Фондовий ринок України

       За 2011 рік відбулися значні зміни у структурі зареєстрованих емісій акцій. Якщо в 2010 році майже 75% випусків акцій здійснювалися закритими акціонерними товариствами, то в 2011 році більше 53% загального обсягу емісій припадало на збільшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.

 

Суб'єкти ринку	Обсяг емісій у млрд. грн.
	2010 рік	2011 рік
Комерційні банки (ЗАТ)	0,327	0,249
Комерційні банки (ВАТ)	0,299	0,342
Страхові компанії	0,016	0,104
Інвест. компанії, фонди	0,020	-0,028
Підприємства (ЗАТ)	7,506	5,043
Підприємства (ВАТ)	1,803	6,529
Разом	9,970	12,240

 

Протягом 2011 року  було прийнято чотирнадцять нормативних актів, що регулюють сферу корпоративних та боргових цінних паперів, більша частина яких актуалізувала попередні положення про реєстрацію випуску акцій і облігацій та інформації про їх емісію. Крім того, з метою забезпечення розкриття інформації було затверджено Порядок оприлюднення частини регулярної інформації про емітента.

            Обсяг випусків облігацій підприємств у 2011 році в Україні склав 8,191 млн.грн., що вказує на певне скорочення використання у господарському обороті цього фінансового інструменту порівняно з 2010 роком, коли емісій облігацій було зареєстровано на суму 116,435 млн. грн.

            Обіг цінних паперів в Україні забезпечують торговці цінними паперами, представлені суб’єктами підприємницької діяльності, для яких цей вид діяльності є виключним (вони складають близько 65,4%), комерційними банками (16,7%) та інвестиційними компаніями (17,9%).

                 На початку 2011 року в Україні діяв 881 торговець цінними паперами. Протягом 2010 року було видано 167 дозволів на здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів та одночасно анульовано 160 дозволів. Протягом 2011 року спостерігалась тенденція щодо диференціації торговців цінними паперами, а саме поступово визначається стійка група структур, які щоквартально здійснюють  обсяги операцій, що перевищують 10 млн. грн.,  з одночасним збільшенням кількості тих торговців, які взагалі не здійснювали діяльності. Досить значною є група “дрібних” торговців, тобто тих, які виконують щоквартально угод на суму,  що не перевищує 100 тис. грн. Більше половини торговців, які здійснювали діяльність протягом 2011 року, відноситься до “середньої групи” – обсяг укладених ними угод складає від 100 тис. до 1 млн. грн.[19].

                У 2011 році зберігалась тенденція щодо збільшення обсягів комерційних операцій  торговців цінними паперами. Одночасно зменшилися обсяги угод з розміщення цінних паперів на ринку. Комерційні банки є найбільш крупними торговцями цінними паперами, які здійснюють переважний частину  всіх видів операцій у вартісному вимірі на ринку цінних паперів. Протягом 011 року вони відігравали найзначнішу роль на ринку цінних паперів. Більше 75% обсягу виконаних угод з купівлі-продажу цінних паперів на ринку України були здійснені комерційними банками.  Акції є найбільш популярним фінансовим інструментом для структур, для яких торгівля цінними паперами є виключним видом їх діяльності.  Для комерційних банків найбільш привабливим фінансовим інструментом були облігації внутрішньої державної позики та векселі.

 

 
РОЗДІЛ 3 СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

 

  3.1. Становлення фондового  ринку в Україні

 

        У забезпеченні надійного обігу цінних паперів в Україні основним інституційним недоліком є нерозвинена депозитарна система. Банк Міжнародних розрахунків визначає центральний депозитарій цінних паперів (ЦДЦП) як "установу для утримання цінних паперів, яка забезпечує здійснення операцій із цінними паперами шляхом електронних записів на облікових рахунках." Центральним визнається депозитарій, який забезпечує такі послуги для всього національного ринку цінних паперів або для одного з його секторів — ринків акцій, облігацій та грошових інструментів — казначейських векселів, депозитних сертифікатів, короткострокових зобов'язань місцевих органів влади тощо. Оскільки допускається наявність окремого центрального депозитарію для державних цінних паперів, то в принципі в одній країні може існувати кілька центральних депозитаріів. Але зазвичай налічується не більше двох ЦДЦП: для державних та для корпоративних цінних паперів усіх видів.

