Генезис та еволюція фінансів

Генезис та еволюція фінансів

План

1. Генезис категорії  фінансів

2. Еволюція фінансів

Генезис категорії  фінансів

З метою пізнання суспільних явищ і правильного розуміння їх сутності потрібно звернутися до генезису — моменту зародження і подальшого процесу розвитку, який зумовив певний стан, вид, вияв того чи іншого явища.

Історичному розвиткові фінансів присвячено багато праць вітчизняних  і зарубіжних учених. При цьому  як у сучасній літературі, так і  у роботах учених стародавніх  часів, питання розвитку фінансів розглядаються  переважно в описовому аспекті. У такому разі генезис фінансів нас  цікавить за тих умов, коли можна  сформулювати закономірності розвитку певної категорії, встановити відому спільність в їх змісті та суттєві відмінності між закономірностями розвитку в різних суспільно-економічних формаціях.

Слід зазначити  важливі методологічні аспекти  дослідження будь-яких суспільних явищ, у тому числі фінансів, а саме:—

потреба історичного  підходу під час вивчення явищ;—

відображення при  цьому часового зв'язку, відомої "спадкоємності" у змісті того чи іншого явища;—

"етапність"  розвитку явища, що впливає  на зміст останнього.

Фінанси — історична  категорія, зміст якої суттєво змінюється, якщо змінювати загальні умови суспільного устрою. Термін "фінанси" походить від лат. finis, тобто кінець, фініш. Це поняття використовувалося у грошових відносинах, що виникали між державою (в особі монарха, судді та інших представників влади) та населенням, і трактувалося як завершення грошового платежу. Після закінчення грошового розрахунку особа, яка сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ — fine. Назва такого документа і була підставою виникнення терміна financia.

Термін financia виник  у XII—ХІП ст. у торгових містах Італії, що в перекладі з лат. означав "фініш, кінець грошового платежу", при цьому термін уже означав будь-який грошовий платіж, тобто грошові відносини між суб'єктами.

У подальшому термін "фінанси" отримав міжнародне поширення та почав використовуватися як поняття, пов'язане із системою грошових відносин між населенням і державою, що виникають у процесі створення державних фондів грошових коштів.

Ще до виникнення поняття "фінанси" людство вже  мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням певних історичних передумов.

Перша передумова. У Середньовіччі в Центральній  Європі у результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, головне — голову держави (монарха) позбавили права керувати казною. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів — бюджет, яким монарх не міг особисто розпоряджатися.

Друга передумова. Формування та використання бюджету  мало системний характер, тобто виникли  законодавчо закріплені системи  державних доходів та витрат із визначеними складом і структурою (особливістю бюджету було те, що основні групи витратної частини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).

Третя передумова. Податки у грошовій формі набули переважного характеру, тоді як доходи держави формувалися здебільшого  за рахунок натуральних податей  і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності  та грошових відносин можливим був  розподіл створеного продукту у вартісному вираженні*1.

*1: {Этапы развития  мировых финансов}

Історичному аналізу  будь-якого явища має передувати виділення певних Його характеристик. Тому варто звернути увагу на характерні ознаки категорії "фінанси", що дають  змогу зробити предметнішим її генезис.

Досить часто  в повсякденному житті фінанси  ототожнюють з грошима, але це дві різні економічні категорії з різним суспільним призначенням. Гроші — категорія, що виникла на початковому етапі розвитку людства як товар і відіграє роль загального еквівалента, визначає витрати праці виробників. Фінанси виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси — спочатку у вигляді натуральних податей і трудових повинностей, а потім — у грошовій формі. Тому фінанси — це завжди грошові відносини, а грошовий характер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.

Із виникненням  держави й розвитком товарно-грошових відносин у суспільстві з'являється об'єктивна потреба формування системи перерозподільних грошових відносин, якими є фінанси.

Отже, фінанси —  грошові відносини, одним із суб'єктів  яких є держава, причому гроші  відіграють роль матеріальної основи існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть бути тільки за наявності  держави. Це друга ознака такої специфічної  вартісної категорії.

З усієї сукупності грошових відносин фінанси вирізняються ще за однією властивістю — для них характерний рух грошових коштів, що не виходить за межі розподільного процесу. Слід зазначити, що такий рух є нееквівалентним, за винятком придбання цінних паперів, емітованих державою. Тобто відбувається розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктам господарювання, при цьому кожен одержує свою частину виробленого продукту. Цей рух набуває особливої форми фінансових ресурсів, що є матеріальними носіями фінансових відносин.

Формування фінансових ресурсів починається на стадії розподілу, а основними джерелами їх формування виступають податки та інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фондів, ресурси підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви та ін.).

Звичайно, наука  не припускає категоричності й не визнає жорстких меж поділу, що пропонує теорія. Йдеться про прямий і непрямий вплив фінансів на всі стадії процесу відтворення. Справді, від обсягу податків і методів їх стягнення залежать як обсяги споживання (виробничого й особистого), так і темпи збільшення виробництва та споживання. Чим більша частина додаткового продукту справлятиметься державою, тим вужчими будуть межі розширеного відтворення і, навпаки, ширшими межі позавиробничого споживання. Більше того, фінанси не беруть безпосередньої участі у виробництві й обміні (крім участі в обміні бюджетної сфери), адже ґрунтуються саме на доході, створеному у виробничий сфері.

