Функції ринків фінансових послуг в глобальній економіці та загальні засади їх правового регулювання

Міжнародна  організація комісій  з цінних паперів (IOSCO) з штаб-квартирою в Монреалі була створена в 1974 році як Міжамериканська асоціація Комісій з цінних паперів. На початку 90-х років ця організація виконувала функції інформаційно-координуючого центру, сьогодні - це впливова та авторитетна міжнародна організація, яка координує діяльність світового ринку капіталів та об'єднує комісії з цінних паперів понад 120 країн світу. Україна є членом IOSCO з 18 вересня 1996 року.

Головними завданнями IOSCO є:

- розробка стандартів  регулювання діяльності  на фондових ринках;

- обмін інформацією  для прискорення  розвитку національних  ринків;

- розробка стандартів  нагляду за міжнародними  операціями з цінними  паперами.

Структура IOSCO включає президентський комітет, що збирається один раз на рік на щорічну конференцію, виконавчий, регіональні комітети (Східний, Азіатсько-тихоокеанський, Європейський, Міжамериканський), технічний, нових ринків, консультативний та Генеральний секретаріат.

Україна бере участь у роботі Європейського  комітету і комітету нових ринків, який визначає принципи діяльності і мінімальні стандарти  нових ринків, готує  програми навчання для  персоналу і сприяє обміну інформацією  і технологіями. В 1998 році IOSCO розробила  і затвердила 30 принципів  регулювання ринків цінних паперів, які  ґрунтуються на трьох  основних засадах:

1) захист інвесторів;

2) забезпечення  функціонування справедливого,  ефективного і  прозорого ринку;

3) зменшення ризику.

Принципи об'єднані у категорії, що регулюють  діяльність установи, пов'язаної з ринком цінних паперів, саморегулювання, правозастосування, співробітництво  у регулюванні, діяльність емітентів, колективне інвестування, діяльність ринкових посередників, вторинний ринок.

Форум Європейських Комісій  з цінних паперів (FESCO) - міжнародна регулююча організація, яку заснували у грудні 1997 року 17 Європейських наглядових органів з метою покращення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу. Головним досягненням у роботі FESCO з координації тісної співпраці між Європейськими наглядовими органами є підписання Меморандуму Взаєморозуміння між членами FESCO, який є основою для співробітництва та обміну інформацією з питань ринкового нагляду і включає можливість спільних перевірок, а також зобов'язання посадових осіб забезпечувати інших керівників різного рівня інформацією, яка може бути корисною.

Група 30 - незалежна недержавна некомерційна організація, що була створена у 1978 році експертами 30 фінансових ринків з метою усунення бар'єрів у міжнародній торгівлі цінними паперами. На початку свого створення експерти Групи 30 провели аналіз провідних фінансових ринків країн Західної Європи, Північної Америки та Японії з метою з'ясування можливості їх стандартизації. У результаті експертами був зроблений висновок, що рух цінних паперів на цих ринках, організований відповідно до національних законів і положень країн, в яких ці нормативні акти приймались. У результаті закони і положення дуже відрізнялися між собою, особливо клірингова система, укладення договорів та їх виконання. Висновки показали, що для збільшення ефективності національних фінансових ринків, особливо для організації торгівлі, створення національних клірингових систем і депозитаріїв, необхідні єдині правила, стандарти, процедури.

Україна вступила в міжнародну організацію "Група 30" у 1996 році, після  прийняття Концепції [14]. ДКЦПФР приєдналася  до 6 резолюцій:

1) про співробітництво - дає можливість полегшити доступ до інформації з операцій міжнародного спрямування;

2) про взаємодопомогу - визначає необхідність підвищення безпеки інвестора і захист національних ринків від протизаконних операцій з цінними паперами;

3) про нагляд за елементами системи торгівлі похідною інформацією фінансового ринку - дана резолюція в першу чергу стосується бірж, які повинні відповідати діючим офіційним стандартам і політиці регулювання ринку;

4) про міжнародні принципи ведення підприємництва - в документі визначені принципи ведення бізнесу: чесність і справедливість стосовно бізнесу; компетентність; можливість ефективно використовувати свої ресурси; інформація про споживачів; конфіденційність і відповідальність;

5) про відмивання грошей - дає можливість виявити суб'єктів, які займаються відмиванням грошей, і переслідувати їх у судовому порядку;

6) про запобігання шахрайству - дана резолюція допомагає виявити ознаки шахрайства, розширити процедури, що дозволяють вчасно в міжнародному масштабі "заморозити" активи шахраїв.

