Грошовий оборот

     Друга частина фінансово-кредитного обороту  обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб'єктів  передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджетного сектора, і називається він кредитним оборотом.

     Грошовий  обіг, фіскально-бюджетний та кредитний  обороти як складові сукупного грошового  обороту тісно взаємозв'язані, і  доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання  і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

     Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється  на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів.

     У сфері безготівкового обороту гроші  рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.[2]

     Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою  стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення грошової маси в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

     Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні збіжності.

     Під грошовою масою  слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.[6] Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

     Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг  у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.

     У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• За ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• За територіальним розміщенням та ін.

     Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає  однозначного розуміння ступеня  ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами[9]

     Грошовий  агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси в регулятивних цілях.

     У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей  аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

     Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває  поза банками, тобто на руках у  фізичних осіб і в касах юридичних  осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

     Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто записи коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

     Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

     Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

     Наведені  грошові агрегати відрізняються  між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу і платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає НП ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

     Пильної уваги також заслуговує агрегат  М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але  оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

     Водночас  агрегат М0 – найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент – готівкову  масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

     1.2 Аналіз стану маси  грошової маси  в обороті в  України у 2009-2010 роках

     Складна  економічна  ситуація,  яка спостерігалася у 2009 році відповідним чином  позначалася  на  депозитній  активності економічних  агентів.  І  якщо  низхідну  тенденцію  в динаміці  коштів  населення  вдалося  здолати  вже  у квітні,  то  кошти  юридичних  осіб  демонстрували від’ємні  темпи  приросту  майже  впродовж  усього року.                                                                           

     Приріст  коштів  населення  впродовж  ІІ –  ІV кварталів 2009  року  компенсував  їх  відплив  в  цей період  з  рахунків  юридичних  осіб  і  дозволяв фіксувати  позитивні  квартальні  прирости  загального обсягу  депозитів. [7] Утім,  зростаюча динаміка  останніх трьох  кварталів  минулого  року  не  змогла компенсувати падіння загального обсягу депозитів у І кварталі,  унаслідок  чого  річний  темп  приросту  цього показника залишився від’ємним.  Загальний обсяг депозитів у 2009 році  знизився на 8,4% – до 327,7 млрд. грн. Відплив коштів відбувся головним  чином  з  депозитів  в  національній  валюті, обсяг  яких  знизився  на  13,3% –  до  173,6  млрд.  грн., тоді як кошти в іноземній валюті зменшилися лише на 2,1% – до 154,2 млрд. грн.

     Зумовлені  значними  девальваційними  очікуваннями,  зазначені  особливості  динаміки валютної  структури  депозитів  мали  наслідком  зростання  рівня  доларизації  економіки упродовж 2009 року з 30,62% на початок року до 31,68% на кінець. Вплив  економічної  кризи  на  прибутковість  підприємств  та  зниження  їх  оборотних  коштів  виступали  головними  чинниками  формування  низхідної  динаміки  коштів юридичних осіб майже впродовж усього 2009 року: депозити юридичних осіб  знизилися за рік на 18,2% – до 116,3 млрд. грн. Зменшення їх обсягу відбулося як за рахунок коштів в національній  (на  19,0%),  так  і  в  іноземній  (на  16,9%)  валютах.  Натомість  депозити фізичних  осіб  у 2009  році  знизилися  всього  на  1,9% –  до  211,4  млрд.  грн.  Зменшення загального обсягу депозитів населення відбулося за рахунок зниження їх обсягів в національній валюті (на 8,5%),  тоді  як  вклади  в  іноземній  валюті збільшилися (на 4,7%). Невпевненість  економічних  суб’єктів  щодо перспектив  економічного  розвитку,  а  також труднощі  із  достроковим переведенням  у  ліквідну форму  коштів  із  строкових рахунків  в період піку кризи  позначилися  на  строковій  структурі депозитів.  Питома  вага  строкових  депозитів  у загальному  обсязі  депозитів  знизилася  з 70,0%  на початок 2009 року до 63,5% на кінець, у тому числі питома  вага  довгострокових  депозитів зменшилася з 44,4% до 24,4% [9].

