Фінансовий ринок

     Фiнансовi посередники завжди готові не тiльки викупити фiнанcовi активи, а й продати їх інвесторам у разi потреби. 3дiйснюючи на постiйнiй основні викуп i продаж фiнансових активiв, фiнанcовi посередники не тiльки забезпечують лiквiднiсть фiнансових активiв, що є в обiгу на ринку, а й стабiлiзують ринок, протидiють значним коливанням цiн, якi не пов'язанi зi змiнами в реальнiй вapтocті фiнансових активiв та змiнами в дiяльностi емітентів цих активiв.

     3. Фiнансовi ризики сприяють знаходженню для кожного з кредиторiв (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцiй та iнформацiйнi витрати.

     Фiнансовi посередники, здiйснюючи великi обсяги операцiй з інвестування та залучення коштiв, зменшують для учасникiв ринку витрати i вiдповiднi ризики вiд проведення операцiй iз фiнансовими активами. Як на ринку акцiй та облiгацiй, так i на кредитному ринку саме посередники вiдiграють вирiшальну роль у перемiщеннi капiталiв. Особливо помiтна ця роль при фiнансуваннi посередниками корпорацiй, що мають не найвищий кредитний рейтинг, i кiлькiсть яких є значною в ycix країнах cвiту. Фiнансовi посередники зменшують витрати через здiйснення економiї на масштабi операцiй i вдосконалення процедур оцiнювання цiнних паперiв, емітентів та позичальникiв на кредитному ринку.

     Функція фінансового ринку, що полягає в  організації процесу доведення  фінансових активів до споживача, виявляється  через створення мережі різноманітних  інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських  контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і  т.п.). Її завдання полягає в створенні  нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові  активи, що їх цікавлять.

     Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в  створенні фінансовим ринком умов для  залучення (концентрації) підприємцем  фінансових ресурсів, необхідних для  розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг). 

     Сутність  функції впливу на грошовий обіг зводиться  до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення  грошей у процесі здійснення різноманітних  платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

     Ринковий  механізм ціноутворення на фінансовому  ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом  державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими  активами, яке формує відповідний  рівень цін на них; максимальною мірою  задовольнити економічні інтереси продавців  і покупців фінансових активів.

     Фінансовий  ринок пов’язаний із здійсненням  кваліфікованого посередництва  між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники  добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

     Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.

     Фінансовий  ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури  фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців  і покупців фінансових активів і  реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг. 

     Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських  рахунків і заснування спеціальних  фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних  та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо. 

     Забезпечуючи  мобілізацію, розподіл і ефективне  використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби  в ньому окремих господарюючих  суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного  капіталу, кожний цикл якого генерує  додатковий прибуток і приріст національного  доходу в цілому.

     Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку.  

 

     

       
 
 
 

     

       
 

     Рис.1.

     Рис. 1. Структура фінансового  ринку

2. Субєкти фінансового  ринку

 

         Основними суб'єктами фінансового ринку виступають держава, населення, професійні учасники ринку — фінансові інститути та інститути інфраструктури, інститути позафінансової сфери, а також іноземні учасники ринку.

     Держава на фінансовому ринку посідає окреме місце. Вона може виступати позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання та інвестором, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб'єктів господарювання. Але держава також на фінансовому ринку  виконує специфічну і дуже важливу функцію -  регулювання.

     Головним  завданням регулювання є узгодження інтересів всіх суб’єктів ринку  шляхом встановлення необхідних обмежень і заборон в їх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням в  їхню діяльність.

     У всіх країнах регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою. Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює окремий сегмент дотримання законодавства його учасниками.

     Зміст  державного регулювання фінансового  ринку полягає в здійсненні комплексних  заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання здійснюється з метою:

     •  створення умов для ефективної мобілізації  та розміщення на ринку вільних 

        фінансових ресурсів;

     •  захисту прав інвесторів та інших  учасників фінансового ринку;

     •  контролю за прозорістю та відкритістю  ринку;

     •  дотримання учасниками ринку вимог  актів законодавства;

     •  запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції  на фінансовому ринку.

        Хоча в процесі регулювання  фінансового ринку державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулювання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до ринку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку.

        За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі.

       До основних напрямів державного  регулювання фінансового ринку належать регулювання:

      1) процедур випуску та обігу  фінансових активів;

       2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансовими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо;

      3) діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників);

     4) діяльності іноземних учасників ринку.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. В країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкладає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням в цінні папери. Практично відсутнє також довгострокове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним та нерозвиненим фінансовим ринком.

        Представниками фінансових  інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування,  інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є:

     •  придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація активів);

     • торгівля фінансовими активами за свій рахунок;

     • купівля-продаж фінансових активів  від імені клієнтів;

     • допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;

     •  консультації учасникам ринку щодо інвестування;

     • управління активами інших учасників  ринку.

        Трансформація активів, що здійснюється  фінансовими посередниками, як правило, виконує хоча б одну з таких економічних функцій:

     • узгодження термінів інвестицій;

     • скорочення ризику через диверсифікацію;

     • скорочення витрат при проведенні операцій;

     • забезпечення платіжного механізму.

        Прикладом узгодження термінів  інвестицій є діяльність банку  по залученню короткострокових  депозитів та наданню довгострокових  кредитів. При цьому за допомогою  різноманітних фінансових інструментів (державні боргові цінні папери, строкові контракти) банк вчасно виконує зобов'язання щодо повернення коштів, розміщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань по наданих довгострокових кредитах.

        Скорочення ризику через диверсифікацію  відбувається при вкладанні коштів у інвестиційну компанію. Вкладаючи кошти інвесторів у різні за ступенем ризику та структурою доходу фінансові активи, інвестиційна компанія формує портфель активів, що забезпечує інвестору найменший ризик при бажаному рівні доходу.

        Крім фінансових інститутів, які  забезпечують ефективне розміщення капіталів серед галузей економіки, значну роль відіграють інститути інфраструктури. Під інфраструктурою фінансового ринку слід розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють умови для ефективного функціонування ринкового механізму. До основних елементів інфраструктури фінансового ринку належать : професійні учасники, організатори торгівлі, посередники у торговельних угодах, посередницькі фінансові інститути, клірингові центри, рейтингові агентства, аудиторські компанії тощо. Окреме місце посідають інформаційно-аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють інформаційне забезпечення всіх суб’єктів ринку. За допомогою інститутів інфраструктури відбувається  забезпечення стабільного функціонування ринку, купівля-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку і підтримка єдиного інформаційного простору для всіх його учасників.