Фінансовий ринок України: проблеми та тенденції розвитку

Головним чинником, що дає визначеність невисокої кон'юнктури на облігаційному ринку – високі темпи інфляції, які зменшують схильність до так званого довгострокового інвестування. Отож, тенденції що діють на ринку корпоративних облігацій теж діють і на державному ринку цінних паперів. Розвиток облігаційного ринку у найближчому майбутньому буде визначатись динамікою курсу гривні.

На сьогодні висока кон'юнктура є характерною лише для одного сегмента ринку боргових зобов'язань – це ринку депозитних сертифікатів комерційних банків. Емісійна Активна діяльність на даному ринку є зумовлена нарощуванням депозитного "голоду" у зв’язку з знеціненням гривні і загострення конкуренції щодо боротьби комерційних банків.

Якщо порівняти з традиційними банками, то вклади депозитних сертифікатів мають значно більшу ліквідність,зрозуміло,що випускають їх у вигляді цінних паперів на пред'явника, мають здатність вільно перепродуватись, тобто створюють вторинний ринок на протязі всього терміну дії. Власник цих сертифікатів може кили-небудь повернути свій вклад. Підвищенню ліквідності даних депозитних сертифікатів сприяє також і те, що за умов їх випуску сертифікати мають можливість застосовуватись і як платіжний засіб в системі "банк — емітент".

Висока надійність депозитних сертифікатів також поєднується з  високою ліквідністю та прибутковістю. Відомо, що відсоток, який за депозитними сертифікатами, що перебувають у обігу чи запропоновані до розміщення, є наближеним відсотку за депозитами, або навіть і перевищує останній в окремих випадках .

На ринку акцій, які становлять рух прав власності, акції розвиваються за окремими сегментами дещо нерівномірно. Адже це пояснюється специфікою акцій, курс та прибутковість яких є прямою залежаністю від очікуваної прибутковості конкретних підприємств-емітентів. До прикладу , протягом 1992-1993 pp. сегмент ринку акцій бірж визначається щонайвищою діловою активністю,а стабільна і висока кон'юнктура є характерна на ринку акцій комерційних банків.

На сучасному  риноку акцій окрім особливостей структури пропозиції також має додаткові специфічні риси. А саме: низька ліквідність даного ринку, щодо кількості загальних пропозицій укладених угод коливається від нуля до 35 %. А щодо обсягу пропозицій,то спостерігається значно нижча ліквідність,а сума угод, що уклались є 0-15 % обсягу пропозицій.

В умовах інфляції, яка посилюється та загальної нестабільності економіки  починаючи з 1992 р. великою стабільністю відзначається ринок комерційних банків. Основними характеристиками якого є:

• комерційні банки здійснюють жорстке регулювання ліквідності центральним банком;
• зберігання капіталу забезпечує широка диверсифікація вкладень та одержання середньої норми прибутку усіма акціонерами банку;
• спроможність формування активного, тобто біржового чи вторинного ринку, так як банки створюються на основі акціонерного товариства відкритого типу.

Розглянуті вище факти, які визначають ринкову стабільність акцій банків, набувають зовнішнього вираження у формі динаміки курсів цих акцій. Характерними для них є , як правило це невеликий розрив між ринковим курсом і номінальною вартістю а також і стійке, хоча й повільне, підвищення ринкового курсу. Отже, капіталізована оцінка банків фінансового капіталу цілком відповідає ефективності вкладень банківських ресурсів .

У формі акціонування у зв'язку з приватизацією, повинен швидше розвинутись ринок акцій виробничих підприємств . Акції на первинному ринку цих підприємств на Україні є невеликий. Як було зазначено акції розміщують в основному саме емітенти чи посередники бірж або банків. Відбувається це за допомогою конкурсу заявок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Проблеми вирішення фінансового ринку України

Кожна з країн забезпечена своєю унікальною моделлю фінансової системи. Україна, пішла шляхом створення банківської та орієнтованої моделі структурної фінансової організації системи, як це зробили і більше ніж половина країн  Центральної та Східної Європи, основою такої моделі є німецька модель універсального фінансування комерційними банками . Але певні елементи сформувалися на основі ринкової орієнтованої моделі, до прикладу, якщо взяти систему державного моніторингу учасників ринку цінних паперів,то створювалась, як американський тип, а щодо інфраструктурних інститутів, то за принципами, які є близькими до директив Європейського співтовариства. Український фондовий ринок виник ще у 90-ті рр., і як правило за останній період потужно розвивається. Проте недосконала інфраструктура на ринку цінних паперів та нестабільна макроекономічна ситуація призвела до значного відриву фондових процесів від реалій економіки. Через ці обставини головною передумовою є ефективна практика корпоративного управління, яка проявляє здатність залучати фінансові ресурси, що є необхідними для економічного зростання та довгострокового інвестування.