     Зменшення  обсягу  депозитів  відповідним  чином  позначилося  на  динаміці  грошової  маси, обсяг якої в 2009 році зменшився на 5,5%, або 28,4 млрд.  грн., –  до  487,3  млрд.  грн.  Приріст  іншої вагомої  складової “широких”  грошей –  готівки поза  банками  був  додатним. У 2009  році  готівка  поза  банками  збільшилася  на  1,5%,  або  на  2,3 млрд. грн., –  до 157,0 млрд. грн. Слід зазначити, що на  її  приріст  суттєво  вплинули  показники  грудня, коли  готівка  поза  банками  збільшилася  одразу  на 6,2%,  що  зумовило  збільшення  частки  готівки  в структурі  грошової  маси  в 2009  році  з 30%  до 32,2%. Додаток 4

     У 2010 роді відбувалося поступове відновлення  довіри до банківської системи та національиої валюти, про що свідчив стабільний приріст коштів на рахунках у банках, насамперед у національній валюті[7].

     У звітному році сформувалася тенденція  до зростання грошової маси. За рік  приріст М3 становив 22.7%, або 110.6 млрд, грн. (до 597.9 млрд. грн.), тоді як за підсумками 2009 року скорочення становило 5.5%. Додаток 1

     Разом із поверненням депозитів у банківську систему на збільшення обсягу грошової маси впливала динаміка ії іншої складової - готівки поза банками. Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (МО) за рік зросли 16.5%, або на 26.0 млрд. грн. - до 183.0 млрд. грн. Разом з тим, з огляду на випереджvвальну динаміку темпів зростання депозитів порівняно з готівкою, відбулося поліпшення структури грошової маси. Питома вага готівки в загальному обсязі грошового агрегату М3 скоротилася на 1.6 процентного пункту i на 01.01.2011 р. становила 30.6%.

     Суттєве (на 24.0%) зростання грошового агрегату М1 у 2010 році (у 2009 році - на 3.8%) - до 289.9 млрд. грн. було зумовлене в основному збільшенням переказних депозитів у національній валюті на 39.3%.[8]

     На  противагу попередньому року залишки  коштів за грошовим агрегатом М2 зросли на 23.1% переважно за рахунок з6ільшення залишків за іншими коштами на 26.6% , у тому числі в національній валюті - на 37.3%.

     На  кінець грудня 2010 року обсяг грошової бази становив 225.7 млрд. грн. i збільшився за підсумками року на 15.8%. Додаток 2

     Динаміка  грошової бази у 2010 році формувалася  за рахунок зростання на 29.6 млрд. грн. (на 17.3%) готівкових коштів, випущених в обіг, та збільшення на 1.2 млрд. rрн. (на 5.3%) обсягу зобов язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3 .

     Обсяг коштів банкiв на кореспондентських  рахунках у Національному банку України зменшився упродовж 2010 року на 3.9% - до 16.7 млрд. грн.

     Незважаючи  на зниження коштів на коррахунках  банків,  їх рівень був достатнiм  для забезпечення ними своєчасного  здійснення поточних операцій i поступової активізації своєї кредитної  активностi.

     Якісні  та кількісні характеристики операцiй  Національного банку України  з регулювання рiвня лiквiдностi змінювалися залежно від спрямованостi грошово-кредитної полiтики, що відповідним чином позначилося на ліквідності банкiвської системи.

     У 2010 року зафіксовано стабільний приріст  коштів на  рахунках  у  банках.  Нарощування  депозитної  бази банків  головним  чином  відбувалося  за  рахунок припливу  депозитів  у  національній  валюті,  темпи приросту  яких  майже  в 3  рази  перевищували  цей показник за коштами в іноземній валюті.

     За  станом  на 1  січня 2011  року  депозити  в національній  валюті  вперше  перевищили (на 3,4%)  свій докризовий  рівень,  тоді  як  в  іноземній (у  доларовому еквіваленті)  усе  ще  перебували  на 1,8%  нижче  рівня,  який  був  до  розгортання  фінансово-економічної кризи[9].

     Загальний обсяг депозитів за результатами 2010 року збільшився на 26,3% (у т.  ч.  у  національній  валюті –  на  38,2%,  в  іноземній  –  на  12,8%).  Відновлення позитивної  динаміки  коштів  фізичних  осіб  на  рахунках  у  банках  відбувалося швидшими темпами порівняно з коштами юридичних осіб і за станом на 1 жовтня 2010 року обсяги депозитів населення вже перевищили свій докризовий рівень.