваги довгострокових  депозитів  у  загальному  їх  обсязі  до  31,43%,  тоді  як на початок 2010 року вона становила 24,36%.Стабілізація  функціонування  валютного  ринкуразом  із  певним  покращенням  ситуації  в  реальномусекторі  економіки  сприяли  зниженню  впливу девальваційного  чинника  на  очікування  економічних агентів,  що  відобразилося  у  поступовій  дедоларизації економіки.  Розрахунковий  показник  доларизації економіки  за  станом  на 01.01.2011  знизився  до  29,13% порівняно  з 31,68%  на  початком 2010  року.  Тоді  як  за 2009 рік він збільшився на 3,4% (із 30,62%).

     Відновлення  банківських  депозитів  сприяло  зростанню  грошової  маси,  обсяги  якої  починаючи  з лютого 2010 року (крім незначного сезонного зниження в  листопаді)  демонструють  помісячний  приріст.  За результатами 2010 року обсяг грошової маси збільшився на 22,7%, тоді як протягом 2009 року він  зменшився на 5,5%.

     Швидші  темпи приросту грошової маси порівняно  з монетарною  базою (15,8%)  забезпечувалися активізацією  дії  механізму  мультиплікації  коштів.

     Значення  грошового  мультиплікатора  збільшилося  з 2,5 на 01.01.2010 до 2,6 на 01.01.2011 (тоді як за 2009 рік він  знизився  на 9,5%).  Мультиплікативний  ефект розширення грошової пропозиції банківською системою забезпечувався  за  рахунок  більш  швидкого  приросту депозитної  складової  грошової  маси  порівняно  з  готівковою.  Обсяг  готівки  поза  банками  за 2010  рік збільшився на 16,5%, тоді як загальний обсяг депозитівза  цей період збільшився на 26,3%. Відповідно зменшилася і питома вага готівки  в  структурі  грошової  маси  з 32,2%  на 01.01.2010  до  30,6%  за  станом  на 01.01.2011.

     У 2010 році відновлення економічного зростання  сприяло зростанню попиту на готівку. За станом на 01.01.2011 р. о6сяг готівки  в обігу становив 200.1 мпрд. грн., у тому числі в позабанківському обігу знаходилося 183.0 млрд. грн., у касах банків залишки готівки становили 17.1 млрд. грн. За 2010 рік обсяг готівкових коштів в oбігу поза банками зріс на 26.0 млрд. грн., або на 16.5% порівняно з 2.3 млрд. грн. або на 1.5% за 2009 рік. У І кварталі 2010 року відбулося вилучення готівки з позабанківського oбiгy на суму 1.9 млрд. грн.; у ІІ кварталі — випуск 13.2 млрд. грн.; у ІІІ кварталі — випуск 6.5 млрд. грн., у IV кварталі — випуск 8.2 млрд, грн.[10].

     Відсоток  осідання готівки в позабанківському обігу збільшився з 0.2% у 2009 році до 2.3% у 2010 році.

     Питома  вага готівкових коштів у грошовій масі мала позитивну тенденцїю до скорочення — з 32.2% на кінець 2009 року до 30.6% на кінець 2010 року.

     У 2010 році відбулося зростання як видачі готівки із кас банків, так i її надходжень.

     Надходження готівки до кас банків за 2010 рік  збільшилися на 15.6% (порівняно зі зменшенням на 4.4% у 2009 році). Приріст було забезпечено переважно за рахунок зростання надходжень торговельної виручки i виручки від усіх видів послуг (сумарно на 14.0%) та надходжень до кас банків на рахунки за вкладами фізичних осіб i за платіжними картками (сумарно на 22.6%)[8].

     Видача  готівки із кас банків за 2010 рік  збільшилася на 18.0% (за 2009 рік вона зменшилась на 8.1 % ). Найбільше зросла видача готівки за платіжними картками — на 27.5%. Виплати підприємствам поштового зв'язку збільшилися за 2010 рік на 11.8%. Додаток 3

     За  станом на 1 січня 2011 року в обігу  знаходилося банкнот — 2 622.9 млн. шт., розмінних та обігових монет - 8 915.6 млн. шт., пам'ятних монет - 5.7 млн, шт. Кількість банкнот нового дизайну (зразка 2003 року та наступних років випуску) становила майже 95% від загальної іх кількості в обігу[10].

