Формування власного капіталу акціонерних товариств

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має вищий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають у міру збільшення питомої ваги позикових засобів в загальній сумі використовуваного капіталу), але у ВАТ «ІнГЗК» такої загрози не може бути, тому що частка позикових коштів у 2007 році зменшилась і складає 22,25 %.

                 Забезпечити мінімізацію витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталу і структурою капіталу.

                 Забезпечити високоефективне використання капіталу в процесі його господарської діяльності ВАТ «ІнГЗК». Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу за прийнятого для підприємства рівня фінансового ризику.

Серед механізмів управління формуванням капіталу ВАТ «ІнГЗК» найбільш складними є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури, тому потрібно ретельно розглядати ці питання.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинно відслідковувати середньозважену вартість капіталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

З урахуванням визначених заходів удосконалення формування капіталу ВАТ «ІнГЗК» пропонується розробити модель оптимізації структури капіталу. Оптимальною структурою капіталу вважається така структура, яка забезпечує чи найкращий прибуток на вкладений капітал чи рентабельність інвестицій.

Оптимізація капіталу - це вибір співвідношення часток власного капіталу і залученого капіталу, які будуть забезпечувати максимальний прибуток або максимальну ефективність. При оптимізації інвестиційного капіталу можливі наступні випадки:

-       інвестиційний проект або підприємство має постійну норму прибутку, тобто ефективність вкладених коштів не залежить від обсягу вкладень;

-       інвестиційний проект або підприємство має змінну норму прибутку, тобто при зміні обсягів суми вкладень змінюється процент прибутку, тобто виділяють засоби оптимізації зі змінною і постійною нормою прибутку.

Висновки
Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика. Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку.

Протягом 2007 року власний капітал ВАТ “ІнГЗК” збільшився на 540542 тис.грн.. або на 32,66% відносно попереднього періоду. Це збільшення досягнуто за рахунок отриманого чистого прибутку за період.

Станом на кінець 2007 року найбільша питома вага в структурі власного капіталу ВАТ “ІнГЗК” належить нерозподіленому прибутку – 50,07%.

За результатами проведеного аналізу власного капіталу ВАТ “ІнГЗК” за період 2005 – 2007 рр. можна зробити висновок, що підприємство прагне відмовитися від зовнішніх джерел фінансування та розраховувати на власні кошти, перш за все на суму нерозподіленого прибутку. Дане прагнення можна пояснити відношенням ВАТ “ІнГЗК” з 2008 року до складу гірничорудного дивізіону ТОВ Метінвест – Холдинг, що передбачає відповідні відносини між учасниками холдингу відносно фінансування їх діяльності. Підприємство має позитивні тенденції щодо подальшого розвитку.

Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня діяльності є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Серед механізмів управління формуванням капіталу ВАТ «ІнГЗК» найбільш складними є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури, тому потрібно ретельно розглядати ці питання.

Список використаної літератури
1. Конституція України прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – С. 141.
2. Про внесення змін до Конституції України: Закон від 8 грудня 2004 р. №2222-IV // Глос України. – 2004. – 8 грудня №233.
3. Господарський кодекс України: від 16 січня 2003 р. №436-ІV – «Одіссей» Харків. – 2003. – 248 с.
4. Про акціонерні товариства: Закон від 20.12.2001 р. №2061-ІІІ // Відомості Верховної ради України. – 2001. №51 – 53. – С. 1042–1060.
5. Про господарські товариства: Закон від 20.12.2000 р. – №2908-ІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №15. – С. 208 – 300.
6. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова від 25.05.98 р. №740 // ОВУ. – 2000. – №21.
7. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. – М., 2003.
8. Иванов А.К. Акционерное общество: упрапвление капиталом и дивидендная политика. – М.: Инфра-М, 2007.
9. Крутик А.Б., Хайкин М.М. Основы финансовой деятельности предприятия. – СПб., 2004.
10. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 232.
11. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2006. С. 293 – 323.
12. Фінанси підприємств: Підручник. – 5-те вид. доп. і перероб. / за ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2006.
13. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К. КНЕУ, 2008. – С. 168 – 187