Фондовий ринок України

  Таким чином, динаміка випуску корпоративних облігацій відображає зміни в інвестиційному середовищі, тобто зміни в монетарній та валютній політиці, нестабільність законодавчої бази та інфляційні очікування.

4. Невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям

За весь період існування  фондових бірж в Україні не відбулося  якісних змін, що перешкоджає виконанню властивих їм функцій щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування в реальний сектор[35].

5. Відсутність єдиного центрального депозитарію

На даний час в  Україні функціонують три депозитарії  верхнього ринку: ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», ВАТ «Національний депозитарій України» та Національний банк України. При цьому слід зазначити, що дані інститути мають різні технологічні підходи до обліку прав власності за цінними паперами та невідповідності у діяльності зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів.

6. Нерозвиненість вітчизняного  ринку деривативів

В Україні ринок похідних цінних паперів зовсім нерозвинений (менше 1% від загального обсягу виконаних договорів), що перешкоджає запровадити додаткові інструменти хеджування фінансових ризиків та підвищити можливість визначення в майбутньому ситуації на товарному, фондовому та валютних ринках. Законодавчо неврегульованим залишається питання обігу похідних цінних паперів. Ринок деривативів в Україні представлений ф’ючерсними контрактами та опціонами.

Обсяг глобального ринку деривативів оцінюється за станом на червень 2011 р. у 48,78 млрд дол. США, при цьому найбільші обсяги торгів зафіксовані в доларах США, євро та японських єнах.

7. Недостатня прозорість  українського фондового ринку

Однією з найбільших проблем фондового ринку залишається недотримання стандартів корпоративного управління, а саме недостовірність наведеної інформації емітентом та недостатньо неврегульоване питання доступу акціонерів до проспекту емісії. банків зріс на 44,8% у порівнянні з 20010 р. Проте середній рівень прозорості банків України залишається невисоким, який майже у 2 рази менший за аналогічні показники іноземних банків. Найбільш повним джерелом інформації про банки в Україні є звітність, яка подається до регулюючих органів, − 53,7%. Також інформацію про банківську діяльність можна одержати із сайтів у мережі Інтернет (44,6%) та річних звітів банків (17,4%)[19].

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

                 Метою моєї роботи було викладення  структури фондового ринку на  Україні та його основних функцій. Інструментарій сучасного ринку цінних паперів є складним і багатоманітним, тому я дав характеристику основним видам цінних паперів. Також описав механізм визначення курсової вартості та дивідендну політику акціонерних товариств. Я дав аналіз структури ринку цінних паперів, особливостей функціонування біржового та позабіржового ринків, описала історичну еволюцію та сучасні характеристики такого важливого інституту ринку цінних паперів, як фондова біржа. Привів методику розрахунку ряду фондових індексів України, і також приділив увагу відомим індексам зарубіжних країн. В роботі був  описаний механізм акумулювання інвестиційних ресурсів. Була також розглянута проблема фондових криз в ринковій економіці. При написанні роботи я також зосередив увагу на проблемі формування Національної депозитарної системи системи, розглянув основні етапи формування фондового ринку України.

                 В роботі була надана характеристика сучасного стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можно зробити висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Найголовнішими серед яких є:

• Кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці
• Відставання існуючої законодавчої та нормативно – правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому
• Слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів
• Нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів
• Відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку
• Відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення

                 Сучасна структура фондового  ринку України характеризується  пріоритетним розвитком акціонерного капіталу і домінуючим положенням інституційних інвесторів. Процес становлення і розвитку фондового ринку в Україні тісно пов'язаний з процесами приватизації, які сприяють створенню акціонерних товариств, а також розвитку фондового ринку. В умовах економічної кризи, яка призвела до стагнації фондового ринку в Україні, через центри сертифікатної приватизації найбільш ефективно відбуваєть ся розподіл цінних паперів приватизованих підприємств, оскільки придбання об'єктів проходить на конкурсних засадах.

В курсовій роботі  класифіковані  різноманітні фондові цінності, що застосовуються у світовій практиці. Класифікація цінних паперів побудована за такими основними ознаками: економічна природа цінних паперів, порядок підтвердження прав власників, характер емітента і форма випуску. Проведене дослідження довело, що визначення єдиної системи класифікаційних ознак не зовсім коректне через розмаїття учасників ринку, виконуваних ними операцій, застосуванням інструментів, а також через недоліки і прогалини у вітчизняному законодавстві і відсутність визначеності у нормативній базі, яка регулює функціонування фондового ринку.

 Для того, щоб з усього розмаїття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів вибрати такі, які є найбільш ефективними з точки зору інвестиційних цілей, запропоновано здійснювати чітке розмежування: рішення про купівлю тих чи інших акцій має витікати з фундаментального аналізу, а вибір моменту купівлі - з технічного.

Для потенційного інвестора  і для аналітиків фондового ринку  для прийняття   важливих рішень і для аналітичних прогнозів  недостатньо використовувати дані таблиць, найтиповіших для українських періодичних видань.