     У розрахунку на одну особу на 01.01.2011 р. припадало по 57 шт. банкнот і по 186 шт. розмінних монет, відповідно на 5 та 17 шт. більше, ніж на ту ж дату минулого року.

     Протягом 2010 року Національний банк України  забезпечував безперебійне та своєчасне задоволення потреб готівкового обігу країни в банкнотах i монетах усіх номіналів. У звітному році в цілому по країні спостерігався випуск готівки в обіг на загальну суму 29.6 млрд. грн. (у 2009 році — 3.0 млрд. грн.).

     Видача  готівки (банкнот і монет) для  підкріплення операційних кас банків України порівняно з 2009 роком збільшилася на 23.7 млрд. грн., або в 1.3 раза. Одночасно повернулося готівки від банків України до грошових сховищ територіальних управлінь на суму 88.9 млрд. грн., або на 2.1 %  менше, ніж за відповідний період минулого року.

     Протягом 2010 року здійснювався щоденний моніторинг стану готівкового обігу, залишків банкнот i монет у запасах готівки територіальних управлінь, проводилося своєчасне та повне підкріплення готівкою. З резервних фондів Національного банку України протягом 2010 року було видано банкнот i монет у сумі понад 80.7 млрд. грн., що у 2.5 раза більше порівняно з 2009 роком (32.8 млрд.)

 

     

     1.3. Шляхи регулювання  грошової маси  в обігу 

     Грошова система створюється державою в  особі уповноважених органів  і має нормативно-правовий характер. Ключову роль в організації та функціонуванні грошової системи держави відіграють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.

     Згідно  з чинним законодавством Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення[1].

     Регулювання та підтримання стабільного ефективного  грошового обігу здійснюється різними  методами за допомогою:

1. Дефляції - вилучення з обігу зайвих паперових грошей і зниження середнього рівня цін.
2. Ревалоризації - процесу відновлення вартості грошей до рівня, що був до інфляції.
3. Нуліфікації -  ліквідації старих грошових знаків, випуск у малих кількостях нових.
4. Деномізації - заміні номінальної вартості старих грошових знаків у певному співвідношенні на новій зменшеній кількості.
5. Девальвації - зниженню валютного курсу країни відносно іноземних валют.
6. Ревальвації - підвищенню раніше встановленої вартості (цінності) національної валюти.

     Важлива роль у національній системі належить конвертованості валют – повній і частковій, внутрішній і зовнішній.

     Повна конвертованість грошей - вільний  обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників і без  обмеження суми для здійснення валютних операцій.

     Часткова  конвертованість грошей - обмін частково конвертованої валюти дозволяється категорії власників і для певних валютних операцій. 150 країн, що входять до МВФ цим користуються.

     Внутрішня конвертованість - вільний обмін  національної валюти на іноземну для  фізичних осіб (всі вони резиденти) і здійснення ними платежів за кордоном. Зовнішня конвертованість - вільне нагромадження валюти юридичними і роздрібними (тобто не резидентами) і деяких країн, переказ її за кордон[3].

     3 метою забезпечення рiвноваги на грошово-кредитноmу ринку Нацiональний банк України здiйснював операції з абсорбування надлишкової лiквідності. Протягом жовтня 2010 року загальний обсяг операцiй з мобiлiзацiї коштів банкiв становив 13,4 млрд. грн. (з початку року - 229,9 млрд. грн.). У той час обсяг операцiй з рефiнансування становив лише 62,0 млн. грн. (з початку року - 4,6 млрд. грн.). Увесь обсяг підтримки ліквідностi у жовтнi був наданий через проведення операцій прямого репо.

     Середньозважена процентна ставка за мобілізаційними операціями у жовтнi становила 2,17% річних, за операціями рефінансування (пряме репо) - 9,25% рiчних.

