Государственное регулирование фондового рынка Украины

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра міжнародних фінансів

Реферат

З дисципліни: «Торгівля цінними паперами»

Тема

«Державне регулювання фондового ринку в Україні»

Київ – 2011

План

Вступ

1.Поняття та форми державного регулювання фондового ринку

2. Законодавче регулювання фондового ринку України

3. Органи, що здійснюють державне регулювання фондового ринку в Україні

Висновок

Використана література

Вступ

Фондовий ринок, або ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціаль­ну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку, наявність великої кількості npoфесійних та непрофесійних учасників, величезні обсяги різноманіт­них угод, що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших чинників ство­рюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як на­слідок призводить до падіння його ефективності.

Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю, чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шля хом державного регулювання індустрії цінних паперів у тісній взаємодії з її представниками. Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, що тільки зусилля держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпечної форми.

1.Сучасний фондовий ринок України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання). Обидва види правового регулювання фондового ринку є взаємопов'язаними, в багатьох випадках вони доповнюють одне одного. Оскільки фондовий ринок є складною сукупністю суспільних відносин з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження правил, критеріїв, стандартів, обов'язкових для всіх учасників фондового ринку; конкретний -обов'язкових тільки для певних учасників цього ринку. Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондового ринку встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів. Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондового ринку. Наприклад, "Правила допуску цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі" є обов'язковими лише для тих емітентів, цінні папери яких котируються на біржі.

Державне регулювання  ринку  цінних  паперів   -   здійснення
державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за  ринком  цінних  паперів  та   їх   похідних   та   запобігання
зловживанням і порушенням у цій сфері.

     Державне регулювання  ринку  цінних  паперів  здійснюється  у
таких формах:

o     прийняття актів законодавства з питань  діяльності  учасників
ринку цінних паперів;

o     регулювання випуску  та  обігу  цінних   паперів,   прав   та
обов'язків учасників ринку цінних паперів;

o     видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку
цінних  паперів  та  забезпечення  контролю  за  такою діяльністю;

o     заборона  та  зупинення  на  певний  термін  (до одного року)
професійної  діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності
ліцензії  на  цю  діяльність та притягнення до відповідальності за
здійснення   такої  діяльності  згідно  з  чинним  законодавством;

o     реєстрація  випусків  (емісій)  цінних  паперів та інформації
про випуск (емісію) цінних паперів;

o     контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску
цінних паперів та  інформації  про  випуск  цінних  паперів,  умов
продажу    (розміщення)   цінних   паперів,   передбачених   такою
інформацією;

o     створення системи  захисту  прав  інвесторів  і  контролю  за
дотриманням цих прав емітентами цінних  паперів  та  особами,  які
здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

o     контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами
та  особами,  які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних
паперів, контролюючим органам;

o     встановлення  правил  і  стандартів  здійснення  операцій  на
ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

o     контроль за  системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

o     контроль за діяльністю осіб,  які обслуговують випуск та обіг
цінних паперів;

o     проведення інших  заходів  щодо  державного   регулювання   і
контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Наступним аспектом формування системи механізмів державного управління є визначення системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів. Виходячи з аналізу наукової бази дослідження щодо регулювання ринку цінних паперів, усі заходи можна поділити на дві групи: заходи прямого та непрямого втручання у його функціонування та діяльність його інституцій.

До заходів прямого впливу належать:

      законотворча та нормотворча робота з питань формування і розвитку ринку цінних паперів;

      ліцензування учасників ринку;

      прямий контроль за обігом деяких видів цінних паперів;

      реєстрація цінних паперів;

      контроль за правами власності й їх зміною;

      встановлення правил здійснення окремих видів угод.

Непряме регулювання на роботу ринку цінних паперів здійснюється через загальну та спеціальну систему механізмів фінансової політики. До першої належать:

      ринкові (непрямі) механізми монетарної політики, зокрема операції на відкритому ринку;

      гарантування урядом кредитів, позик, депозитів, у тому числі на евровалютному ринку;

      введення в обіг різного виду державних облігацій, векселів та інших цінних паперів;

      валютне регулювання та валютний контроль.

2. Стратегія й тактика фондової політики фіксуються в нормативно-правових і методичних документах. Законодавче регулювання фондового ринку України — це багаторівнева структура, в основу якої покладено конституційні принципи. Так, стаття 92 конституції України гласить, що “основи створення і функціонування фінансового, кредитного та інвестиційного ринків” встановлюються лише законами України.
До актів законодавства, за допомогою яких здійснюється регулювання правовідносин на українському фондовому ринку, належать відповідні кодекси і закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, міністерств і відомств, які в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, здійснюють регулювання, контроль і підтримують правопорядок на фондовому ринку країни.
Цивільний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення та кримінальний кодекс України, закони України “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” регулюють відносини на фондовому ринку в основному через встановлення правовідносин власності між фізичними та юридичними особами, видів і форм цивільно-правових договорів щодо власності, у тім числі щодо цінних паперів, і застосування адміністративних санкцій у разі порушення законодавства.

Законодавче регулювання відносин і діяльності на фондовому ринку в Україні здійснюється спеціальними законами України:

      “Про цінні папери і фондову біржу”, який визначає види цінних паперів, встановлює порядок випуску й обігу їх на ринку, вимоги стосовно реєстрації емітентами випуску акцій і облігацій та інформації про їх випуск у відповідному державному органі, порядок видачі дозволу на посередницьку діяльність з цінними паперами, закріплює правовий статус і компетенцію фондової біржі.

      “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, в якому визначаються мета і форми державного регулювання фондового ринку, органи, що здійснюють державне регулювання, зокрема Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність і відносини з іншими державними органами регулювання й контролю на фондовому ринку.

      “Про господарські товариства”, який встановлює порядок створення, функціонування та діяльності господарських товариств, у тім числі акціонерних, порядок випуску акцій емітентом, визначає особливості діяльності закритих і відкритих акціонерних товариств, порядок скликання загальних зборів акціонерів, збільшення та зменшення статутного фонду, компетенцію керівних органів товариства тощо.
З метою впорядкування фондового ринку та його дальшого розвитку

Президентом України протягом кількох років було видано укази, серед яких найбільш значущим для фондового ринку стали укази “Про корпоратизацію”, “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку”.
Для забезпечення проведення фінансової та інвестиційної політики в Україні згідно з законами України та указами Президента України і для оперативного здійснення відповідних заходів з розвитку фондового ринку Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, у тім числі щодо опрацювання відповідних законодавчих актів про цінні папери, їх випуск та обіг в Україні. При цьому підвищена увага приділяється державним цінним паперам.

Законодавче регулювання фондового ринку в Україні здійснює також велика кількість відомчих нормативних документів відповідних державних органів, які, в основному, реалізують делеговані їм конкретні регулюючі повноваження на фінансовому та інвестиційному ринках у сфері приватизації, встановлені чинним законодавством України.

3. Державно-правове регулювання фондового ринку в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ.

Органи, що здійснюють державне регулювання фондового ринку в Україні, поділяються на такі чотири групи:

  Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, які через прийняття законодавчих та нормативних актів з питань ринку цінних паперів, визначення напрямів державної політики щодо фондового ринку, призначення складу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку забезпечують загальні основи державного регулювання фондового ринку в Україні. До цієї ж групи необхідно віднести Міністерство юстиції, котре виконує загальну нормотворчу функцію в державі;