Розвиток суспільних відносин зумовив витіснення натуральних  відносин грошовими. Головна складова державних фінансів — податки  — набули грошового характеру, змінилися  об'єкти оподаткування, ввелася диференціація  ставок податку, обов'язковою стала  сплата податку, тобто набула розвитку система оподаткування. При цьому  на формування системи оподаткування  кожної держави завжди впливають  соціальні, політичні, військові, економічні, технічні, природні, демографічні та інші фактори, характерні для країни.

Таким чином, фінанси  — система грошових відносин стосовно формування та використання грошових фондів, необхідних для існування  держави.

Розвиток держави  та товарно-грошових відносин зумовив  історичне формування таких характерних ознак фінансів:

1) це завжди грошові  відносини;

2) грошові відносини,  поява яких спричинена наявністю  держави як органу управління;

3) це відносини  перерозподілу вже розподіленого  сукупного продукту.

Якщо грошовим відносинам двох або більше суб'єктів властиві ці ознаки, то це фінанси. Будь-які інші грошові відносини до категорії фінансів не належать.

З погляду на історичний процес виникнення та формування категорії можна стверджувати, що фінанси є продуктом цивілізації. Генезис категорії фінансів зумовлений певними факторами, а саме:

1) суспільним розподілом  праці та створенням й розвитком  різних соціально-економічних формацій;

2) розвитком грошового господарства, чітким формуванням та використанням основних функцій грошей;

3) появою самостійних,  незалежних суб'єктів господарювання , які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;

4) розвитком товарно-грошових  відносин, обумовленим зростанням  виробництва і збільшенням ВВП  та НД;

5) виникненням та  зміцненням держави, яка забезпечує  систему законодавчих та правових  норм (регулярне надходження коштів до бюджету не може бути забезпечено без надання податкам, зборам та іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається шляхом нормативно-правової діяльності держави та створенням відповідного фіскального апарату);

6) формуванням загальнодержавного  фонду грошових коштів — бюджету.

Одним із факторів генезису категорії фінансів виділено суспільний розподіл праці та створення  й розвиток різних соціально-економічних формацій.

Кожній суспільній формації та державі в цій формації відповідає певний фінансовий устрій*2. Відмінність фінансів різних суспільно-економічних формацій обумовлено такими причинами:

1) *2: {Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособие. — М.: Приор, 2000. — 256 с.}

2) кожній суспільній  формації відповідає власна класова  структура суспільства. При цьому  фінанси не можуть не враховувати  відносини розподілу національного  доходу, що організують їх перерозподіл  на користь держави;

3) у кожній суспільно-економічній  формації фінанси підпорядковуються цілям і завданням держави;

4) кожен новий  спосіб виробництва зумовлює  появу нової системи господарських  відносин (якщо рабовласницькій  і феодальній формаціям відповідали  натуральні відносини, то й формування доходів держави мало переважно натуральний характер; капіталістичне господарство є товарно-грошовим, відповідно й формування доходів держави здійснюється у грошовій формі);

5) в один і  той самий історичний час існують  держави з різними суспільними устроями, а перехід від однієї суспільно-історичної формації до іншої може тривати протягом століть. При цьому рівень розвитку фінансової системи відповідатиме рівневі розвитку суспільних відносин певної держави.

Еволюція фінансів

Розглядаючи генезис  фінансів, виділяють основні етапи  їх розвитку, тобто еволюцію. З'ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена  форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна  частина грошових коштів витрачалась  на військові цілі та майже не впливала на економіку.

В умовах панування  натуральних відносин навіть у найрозвинутіших  державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система  грошових відносин, не мали загального характеру.

Спираючись на історичні  довідки про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарату

не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.

Основними джерелами доходів  рабовласницьких держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки  й особисті повинності. Можливо, у  конкретній державі в конкретний час деякі групи населення  і платили грошовий податок, але  загалом для рабовласницької  формації грошовий податок мав лише випадковий характер — грошові податки  не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення  господарства.

Тільки на етапі розпаду  цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.

З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо  залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин у  суспільстві, можна сформулювати певні  закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:—

з усієї сукупності відносин, виражених фінансами, розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;—

фінанси стали органічно  пов'язаними з доходами і витратами  держави, зайняли підлегле місце щодо цих категорій;—

фінанси тісно пов'язані  з правовою діяльністю держави, підпорядкованою інтересам панівного класу;—

фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;—

податки, збори, позики, а  також грошові витрати держави  мали вкрай неврегульований характер — вони, як правило, не контролювалися представницькими органами влади;—

витрати мали, переважно, непродуктивний характер.

Розвиток грошових відносин разом із натуральними податями і  трудовими повинностями відіграв істотну  роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.

Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим  розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових  загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням  і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:—

це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;—