Функції і принципи управління фінансами в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ  ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 
 

Кафедра фінансів і банківської справи  
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з теми

Функції і принципи управління фінансами в Україні 
 
 

Виконав:                                                                                          

ст.гр. ЦЕПР-10-2п                                                                              Онищенко О. В.   

Перевірив:                                                                                       

доц. каф. фінансів і банківської справи                                          Рубан Т. Є. 
 
 
 
 
 

Донецьк

2011

 

      В умовах глобалізації економіки наявність  ефективної системи управління державними фінансами (далі - система управління фінансами) має фундаментальне значення для забезпечення стабільності національної бюджетної системи, а також загальної  фінансової безпеки та стійкого економічного зростання кожної країни. Вона займає провідне місце в системі державного управління. Принципи і механізми, що лежать в її основі, є, з одного боку, фактором соціально-економічного розвитку країни, з іншого, - ефективним інструментом державного регулювання.

     В словнику слово "управляти" означає  керувати, направляти діяльність кого-небудь, чого-небудь. Тому, управління - це процес впливу на кого-небудь, або що-небудь. Крім того, слово "управління" поєднують з діяльністю органів влади, керівних органів тощо. Отже, управління можна трактувати як процес впливу, і водночас як систему суб'єктів, що управляють, об'єктів, якими управляють, та управлінських дій.

           Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних, соціальних процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності.

     При цьому визначальними є такі фактори:

• дія об’єктивних економічних законів;
• вплив державних, колективних, приватних та необхідність їх поєднання;
• потреби суспільства.

     Світовий  досвід переконує, що в основі успіхів  прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації та управління процесами капіталотворення, формування фондів нагромадження і споживання.

     В фінансах управління означає процес впливу на фінансові відносини, фінансові  ресурси, їх організацію для реалізації фінансової політики. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність органів апарату управління всіх рівнів та їх управлінських дій [2].

      У практичному плані управління державними фінансами — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління [1, c. 351].

     Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами  та підвищення ефективності фінансової діяльності.

     Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків [2].

      Управління  державними фінансами включає об'єкт  і суб'єкт управління. Об'єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів [1,c.351].

     Об'єктами виступають фінансові відносини, в  тому числі відносини, пов'язані  з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти - це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси. Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ [3].

     Суб'єкт  управління фінансами впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фінансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції тощо.

     У практичному плані управління фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів.

     Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням на рівні держави  чи галузі. На рівні підприємств  різних організаційних форм та різних форм власності в сучасних умовах використовують поняття "фінансовий менеджмент". Фінансовий менеджмент - це управління фінансами підприємства, направлене на досягнення його мети за допомогою певних методів.

     Управління  фінансами базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного  розвитку, на знанні та використанні закономірностей  розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу в централізованих і децентралізованих сферах фінансових відносин. До таких законів відносяться: закон вартості; закон попиту і пропозиції; закон циклічності розвитку економіки, закон обмеженості ресурсів, закон економічної рівноваги, закон власності, закон зменшення граничної продуктивності, закон раціональних очікувань тощо.

     Знання  та використання економічних законів  забезпечує збереження і розвиток існуючої в даній державі системи суспільних відносин [2].

     Управління  державними фінансами базується  на таких основних принципах:

1. принцип планомірності, який реалізується через систему планів і прогнозів;
2. принцип системності, який орієнтується на розробку таких управлінських рішеннях, які враховують фінансову стратегію держави і поточні особливості її реалізації;
3. принцип цілеспрямованості полягає в тому, що управління фінансами завжди орієнтується на певні цілі;
4. принцип стратегічної спрямованості полягає в тому, що в управлінні фінансами стратегічні цілі повинні бути головними.

     Управління  фінансами включає дві основні  складові: система органів управління і система методів управління.

     Центральне  місце в системі органів управління фінансами в Україні займає Міністерство фінансів, як і в багатьох провідних  зарубіжних державах (Німеччина, Канада, Японія, Швеція, Польща та інші країни).