Отже, для вирішення проблем фінансового ринку повинні здійснюватись наступні умови:

– умова догляду за ринком капіталу і фінансовими ринками за допомогою об’єднання державних органів у єдиний мегарегуляторметою якого є  уникнення щодо дублювання функцій різноманітних регуляторів, чи повноважень у процесі прийняття рішення, зменшувати ризики щодо втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;

– проведення так званої реформи інституційних ринків капіталу, яка передбачатиме створення нових та потужних фінансових інституцій , таких як інвестиційні банки, інституцій інноваційного розвитку, покращення ролі інституцій спільного інвестування та пенсійних фондів, а також страховиків  для акумуляції інвестиційних ресурсів і їхнього спрямування в реальний сектор економіки;

– умова утворення високотехнологічної однієї платформи з метою торгівлі цінними паперами, що відповідатиме міжнародним вимогам, і забезпечуватиме тісний зв’язок серед організаторів торгівлі депозитарно-кліринговою системою на меті мінімізації ризиків;

– умова, за якої буде завершена розбудова Національної депозитарної системи: впровадження зі центральним депозитарієм дворівневої системи, вдосконаленням обліку права власності на цінні папери, запровадження єдиних міжнародних стандартів щодо обліку прав власності на ці цінні папери, запровадження центральної розрахунково-клірингової палати, що підвищуватиме ліквідність даного ринку цінних паперів та чи фінансових інструментів, спрощення розрахунків за договорами даних цінних паперів, буде сприяти ефективнішому виконанню договорів і пришвидшить процес інтеграції національного ринку до європейського ринку та світового, і проведення дематеріалізації обігу цінних паперів та переведення всіх попередніх випусків цих цінних паперів з форми документарної у бездокументарну;

–вдосконалення системи щодо захисту прав інвесторів, а корпоративного законодавств зокрема;

– ухвалення закону «Про акціонерні товариства», у якому строго визначаються права як міноритарних акціонерів так і мажоритарних;

– впровадження у акціонерних товариствах, які є під контролем держави, загальновизнаних принципів корпоративного управління;

– розширенням меж участі інституційних інвесторів у органах управління товариств, що є під державним контролем, як умови важливого підвищення якісного рівня  управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю цих товариств.

– розширення фінансових інструментів, що є доступними для інвесторів, впровадження похідних цінних паперів в обіг; зокрема це випуск довгострокових облігацій , ща мають строк погашення 10 і більше років і плаваючою купонною ставкою для розміщення в них коштів з накопичувальної пенсійної системи, і сприяння виходу боргових цінних паперів на фондовий ринок широкого кола емітентів, що мають рейтинги рейтингових агентств,які неє  нижчі за інвестиційний рівнь;

– умова лібералізації валютного регулювання з метою спрощених процедур входження в Україну і виходу з неї портфельних іноземних інвестицій, створення ефективнішої системи розкриття інформації за допомогою вітчизняних підприємств, яке реалізується за трьома напрямками: поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів; удосконалення механізму контролю і нагляду за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог; використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу та публічного розкриття інформації;

– Впровадження стандартів міжнародного бухгалтерського обліку з метою підвищення привабливості вітчизняних елементів серез іноземних інвесторів і забезпечувати  прозорість фондового.

Вище зазначене коло проблем в Укріїні є вирішене, проте і актуальними залишається  основна маса проблемних

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Висновок

Якщо ж розвивається фінансовий ринок, то він не можливий без підвищенням довіри до фінансових посередників . Коли діяльність фінансових посередників неврегульована окремими аспектами, то це як правило призводить до порушення прав та інтересів , як окремих суб’єктів ринку так і їх самих. Пріоритетами посередників повинні бути так звані стратегії інвестиційного спрямування , які будуть забезпечувати реалізацію сукупності  фінансового та реального  інвестування , досягнення високої рентабельності вкладень, збереження їх реальної  вартості  щодо вкладених коштів  на протязі терміну інвестування , можливості  швидкої реалізації фінансових активів. Якщо підвищувати довіру до фінансових посередників , то вони сприятимуть: удосконаленню корпоративного управління з метою забезпечення  ефективності планування , контролем та оптимізацією управління ризиками , відкриття інформації про фінансову та господарську діяльність , структуру власності , емісією та укладенням угоди  з купівлею і продажем на вторинному ринку цінних паперів. Формування попиту фінансового сектора  буде сприяти розвитку  переорієнтації  страхових послух і пенсійних систем  у накопичувальний бік страхування . Вибір розвитку  пріоритетів страхового ринку повинен бути пов'язаний із ринком фінансового капіталу , що надаватиме  можливість  комбінувати різні так звані фінансові інструменти ,а саме:  використовувати цінні папери для безпечного та прибуткового  розміщенням страхових резервів . Розвивати взаємодіючу систему банківських і страхових секторів економіки , вторинного ринку страхових послуг,  обслуговуючої  і допоміжної інфраструктури ринку особистого страхування . Забезпечувати  кращий рівень  поінформованості  споживачів послух, про становище і можливості ринку страхування. Щодо державних регуляторних органів , то особливу увагу вони повинні приділяти:  забезпечення особливого нагляду  за  посередниками  фінансового типу  на так званій основі  консолідованого обліку ризиків щодо міжнародних стандартів , узгодженню механізму  щодо надання для небанківських установ податкових пільг  на меті  обмеження диспропорційного розвитку окремих установ за рахунок інших , стимулювання механізму розвитку  щодо гарантування безпечних внесків фізичних, а також і юридичних осіб , за допомогою  шляхом уведення обов'язкового страхування таких банківських ризиків, як страхування професійної відповідальності банкірів  і великих депозитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль : навч. посіб.( для студ. вищ. навч. закл.) / Л.В. Гацаленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий—К.: Центр учбової літератури, 2009.—424с.
2. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Видання 4- те , перероблене та доповнене. Щетинін А.І. – К.: Центр учбової літератури,2010.—440с.