В результаті проведеного  аналізу основних прийомів, принципів  і мотивацій побудови фондових індикаторів,  пропонується чотирьохфазне трактування проблем розробки будь-якого індексу, що відображає реальну ситуацію на фінансовому ринку:

1) проблема визначення  середньої ринкової ціни акцій  чи облігацій того чи іншого  емітента;

2) проблема порівнянь  або вагових коефіцієнтів, з якими  ціни акцій входять до формули  індексу;

3) проблема визначення  переліку цінних паперів, ціни  яких додаються;

4) проблема співставленім,  тобто корегування індексу при  змінах розрахункової бази, списку підприємств, тощо.

 Як об'єкт для  інвестування український фінансовий  ринок поки-що зовсім не стабільний  і піддягає значному ризику. Причому,  як на ринку держоблігацій, так і на ринку акцій при достатньо узгодженій ціновій динаміці, цінні папери розрізняються між собою рівнем поєднаного з ними кон'юнктурного ризику. Тільки ризик ОВДП залежить від терміну до погашення (чим він більший, тим менший темп зміни цін), а у акцій він прямо пов'язаний з рівнем ліквідності: чим більш ліквідний цінний папір, тим енергійніша цінова динаміка і вищий ризик.

Дослідження стану  та тенденцій розвитку фондового  ринку необхідно проводити за напрямкам: вивчення стану та розвитку емітентів; вивчення та аналіз структури цінних паперів, що випущені та знаходяться в обігу; аналіз попиту та пропозиції на цінні папери; аналіз курсів цінних паперів, а також їх ціни під впливом низки факторів; аналіз кон’юнктури ринку цінних паперів у взаємозв’язку з економічним розвитком України; аналіз приватизаційних процесів; аналіз діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів; вивчення процесів, що відбуваються на біржовому та позабіржовому ринках.

В умовах становлення  національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. При цьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо пов’язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб. Необхідним кроком має бути переорієнтація державних облігацій на фінансування окупних інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках, які підпримуються державою. Мається на увазі, по-перше, встановлення меж для розподілу залучених ресурсів на фінансування дефіциту державного бюджету.

        Національні фондові ринки світу  усе більше інтернаціоналізуються.  Це цілком природно, адже капітал узагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщується в ті країни і регіони, де його обертання дає найбільший приріст.  Це стосується й обертання капіталу у вигляді цінних паперів.  Питання обертання в Україні цінних паперів іноземних компаній не вирішене насамперед на законодавчому рівні.  Отут повинні бути прийняті державні нормативно-правові акти для рішення цих принципових питань котирування й обертання в нашій країні: хто дає на цей дозвіл, по яких критеріях і ін.  Одночасно необхідно визначитися і зі строго технічними питаннями: перевезення (або переклад) цінних паперів через кордон, механізм виплати дивідендів, валюта за якию продаються  цінні папери, у який виплачуються дивіденди та ін. 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Барановський О.І. Фінансова безпека фондового ринку // Фінанси України. – 20010. - №1
2. Гольцберг М.А., Хасан – Бек Л.М. Основы финансового инвестирования. – Киев: МЦПИМ, 2002.
3. Губський Б.В. Біржові технології ринку. – Київ, 2002
4. Давидов О.І., Зінченко Я.В. Фондові кризи у ринковій економіці // Фінанси України. – 2009. - №3
5. "Загальні засади функціонування Національного депозитарію України", затверджені Указом Президента України №703 від 22 червня 2010 року.
6. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 2009
7. Загорський В.С. Цінні папери. Фондовий ринок. – Наукове видання для студентів економічних спеціальностей. – Львівська комерційна академія. – К.:2007
8. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”
9. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”
10. Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства. – Фінанси України. – 2005. - №2
11. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 2006.
12. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. Схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року
13. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні. – Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004р. №277
14. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. – 2005.  - №3
15. Кучеренко В. Новий інструмент оцінки ринку – ПФТС-індекс // Вісник НБУ. – 2006.
16. Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку – запорука успішного реформування реформування економіки. – Фінанси України. – 2006. - №3
17. Лисяк Л.В., Шумський В.М. Реальність потенційних джерел інвестиційної діяльності в Україні. – Фінанси України. – 2011. - №2
18. Ляшенко В.И., Рухлядин В.И. Фондовые индексы. – Донецк: ИЭП НАНУ, 2009.
19. Науменко В. Злети і падіння ринку цінних паперів України. // Вісник НБУ. – 2010. - №2
20. Науменко В. Ринок цінних паперів під впливом макроекономічних негораздів // Вісник НБУ. – 20010.
21. Оскольський В.В. Фондовий ринок України. – Київ: УФБ – “Скарбниця”, 2003.
22. Оскольський В.В. Українська фондова біржа: працюємо на економіку. – Фінанси України. – 2008. - №3
23. Основи ринкової економіки. – Київ: Либідь, 2005.
24. Отченаш К.Г., Руденко В.Б. Вплив фінансової кризи на діяльність портфельних інвесторів в Україні. – Фінанси України. – 2009. - №2
25. Папери цінні. Міжнародна система нумерування для ідентифікації цінних паперів. – Офіційне видання. – К.: видавництво Держстандарту України, 2010
26. Указ Президента України “Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій”
27. Фондовый рынок. // Бизнес. - №49. – 6 декабря 2008г.

28. Фондовий ринок // Вісник НБУ. –2010.