     Міністерство  фінансів та його підрозділи очолює перший блок системи органів управління, який має першочерговий вплив  на такі ланки фінансової системи, як бюджет держави, державний кредит, фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінансові відносини.

     На  Міністерство фінансів в Україні  покладені завдання загального керівництва  всією системою фінансів держави. Основними  його функціями є:

     - розробка напрямків фінансової  політики держави та заходів щодо їх реалізації;

     - організація бюджетного процесу  за всіма етапами;

     - мобілізація коштів через систему  державного кредиту та управління  державним боргом;

     - організаційне та методичне регулювання  фінансової діяльності суб'єктів  господарювання;

     - організація функціонування ринку  цінних паперів;

     - забезпечення розвитку міжнародних  фінансових відносин тощо.

     Міністерство  фінансів має розгалужену регіональну  структуру, в якій розмежування повноважень  і функцій здійснюється за регіональним принципом.

     Регіональні фінансові органи мають систему  подвійного підпорядкування: вертикальну  і горизонтальну. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому  органу вищого рівня; Горизонтально  фінансові органи підпорядковані місцевим органам самоврядування і входять до складу відповідних державних адміністрацій.

     Але із прийняттям Закону України "Про  місцеві державні адміністрації" від 09.04. 1999 р., Указу Президента України  від 26.08. 1999 р. "Про положення про  Міністерство фінансів України" не було узгоджено питання про функції, обов'язки і підпорядкованість фінансових органів, що практично ліквідувало вертикальну структуру формування і функціонального підпорядкування фінансових органів Міністерству фінансів України.

     Правовий  вакуум, у якому перебувають місцеві фінвідділи, стримує активне і результативне втілення фінансової, бюджетної політики Міністерства фінансів, призводить до втрати керованості ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів.

     Водночас, доцільно покласти виконання повноважень місцевих органів влади в галузі бюджету та фінансів на фінансові відділи, відділи економіки. А з метою перевірки стану управління фінансами можна було б, на зразок інших країн, у окладі Міністерства фінансів створити Генеральну фінансову інспекцію.

     До складу Міністерства фінансів входять два відокремлених підрозділи: Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство, на яких покладено функції контролю [2].

     Державне  казначейство створено з мстою забезпечення повного і своєчасного виконання  Державного бюджету. Оскільки об'єкти фінансування з централізованого бюджету держави розташовані па всій території країни, то здійснювати їх обслуговування з єдиного центру - Міністерства фінансів, украй складно. Казначейство мас таку ж регіональну структуру, як і Міністерство фінансів. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками значення того чи іншого об'єкта фінансування і місця його розташування [5,c.40].

     Головним  завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підпрємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому [3].

     Державна  податкова адміністрація була спочатку створена теж у складі Міністерства фінансів, а з кінця 1996 р. перетворена у самостійний фінансовий орган. Основне її завдання полягає у реалізації податкової політики держави. На податкову адміністрацію покладені такі основні функції:

     - розробка проектів податкового законодавства;

     - проведення масово-роз'яснювальної  роботи серед платників податків;

     - облік платників податків та  надходжень їх до бюджету;

     - контроль за правильністю обчислення  податків та інших обов'язкових  платежів і своєчасністю їх сплати;

     - накладення штрафних санкцій  і адміністративних стягнень  на порушників податкового законодавства;

     - міжнародне співробітництво в  сфері оподаткування. 

Регіональна структура податкової адміністрації  аналогічна системі Міністерства фінансів. Вищою її ланкою є Головна державна податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства і організує податкову роботу та діяльність податкових органів у країні. Регіональними органами є податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та. податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. Податкові адміністрації в областях і містах з районним поділом виконують організаційні й консультаційні функції. Безпосередню податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що знаходяться наданій території і контролюють їх розрахунки з бюджетом [5,c.40].