Грошова система України: її становлення та розвиток

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ

 

 

  

 

Реферат

з навчальної дисципліни “Гроші та кредит”

за темою 

«Грошова система України: її становлення та розвиток.»

 

 

 

 

                                                               Студента 2-го курсу 

                                                             групи ФК-11-Вск

                                                         Князькова І.М.

 

 

 

Вступ

Розділ 1.

1. Становлення грошової системи України 
Розділ 2.

2. Визначення  реального рівня вартості національних  грошей

Розділ 3.

3. Досвід зарубіжних країн у встановленні національної грошової системи

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

         Сучасна грошова система є  засобом розподілу кінцевих товарів,  тобто речей та послуг як  особистого споживання, так і  суспільного виготовлення. Ринковий  розподіл кінцевої продукції  здійснюється автономним грошовим  потоком, що циркулює між населенням і виробництвом.

          Гроші не є товаром і не  всякими товарами забезпечуються, а лише кінцевою продукцією, що  постійно виробляється  як результат  витрат суспільного часу і  постійно випадає з обміну  в індивідуальне споживання. Гроші є безіменними квітанціями на частку цієї продукції. Всяка купівля не кінцевої продукції – золота, засобів виробництва, робочої сили, всього, що продається, - є обміном цих товарів на кінцеву продукцію, що стоїть за грішми.

   Актуальність  проблеми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки грошова система країни повинна бути досить розвинутою для ефективного регулювання стабільності національного грошового курсу валюти.    Метою реферату є вивчення становлення національної грошової системи, недоліків та розроблення шляхів їх подолання, вивчення досвіду розвитку грошової системи інших країн.

   Об’єктом  є вивчення діяльності національної  грошової системи. 

Предмет – становлення  національної грошової системи.

          Теоретичною і методологічною основою роботи послужили закони і нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про заставу»,  журнал „Фінанси України”, “Віче”, “Економіка України”, “Політика і час”.

   Методи, якими керувалась при виконанні роботи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, графічний, статистичний, математичний, наукової абстракції.

Структурно робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків, списка літератури і додатків. I розділ – ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД УКРАЇНИ В ТВОРЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ ; II розділ – становлення грошової системи України; III розділ – Досвід зарубіжних країн у встановленні національної грошової системи.

 

Розділ 1.

Становлення грошової системи України.

              Розпад Радянського Союзу, чому сприяли, зокрема,  прийняття  Верховною Радою України в липні 1990 року  Декларації  про  державний  суверенітет  та проголошення у серпні 1991 року України незалежною  демократичною  державою, відкрив  нову  сторінку  в  розвитку  вітчизняної  банківської  системи.  20 березня 1991 року Верховна Рада прийняла перший  банківський  Закон  України “Про банки і банківську  діяльність”.  Згідно  з  ним  на  базі  Української республіканської контори Державного банку СРСР  створено  Національний  банк України. З перших днів його діяльність спрямована на  зміцнення  державності

України, він  проводить єдину державну  політику  у  сфері  грошового  обігу,

кредитування  та забезпечення  стабільності  національної  грошової  одиниці.

2001 року банківська система України святкувала своє десятиліття.

      Декларація про державний суверенітет  України та Закон “Про  економічну самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за нашою  державою право  на  самостійне  формування   власної   банківської   системи,   стали фундаментом для появи українських  комерційних  банків.  Упродовж  1989—1991 років у Москві було зареєстровано близько шістдесяти українських банків. Формування  сучасної  банківської системи України відбувалося в   кілька

етапів.

  І етап (1991-1992рр.) процеси перереєстрації та реорганізації:

 2  жовтня  1991  року  Національний  банк   почав   перереєстровувати

комерційні  банки України, зареєстровані ще Держбанком  СРСР.  У  цей  період “міністерський”  капітал,  тобто  вкладення  у   комерційні   банки   різних державних установ, поступово витісняється  ринковим  капіталом  спільних  та малих   підприємств,   акціонерних   товариств.   Державні   Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються  під  тиском  головних  менеджерів  та основних  клієнтів.  На  цьому  етапі  за  станом  на  1  січня  1992   року

зареєстровано 77 банків.

II етап (1992-1993 роки) поява банків “другої хвилі”:

На засадах  різних бюджетних та  позабюджетних  фондів,  диверсифікації

пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих  кредитів) виникає  ціла  низка  нових   комерційних   банків.   Протягом   1992   року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено  з  реєстру.  За  станом  на  1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки. На цьому етапі відповідно до  Постанови Кабінету  Міністрів “Про  передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів  України” у комерційних банках дедалі зменшувалася частка  “міністерського”  капіталу. Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем  дивідендів  за акціями, що  належать  іншим  міністерствам,  братиме  участь  в  управлінні банків. Зрозуміло, це не  влаштовувало  колишніх  власників  акцій,  і  вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних  банків  та  інших  акціонерних товариств.  На  цьому  ж  етапі  спостерігалося  масове  утворення   дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який  часто  не  перевищував вартості   трикімнатної   квартири.   Ці   банки   непогано   зростали    на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей  зовнішній,  незалежний  від  них фактор.  