     Виходячи  із завданнь регулювання платоспроможного попиту центральнi банки визначають цiльовi орієнтири (таргети) регулювання грошової маси в обігу, в зв'язку з чим подібного роду практика одержала назву « грошове таргетування» [4].

     Важливе значення для ефективного регулговання динамiки грошової маси за допомогою цільових орієнтирiв має порядок їх встановлення або у виглядi контрольних цифр (Франція), aбо "вилки" (США) чи прогнозу (Японія).

     В рiзних країнах i в рiзні перiоди в якостi цільових орiєнтирiв обирались рiзнi показники rрошової маси. Вибір того чи іншого грошового агрегату в якостi регульованого, як правило, визначався кiнцевою метою грошово-кредитної політики. Так, агрегат М1 асоціювався з масштабами купiвельної спроможності фiзичних осіб. Більш широкi грошовi агрегати М2 і М3 включають в себе значну частину фінансових активiв, якi не можуть використовуватися негайно. В залежностi вiд того, якi переслiдує центральний банк (лише зниження темпів iнфляції, досягнення економічного зростання), для орієнтиру обирається той чи iнший грошовий агрегат.

     В Українi структура грошової маси визначається Національним банком України агрегатним методом з 1993 року. Завдяки проведеним заходам фiнансової стабiлiзації структури грошової маси вiдбувся рiзкий зсув на користь коштiв з коротким строком обiгу. Заощадження в гривнях у банках неухильно втягуються в поточний грошовий оборот i втрачають властивості iнвестицiй. Такi ж наслiдки має розширення ринку державних цінних паперiв.

     Здiйснюючи монетарну політику, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних агрегатів[9].

     Сьогодні  пошук нових конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу  є надзвичайно актуальним в Україні, адже система управління сукупним грошовим оборотом має відповідати міжнародним  стандартам і вимогам, сприяти стабілізації національної грошової одиниці –  української гривні.

     Досдiдження показують, що стабiлiзацiї грошового  обiгу перешкоджають такi проблемнi аспекти:

• при використаннi монетарних iнструментiв макроекономiчного регулювання вiдсутня збалансованiсть дiй;
• монетарнi засоби впливу на економiку носять короткостроковий характер, не переслiдують стратегiчних цілей грошово-кредитної політики держави;

     - у зв'язку з інфляційними процесами iснує недовiра економiчних суб'єктiв нацiональної грошової одиниці;

     3 огляду на означенi проблемнi моменти та з метою стабiлiзацiї грошового обiгу необхiдно застосовувати такi заходи стабiлiзацiї:

     - зберегти стабiльнiсть грошової одиницi шляхом підтримування такої динамiки монетарних агрегатiв, яка задовольняєпопит на гроші i не створює загрози для значної зміни ціни;

     - підтримувати розвиток в Українi ринку цінних паперiв, що сприятиме антиінфляційному зменшенню надлишкової ліквiдностi, а отже забезпечить оптимальне управління грошовою пропозицією.

 

    

     Висновок

    Грошовий  обіг — це рух грошей у процесі  виробництва та обігу товарів, надання  послуг, здійснення різних платежів населенням.

    Наявність грошового обігу передбачає існування  в країні певної грошової системи.

     Гроші – невід’ємна складова сучасної економіки. В сучасних умовах функціонування грошей відбувається у різноманітних формах. Вони перебувають у безперервному русі, задопомогою якого здійснюється розширене відтворення. З одного боку, рух грошей є залежним від економіки, з іншого, він впливає на економічний стан в країні. Звідси, можна зробити висновок, що регулювання грошового обігу є важливим завданням країни.

     Щоб ефективно регулювати грошовий обіг слід знати його показники. Для цього розраховують та застосовують величину грошової маси. Грошова маса – сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на визначений момент часу.

     Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг  у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру  та динаміку руху. Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській  практиці застосовується відповідний  набір грошових агрегатів. Кількість  використовуваних агрегатів в різних країнах – не однакова. Це пояснюється  відмінностями в складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються  в національній практиці як гроші, у  завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів M0, М1, М2, М3 та інші.