Фінансовий ринок

     Зміст

     Вступ…………………………………………………………………………....3

1. Поняття фінансового ринку, його класифікація……………………....4-12
2. Суб’єкти фінансового ринку………………………………………...…12-15
3. Об’єкти фінансового ринку…………………………………………….16-19

     Висновки……………………………………………………………………….20-21

     Список  використаної літератури……………………………………………...22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Інтернаціоналізація суспільно-економічного життя, перехід  до відкритої економіки сприяють приєднанню України до світового  господарства, її входженню в світовий економічний простір. Поряд з  інтернаціоналізацією відбувається збільшення міжнародних потоків товарів, послуг, капіталів і особливо грошей.

         Функцiонування ринкової економiки грунтується на функцiонуваннi рiзноманiтних ринкiв, якi можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукцiї (товарів та послуг) та ринки трудових i фiнансових pecypcів. На ринку фiнансових pecypciв зустрiчаються такi, в яких у процесi господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх дiяльностi, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використанi для iнвестицiй. Саме на ринку фiнансових pecypciв, або фiнансовому ринку, вiдбувається перелив коштiв, при якому вони перемiщуються вiд тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує iнвестицiй. При цьому, як правило, кошти спрямовуються вiд тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тiльки пiдвищенню продуктивностi та ефективностi економiки в цiлому, а й полiпшенню економiчного добробуту кожного члена суспiльства.

     На  фiнансовому ринку тi, що мають вiльнi фiнансовi ресурси, передають їх на рiзних умовах iншим учасникам ринку, якi опосередковано через суб’єктiв ринку або безпосередньо використовують залученi ресурси для фiнансування рiзних галузей економiки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фiнансовi ресурси надаються на умовах позики або на умовах спiввласностi, коли iнвeстор набуває прав власностi на придбанi за iнвecтoвaнi кошти матерiальнi чи нематерiальнi активи. 
 
 

1. Поняття фінансового  ринку, його класифікація

     Фінансовий  ринок – це ринок, який опосередковує  розподіл грошових коштів серед учасників  економічних відносин. За його допомогою мобілізуються вільні фінансові ресурси і спрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та послуг. Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу.

        Процеси реформування власності  супроводжуються структурною перебудовою  економіки і обумовлюють створення  фондового ринку, як складової  фінансових відносин, який забезпечує  вільний обіг коштів у вигляді  цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством та створює умови для конкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення.

     Як  економічна категорія фінансовий ринок  виражає економічні відносини між  суб’єктами економіки з приводу  реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому  ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави  та реальною потребою суб’єктів економіки  здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти  в борг. На фінансовому ринку діють  закони попиту та пропозиції, граничної  корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.

     На  фінансовому ринку велику роль грає фінансування, яке забезпечує перерозподіл коштів серед учасників для формування активів і отримання прибутку від їх використання.

        При прямому фінансуванні інвестори  беруть на себе значну частину  ризиків і зазнають значних витрат по оцінці фінансових активів та їх емітентів. При непрямому фінансуванні визначальну роль в інвестиційному процесі відіграють фінансові посередники, які забезпечують переміщення коштів від кредиторів до позичальників та зменшують ризики і витрати, пов'язані з інвестуванням коштів. Саме непряме фінансування відіграє провідну роль на ринку запозичень, оскільки основним джерелом ресурсів для корпорацій та багатьох інших учасників ринку виступають кредитні ресурси, які надаються фінансовими посередниками — комерційними банками, а не інвесторами.

        Зображена структура фінансового  ринку на рис.2. наглядно демонструє  сфери фінансування ринку.

     Рис. 2. Класифікація фінансового ринку  в залежності від сфери 

       фінансування 

       Всі учасники фінансового ринку  виконують відповідні функції,  які залежать від специфіки  діяльності на ринку.  Так всі  функції учасників ринку можна  поділити на основні групи  – які є головними на ринку,  і допоміжні – які забезпечують  більш ефективне виконання основних  функцій. 

     Умовно  фінансовий ринок можна представити  у вигляді наступної структури ( див. рис. 3.).

     Рис. 3. Склад основних груп учасників фінансового  ринку. 

        Доволі численну групу основних  учасників фінансового ринку  становлять фінансові посередники,  які забезпечують зв’язок між  продавцем і покупцем фінансових  інструментів. Представниками фінансових  посередників є фінансові інститути:  банки, інвестиційні фонди та  інвестиційні компанії, страхові  організації, пенсійні фонди,  торговці цінними паперами та  ін. В розвинутих країнах фінансові  посередники надають багато корисних  послуг учасникам фінансових  ринків:

• здійснюють розподіл вільних ресурсів за часом;
• сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);
• об’єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великомасштабних інвестицій на первинному ринку;
• диверсифікують ризик;
• забезпечують рівновагу на ринку капіталів;
• забезпечують існування ліквідних ринків фінансових ресурсів.