      Ще наприкінці  вісімдесятих років подібні інституції були у світі рідкістю, але фінансова криза 1987 року ("чорний четвер" 19 жовтня 1987 р.) примусила серйозніше подбати про забезпечення надійності обігу цінних паперів. Відтак у березні 1989 року з'явилися рекомендації спеціальної міжнародної групи експертів ("Групи ЗО"), одна з яких передбачала створення до 1992 року центральних депозитарних установ. Якщо на час публікації цих рекомендацій у світі існувало якихось двадцять ЦДЦП, то нині їх чисельність уже перевищує сто. Вони та подібні їм установи депонують на своїх рахунках усі цінні папери (в матеріальній чи електронній формі), які перебувають у обігу на організованому ринку. Це дає змогу надійно забезпечувати перехід прав власності та грошових розрахуків[21].

           Деякі рекомендації "Групи ЗО" доопрацьовано в грудні 1990 року експертами Комітету з питань розрахунково-платіжних систем, створеного центральними банками провідних промислових країн ("Група десяти"). Особливу увагу при цьому приділялося застосуванню такого методу розрахунків за операціями із цінними паперами, як поставка проти платежу. Поглибленому вивченню проблеми сприяли звіти про схеми заліків ("звіт Анджела") та проміжбанківські схеми заліків ("звіт Ламфелузі"). Про важливість та зв'язок цього методу безпосередньо з функціонуванням центрального депозитарію влучно висловився один із західних фахівців, який, розмірковуючи про умови проведення кастодіальних операцій, зауважив: "Країна, в якій є ЦДЦП, але немає поставки проти платежу, мабуть, гірша, ніж країна із цінними паперами в матеріальній формі"[25].

            Національний депозитарій України  (НДУ) створюється як центральна ланка Національної депозитарної системи, що передбачено Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

            

3.2. Сучасний стан фондового ринку України

 

Сьогодні в Україні  фондовий ринок все ще перебуває  у стадії становлення. У контексті розгляду становлення фондового ринку України впродовж 2010-2011рр., можна зробити висновок про демонстрацію достатньо високих темпів розвитку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має на сьогодні тенденцію до розвитку та зростання. Однак, як і передбачалося, у зв’язку з поширення світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2011 р. відбуваються корекції, які, разом з тим, не могли нівелювати зростання попередніх років.

Основним індикатором  фондового ринку України є індекс ПФТС, який розраховується щодня за результатами торгів ПФТС на основі середньозваженої ціни по угодах. Фондова біржа ПФТС, частка якої серед фондових бірж України в 2010 р. склала 90,52%, займає провідну позицію на ринку цінних паперів України. Аналіз індексу ПФТС у динаміці свідчить про неоднозначність темпів його зростання. Так, в 2009 та з березня 2011 рр. мала місце загальна тенденція до збільшення індексу ПФТС. Темп його зростання в жовтні 2011 р. Становив 118% порівняно з початком року. Однак в 2010 р. відбулося різке скорочення темпів зростання індексу ПФТС на 80% порівняно з початком року. Однією з причин такого різкого падіння індексу є макроекономічні процеси. Аналізуючи зміну індексу ПФТС впродовж 2011р., слід відзначити наступні фактори, що спричинили його зниження: скорочення українськими металургійними підприємствами у вересні обсягів виробництва сталі та чавуну на 21,7% та 11,2% відповідно; скорочення Україною у січні-вересні 2011 р. експорту електроенергії на 53,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2010 р.; зниження рейтинговим агентством Standard&Poor’s прогнозу рейтингу України з “позитивного” до “стабільного”; підвищення ціни на російський газ для України в 2010 р. До 280 дол. США за 1 тис. куб.м[17].

Основними чинниками, що сприяли зростанню індексу ПФТС впродовж аналізованого періоду, є: зниження ввізного антидемпінгового мита Канадою з 63% до 14,7% для ВАТ “Азовсталь”, до 20,2% – для всіх інших українських виробників металопродукції; підтримка (понад 93%) власниками єврооблігацій НАК “Нафтогаз України” програми обміну цих цінних паперів на нові з погашенням у вересні 2014 р., гарантією уряду та із збільшенням доходності до 9,5%; підвищення міжнародним рейтинговим агентством Fitch статусу Rating Watch по довгострокових рейтингах дефолта емітента НАК “Нафтогаз” в іноземній і національній валюті з “що розвивається” до “позитивний”. Неоднозначний розвиток впродовж останніх років продемонстрував такий показник фондового ринку як його капіталізація. Так, за лістингом ПФТС ринкова капіталізація українського фондового ринку порівняно з минулим роком збільшилася на 13,4% і склала 205,6 млрд. грн. Зміну обсягів капіталізації фондового ринку України представлено на рисунку

Незважаючи на зростання  обсягу капіталізації фондового  ринку в 2011 р., відбулося різке падіння даного показника більш, ніж в 2,5 рази, порівняно з 2009 р.