III етап (1994-1996 роки) перші банкрутства:

   Активна  побудова  Національним   банком   України   чіткої   системи

регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі  із  призупиненням інфляційних процесів,  що  стали,  як  уже  зазначалося,  основним  джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до  жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку,  до  управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися  на  межі  банкрутства. Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву:  1994  року  ліквідовано 11 збанкрутілих банків; 1995  року  — 20,  серед яких  і найбільші  (“Інко”, “Відродження”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами  стали  45 тбанків та 60  опинилися  у  стані  прихованого  банкрутства  і  ще  протягом багатьох років виборюватимуть право на існування. Зрозуміло, це не могло  не

внести певних  додаткових  ускладнень  у  функціонування  всієї  банківської

системи. У цей період на структуру вітчизняної банківської системи  істотно  впливали й інші процеси. Так, на кредитно-фінансовому ринку України почали  працювати іноземні банки та їхні представництва — всього  їх  було  зареєстровано  14. З’явилися також ще 5 нових українських комерційних банків. Важливим аспектом діяльності банківської системи на цьому етапі була  зміна складу акціонерів, власників багатьох комерційних банків  та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько  70  банків.  Вони переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.

  IV етап (1996-1998рр.) стабілізація банків та впровадження

національної  валюти - гривні:

 Цей  ключовий  етап  становлення вітчизняної   банківської   системи

потребує  детальнішого  розгляду.  Можемо  підбити  певні  підсумки   роботи банківської системи. Позаду роки гіперінфляції та  повної  розбалансованості економіки. Протягом  перших  п’яти  років  існування  незалежної  держави:

. створено основи  дворівневої банківської системи,  валютного ринку та первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);

   . пройдено  перший етап реформування  грошової  системи  країни,  введено

     проміжну валюту — український карбованець;

   . створено  національну платіжну систему,  запроваджено  нові  прогресивні

     технології  перерахування коштів на  основі  електронних  платежів,  що

     дало  змогу  досягти  світового   рівня  обробки  інформації  у   сфері

     міжбанківських  розрахунків, значно підвищити  їхню надійність, обмежити

     ризик  створення фальшивих грошей в   обігу  та  скоротити  до  мінімуму

     термін  проходження платежів. Систему визнано  найшвидкіснішою в Європі;

   . введено  в дію потужності з друкування банкнот та карбування монет;

   . розпочато  реформування бухгалтерського обліку  та звітності у банках;

   . НБУ  напрацьовано нормативну базу  для здійснення монетарної політики  та

     банківського  нагляду; вдосконалено інструменти  регулювання банківської

     системи;

   . завдяки  зусиллям НБУ, його монетарній  політиці подолано гіперінфляцію,

     керованими  стали інфляційні процеси.

Цілями реформування банківської системи України  на цьому етапі стали:

1.  Забезпечення  розбудови  банківської  системи,  здатної   ефективно   та

  адекватно  діяти в умовах ринкової економіки.

2. Вдосконалення  нагляду за діяльністю комерційних  банків.

3. Встановлення  клімату довіри до банківської  системи.

4. Створення  умов  для  ефективної  грошової  реформи  з  уведенням  в  обіг

  національної  валюти — гривні.

5. Посилення   мобілізації  заощаджень,  тобто   сприяння  розвитку  економіки

  шляхом інвестицій.

6.   Розвиток   фінансових   інструментів,   поліпшення   грошово-кредитного

  регулювання  шляхом  впровадження  ринкових  відносин,  а не  за  рахунок

  директивного  розподілу кредитів.

7.  Поліпшення  розподілу  ресурсів  —   на   користь   конкурентоспроможних

  підприємств.

8. Передача контролю  за  фінансовим  станом  підприємств   механізмам  ринку

  (банки   мають  відігравати  активну   роль  в  ініціації  реструктуризації

  підприємств,  брати участь в оздоровленні  їх фінансового стану, а   в  разі

  необхідності  — в ліквідації неплатоспроможних  підприємств).

9. Розв’язання  проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.

10. Подальше  вдосконалення та підвищення  ефективності платіжної системи.

11. Послаблення  державного тиску на кредитну  діяльність великих банків.

      Отже, банківська система України  вже має свою історію.  Вона   налічує

майже десять років, але багата вельми  інтенсивними  процесами:  українським банкам за півроку-рік випадало пройти шлях, на  який  аналогічні  закордонні установи  витрачали  кілька  років,  а  то   й   десятиліття.   Слід   також враховувати, що банківська система  в  нашій  країні  формувалася,  зазнаючи впливу негативних чинників, які не лише не сприяли  розвитку,  а  навпаки  - гальмували його.

      Йдеться про:

1.    Макроекономічні  чинники, які зменшують попит  на фінансові послуги:

   . кількарічну  тенденцію до зниження ВВП;

   . доларизацію  економіки;

   . низьку  купівельну спроможність фізичних  осіб;

   .  бартеризацію   взаєморозрахунків   між   суб’єктами   підприємницької

     діяльності.

2.    Економічні  чинники:

   .  інфляцію,  спад  виробництва  та  спричинене  ними  “звуження”   кола

     клієнтів;

   . повільний  розвиток приватного сектора  в економіці, а отже, й  невелику

     частку  приватного капіталу в банках;

   . податковий  прес, який із часом не тільки  не  слабшає,  а  посилюється

     внаслідок розширення бази оподаткування.

3.    Законодавчі  та нормативні чинники:

   . законодавчу  неврегульованість багатьох напрямів  роботи;

   .  відсутність   чітких  правил   роботи,   викликану   частими   змінами