В Японії Рада з цінних паперів та бірж, Рада з питань бухгалтерії підприємств, Рада з вивчення фінансової системи, Рада зі страхування та Рада з валютних та інших операцій на період з 1996 року до 2001 року розробили план комплексної реформи фінансової системи, яка включає і питання регулювання фінансового ринку, і дії, що забезпечують прозорість і надійність ринку. Реформа здійснювалась на засадах свободи (вільний ринок, що працює за ринковими принципами), справедливості (прозорий і надійний ринок) та глобалізації (передовий ринок в аспекті інтернаціоналізації).

Регулювання фінансового  ринку Великобританії своїми коренями сягає середньовіччя. Так, у хроніках XIII століття вперше є згадки як король Англії Едуард I в 1296 році наказав публічно відшмагати батогами кількох несумлінних лондонських брокерів за порушення правил торгівлі. Цінні папери публічних компаній в Англії продаються лише на фондовій біржі. Крім того, на відміну від США, на фондовій біржі здійснюється не лише вторинний обіг цінних паперів, але і первинне їх розміщення.

Фінансовий ринок  Великобританії регулюється  різними Державними установами. Міністерство фінансів займається питаннями, пов'язаними  зі знанням Закону про фінансові  послуги, визнанням  закордонних інвестиційних  бірж, контролем над  виконанням фондовою біржею своїх функцій  як офіційної установи, що займається лістингом  цінних паперів, надає  допомогу закордонним  регулювальним установам, а також через  Банк Англії здійснює зв'язок з Комісією з питань діяльності фінансових організацій.

Міністерство  торгівлі та промисловості  здійснює ліцензування і нагляд за діяльністю страхових компаній, проводить розслідування  і притягнення  до відповідальності в межах Закону про компанії.

Банк Англії регулює  та контролює ринок  державних облігацій  і ліцензує діяльність депозитарних установ  відповідно до Закону про банківську діяльність. Разом із Комісією з цінних паперів  і ф'ючерсів (SFA) Банк Англії ліцензує маркет-мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними  паперами. Банк також  виступає агентом  уряду при розміщенні державних облігацій, відповідає за автоматизовану систему торгівлі державними облігаціями, надає рекомендації для вступу в члени  Лондонської фондової біржі (LSE). Представники Банку Англії включені до складу практично  всіх професійних  фінансових організацій. Загалом Банк Англії реалізує свою політику не на основі конкретних законів, а шляхом рекомендацій, які, проте, неухильно виконуються. У Великобританії є спеціальний  орган, що наділений  винятковими повноваженнями щодо регулювання  фінансового ринку, - це Рада з цінних паперів та інвестицій (SIB). За статусом - це некомерційна компанія, учасниками якої є представники різних фірм, що працюють на фондовому ринку; формально підпорядкована Казначейству, але  фактично є незалежною установою. На ринку цінних паперів Англії діють чітко визначені правила: незалежність, інвестиційна реклама, публічні рекомендації та інші.

Важливе значення має також створення  державної або  недержавної системи  захисту інвесторів на ринку від втрат, пов'язаних із банкрутством інвестиційних інститутів, яка існує у  США (Корпорація із захисту  інвесторів (£>РІС) і відшкодовує  втрати інвесторів на суму до 500 тис. дол); у Великобританії з цією метою саморегулівні  організації формують компенсаційні фонди, за рахунок яких відшкодовуються  збитки інвесторам у  разі банкрутства  інвестиційного інституту (30 тис. ф ст відшкодовуються  інвестору повністю, а вищі за цю суму - в розмірі 90 % від  вкладеної суми, але  не більше як 50 тис. ф  ст).

Ринок фінансових послуг США

Модель фінансового ринку США - одна з найбільш цікавих і специфічних  в багатьох найбільших економіках. Головна особливість фінансового  сегмента американської економіки - відсутність єдиного фінансового  регулятора і висока роль інфраструктурних інститутів у галузі фондового ринку  і колективних інвестицій.

 Саме в США вперше з'явилися саморегулівні організації учасників фінансового ринку і більшість нині існуючих фінансових інструментів. У цілому прогресивна модель фінансового ринку і гнучка система організації його роботи постійно перебувають у стані модернізації й адаптації. Про це свідчить і послідовний розвиток законодавства blue sky law, що регламентує питання розкриття інформації на ринку фінансових послуг і в корпораціях (серед найбільш важливих - Sarbanes-Oxley Act), а також уніфікація правового регулювання обігу емісійних цінних паперів, одним з етапів якої стала поява Natіonal Securіtіes Markets Іmprovement Act ofl996(NSMІ). Про необхідність подальшого розвитку нормативно-правового регулювання законодавства США й адаптації існуючих інститутів до нових практик та уніфікованих механізмів ЄС постійно вказується в доповідях Комісії з бірж США. Головним актом федерального рівня в системі правового регулювання фондового ринку США є згаданий вище закон NSMІ. Однак за минулі 10 років з'явилися нові завдання і питання, що також вимагають новацій законодавства і перегляду діючих інститутів. Так, очевидним і своєчасним визнається введення глобального інвестиційного інституту (global іnvestment company), що відповідав би потребам не тільки національного ринку США, але й зовнішніх (іноземних) інвесторів та учасників ринку. Зокрема, пропонується переглянути систему оподаткування доходів та операцій в інвестиційних фондах (за аналогією з європейською моделлю, що звільняє інвестиційні інститути (фонди) від оподаткування прибутку), створити більш прозорі механізми нарахування винагород для обслуговуючої інфраструктури, а також провести уніфікацію механізмів управління інвестиційною компанією (фондом).