        Як правило, допоміжні функції  здійснюють суб’єкти інфраструктури: біржі, депозитарії, реєстратори,  розрахунково-клірингові центри  та консалтингові агентства. 

        Біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому  здійснюється торгівля цінними  паперами. Можна виділити наступні  основні функції фондової біржі: 

• зосередження попиту та пропозиції цінних паперів;
• сприяння формуванню біржовому курсу цінних паперів;
• інформаційне забезпечення суб’єктів, які функціонують на біржі та здійснюють торгівельну діяльність;

     -         контроль за проведенням розрахунків  та операцій з цінними паперами.

        Депозитарій цінних паперів –  це юридична особа, яка проводить  виключно депозитарну діяльність  та може здійснювати кліринг  і розрахунки за угодами щодо  цінних паперів. Зміст депозитарної  діяльності полягає у наданні  послуг щодо зберігання цінних  паперів незалежно від форми  їх випуску, відкритті та веденні  розрахунків у цінних паперах,  обслуговуванні операцій на цих  рахунках (включаючи кліринг та  розрахунки за угодами щодо  цінних паперів) та обслуговуванні  операцій емітента щодо випущених  ним цінних паперів.

          Реєстратор – це юридична особа  – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

        Хранитель – комерційний банк  або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання  або обслуговування обігу цінних  паперів і операцій емітента  на рахунках в цінних паперах  які належать йому, та які він  зберігає у відповідності з  угодою про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому хранитель не має право вести реєстр власників цінних паперів, за якими він здійснює угоди зберігання.

        Саморегулююча організація –  добровільне об’єднання професійних  учасників ринку цінних паперів,  які не мають на меті отримання  прибутку, створене з метою захисту  інтересів своїх членів, інтересів  власників цінних паперів та  інших учасників ринку цінних  паперів та зареєстроване ДКЦПФР.

        Клірингові центри здійснюють  отримання, звірку та поточні  оновлення фінансової інформації, займаються підготовкою бухгалтерських  та облікових документів, які  необхідні для виконання угод  щодо цінних паперів, визначають  взаємні зобов’язання, які передбачають  взаємозалік та виконують забезпечення  та гарантування розрахунків  за угодами щодо цінних паперів.

        Інформаційно-консультативні центри  спеціалізуються в наданні послуг  з питань фінансового ринку,  здійснюють інформаційне, арбітражне  та технічне обслуговування клієнтів, контролюють діяльність інших  учасників фінансового ринку,  стежать за виконанням норм  професійної та ділової етики  всіх учасників ринку. 

     Так фінансові інститути можна поділити на дві основні категорії —  депозитні та недепозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки. Основною функцією депозитних інститутів на ринку є залучення коштів у вигляді депозитів та надання позичок.

     На  фiнансовому ринку постійно вiдбуваються процеси акумуляції, розподiлу та перерозподiлу вiльних фiнансових pecypciв серед галузей економiки. Передача фiнансових pecypciв вiд одних суб'ектiв ринку до iнших вiдбувається через рiзнi фiнансовi iнструменти, якi для інвесторів є фiнансовими активами, а для тих, хто потребує iнвeстицiй i виступає eмiтeнтoм фiнансових активiв, є зобов'язаннями.

     Фiнансовi ринки виконують ряд важливих функцiй:

     1. 3абезпечують таку взаємодію покупців та продавців фiнансових активiв, у результатi якої встановлюються ціни та фiнанcoвi активи, що зрiвноважують попит i пропозицію на них, при цьому.

     На  фiнансовому ринку кожен iз iнвecтopiв має певнi мiркування щодо дохiдностi та ризикованності своїх майбутнiх вкладень у фiнанcовi активи. При цъому, звичайно, ним враховується iснуюча на фiнансовому ринку ситуацiя: мiнiмальнi процентнi ставки та piвнi процентних ставок, що вiдповiдають рiзним рiвням ризику. Емiтенти фiнансових активiв, для того щоб бути конкурентоспроможними на фiнансовому ринку, прагнуть забезпечити iнвecтopaм необхiдний рiвень дохiдностi їх фiнансових вкладень. У такий спосiб на ефективно дiючому фiнансовому ринку формується рiвноважна цiна на фiнансовий актив, яка задовольняє й інвесторів i емітентів, i фiнансових посередникiв.

     2. Фiнансовi ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм фiнансових активів i тим самим пiдвищують лiквiднiсть цих aктівів.

     Викуп у інвесторів фiнансових активiв забезпечують фiнансовi посередники - дилери ринку, якi в будь-який момент, коли це потрiбно інвесторам, готові викупити фiнансовi активи, що їм належать. Чим ефективнiше функцiонує фiнансовий ринок, тим вищу лiквiднiсть він забезпечує фiнансовим активам, що перебувають в обiгу на ньому, оскiльки будь-який інвестор може швидко i практично без втрат у будь-який момент перетворити фiнансовi активи на готівку.