При дослідженні стану  фондового ринку основну увагу  приділяють показникам річних обсягів торгів. Динаміка обсягів торгів на фондовому ринку Україні взагалі та на фондовій біржі ПФТС представлено на рисунку 2.2.

Однак в умовах відсутності  синхронізації темпів економічного зростання, що спостерігається впродовж 2011 р., простежується тенденція до різкого падіння обсягів діяльності на фондовій біржі ПФТС. Що стосується діяльності фондової біржі ПФТС, слід зазначити, що 2011 р. виявився не досить успішним з точки зору динаміки обсягів торгів.

Збільшення обсягів  торгів акціями в основному відбулося  за рахунок емісійної активності банків, які в кризових умовах вимушені здійснювати рекапіталізацію. В свою чергу, банківськими установами у звітний період не було здійснено жодного випуску облігацій, що стало однією з причин значного зменшення торгів цими фінансовими інструментами в цілому[26].

 

3.3. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

 

В умовах фінансової глобалізації розвиток світової економіки останніх десятиліть супроводжується впровадженням  євроінтеграційних процесів. Головним фактором розвитку світової фінансової системи в умовах глобалізації є стрімке зростання світового фондового ринку, що приводить до: збільшення розмірів фінансових потоків між країнами, посилення конкуренції, швидкого впровадження інформаційних технологій, розвитку інфраструктури фондового ринку та появи нових видів і модифікацій цінних паперів.

Основні проблеми розвитку фондового ринку України:

1. Недостатня капіталізація  фондового ринку

В Україні найбільші  обсяги торгів цінними паперами (2008 р. − 90,02%) здійснювалися на Першій фондовій торговій системі (ПФТС). Для оцінки ефективності функціонування ПФТС проведемо порівняльний аналіз її капіталізації та Варшавської фондової біржі (ВФБ).

 Впродовж 2007–2011 рр. спостерігалася позитивна тенденція щодо розвитку фондового ринку обох країн, про що свідчать показники відносної капіталізації. За період 2007–2011 рр. темпи розвитку ПФТС зросли у 8,2 рази, тоді як ВФБ − у 3,7 рази. Це свідчить про приріст фінансових ресурсів швидшими темпами до України, що залучаються в обіг через фондові біржі. Рівень капіталізації в Україні у 2010 р. становив 78%, тоді як у багатьох інших розвинених країнах він перевищує 100%. Впродовж 2011р. капіталізація ПФТС знизилася у 4,11 рази, ВФБ – у 2,56. Основною причиною падіння вітчизняного фондового ринку є відплив іноземного капіталу з України. За експертними оцінками, частка коштів іноземних інвесторів перевищує 70%, які переважно орієнтовані на короткострокові спекуляції. Абсолютна капіталізація ПФТС у 2011 р. становила 35987 млн дол. США. Це свідчить про завищену капіталізацію фондового ринку України та значну переоціненість цінних паперів[25].

2. Незначна частка  організованого ринку цінних  паперів

На відміну від більшості  розвинених країн в Україні лише 4,27% угод з купівлі-продажу цінних паперів проводиться на організованому ринку, що призводить до концентрації негативних для інвесторів тенденцій: непрозорість ціноутворення, інформаційна закритість емітента, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості й потенціалу вітчизняних підприємств.

Світова практика показує, що частка організованого ринку у загальному обсязі торгів має становити не менше 30%.

3. Недостатньо розвинений  ринок корпоративних облігацій

Аналіз емісій міжнародних  боргових зобов’язань свідчить, що основними емітентами є транснаціональні компанії та фінансові інститути. Світовий обсяг корпоративних облігацій у 2011 р. Становив 23942,8 млрд дол. США.

Сучасний український  ринок корпоративних облігацій  перебуває на стадії становлення  і не може конкурувати з ринками розвинених країн. Починаючи з 2001 р. відбулося різке збільшення випуску корпоративних облігацій у результаті змін у податковому законодавстві та стабілізації економіки України. Наступний сплеск емісії облігації цих емітентів було зафіксовано в 2005 р., він склав 12748,28 млн грн, що у 3,1 рази більше, ніж у попередньому році. Різке збільшення випущених облігації пояснювалося очікуваннями політичної стабілізації, розвитком товарного ринку та збільшенням інвестиційних сподівань. У 2011 р. сукупний обсяг емісії корпоративних облігацій у порівнянні з 2009 р. скоротився у 4,7 рази, що є наслідком фінансової кризи.