У США перші закони про регулювання фінансового ринку з'явилися у 30-і роки, коли криза 29-30-х років XX століття показала, що сфера фінансового ринку повинна регулюватися державою. У 1933 році було прийнято два закони - "Акт про цінні папери", який вимагав від емітента правдивої інформації про випуск цінних паперів і обов'язкову їх реєстрацію і закон "Про банки", який заборонив банкам займатися операціями з цінними паперами. Закони, що були прийняті протягом 1933-1934 років, американські вчені називають найбільш національними, так як започаткували створення системи федерального нагляду та регулювання на фінансовому ринку. Сьогодні у США найбільший фондовий ринок у світі, який характеризується постійними фінансовими інноваціями, де переважають акції, що має надзвичайно важливе значення для національної економіки. Регулюється фінансовий ринок федеральними і місцевими законодавчими актами. Серед посередників фінансового ринку поряд з банками (інвестиційними та комерційними) надзвичайно важливу роль відіграють небанківські інститути, такі як інвестиційні та пенсійні фонди. Жорстка та надзвичайно ефективна система регулювання є своєрідним еталоном для інших країн. З 1934 року нагляд за виконанням законів, що регулюють фондовий ринок США, здійснює Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) - це незалежне федеральне агентство, що непідвладне виконавчим органам і саме наділене повноваженнями. Для надання доступу до інформації більш широкому колу потенційних інвесторів створена електронна інформаційна система EDGAR.

У США  в основу федерального регулювання фінансового  ринку покладено  принцип саморегулювання. Самостійні регулювальні організації (СРО) відповідають за розробку особливих  правил та їх застосування відповідно до Закону про цінні папери 1934 року і надають  допомогу Комісії  з цінних паперів  і фондових бірж (SEC) у процесі регулювання  цінних паперів, включаючи  регулювання бірж, механізмів електронної  торгівлі, асоціацій  брокерів-дилерів, розрахункових  палат і банків-депозитаріїв.

Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі

Орієнтиром для більшої частини  розвинутих економік є правові рішення, закріплені в директивах Європейського  союзу, що регулюють діяльність на фінансових ринках країн - членів ЄС.

Нормотворча діяльність європейського  законодавця в галузі фінансового  ринку має вже більш ніж 20-літню  історію. Першим епохальним актом стала Директива ЄС від 20 грудня 1985 р. (про координацію законів та інших нормативних актів, які регулюють утворення колективного інвестування в цінні папери, що перебувають в обігу, (ЮКІТС)), на основі якої і донині функціонують ринкові схеми колективного інвестування у всіх країнах ЄС (аналоги відкритих та інтервальних фондів у Росії). Інструментом для прямого інвестування і кваліфікованих інвесторів такі фонди бути не можуть. Директива Ради ЄС від 21 квітня 2004 р. про ринки фінансових інструментів, що з'явилася нещодавно, покликана упорядкувати процедуру й умови випуску фінансових інструментів, обмежених в обігу.

Функції фінансового регулятора в  країнах ЄС (у наднаціональному масштабі) покладені на профільні комітети Ради ЄС з економіки і соціальних питань і Комітет з європейських цінних паперів (European Securіtіes Commіttee). Європейський Центробанк у даному випадку виступає тільки як додатковий координуючий орган. Повноцінний фінансовий регулятор у ЄС на сьогоднішній день фактично відсутній, тому що потреба у створенні аналога Європейського Центрального банку для ринків фінансових інструментів і послуг, не пов'язаних з банківським сектором, не очевидна. Його відсутність компенсується діяльністю вищезгаданого комітету і комісій з бірж та цінних паперів у кожній із країн - членів ЄС.

Головне завдання європейського законодавця  і профільного комітету - узагальнення позитивного досвіду національних правових систем (як у рамках ЄС, так  і за його межами), вироблення рамкових правових механізмів регулювання головних сегментів ринку (у даному випадку - фінансових ринків) і сприяння їхньому  впровадженню на національному рівні.

Активна робота також здійснюється на рівні Європейського комітету фінансових регуляторів (European Securіtіes Regulators Commіttee/ESRC), у тому числі з адаптації національних законодавств до директив ЄС.