Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці

Класифікація  фінансового ринку:

за видами фінансових активів поділяється  на:

• кредитний ринок;
• ринок цінних паперів (фондовий ринок);
• валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її);
• страховий ринок (страховий захист);
• ринок золота (срібло, платина)
• ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

за періодом обертання фінансових активів:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

за регіональною ознакою:

• місцевий фінансовий ринок;
• регіональний фінансовий ринок;
• національний фінансовий ринок;
• світовий фінансовий ринок.

за швидкістю  реалізації угод на фінансовому ринку  розрізняють:

• ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів);
• ринок з реалізацією угод в майбутньому.

     Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно

     розкривається в його функціях, основними з яких є:

     1) мотивована мобілізація заощаджень  приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

     2) реалізація вартості, втіленої у  фінансових активах, та організація

     процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

     3) перерозподіл на взаємовигідних  умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

     4) фінансове обслуговування учасників  економічного кругообігу та

     фінансове забезпечення процесів інвестування у  виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

     5) вплив на грошовий обіг та  прискорення оборогу капіталу, що  сприяє

     активізації економічних процесів;

     6) формування ринкових цін на  окремі види фінансових активів;

     7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

     8) операції, пов'язані з експортом-імпортом  фінансових активів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

     9) кредитування уряду, місцевих  органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

     10) розподіл державних кредитних  ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо [5, c.45].

     Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.

     Забезпечуючи  мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому.

     Ці  функції і обумовлюють структуру  фінансового ринку. 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Роль фінансового ринку у ринковій економіці. 

     Фінансовий  ринок виконує надзвичайно важливі  функції в ринковій економіці. Він  є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

     Роль  фінансового ринку щодо двох інших  суб’єктів фінансових відносин —  держави і фізичних осіб — дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі продавця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений. Фінансовий ринок у сучасній ринковій економіці є одним з найважливіших сегментів загального ринку і має складний, синтетичний характер. Перед тим як досліджувати його властивості, структуру, інструменти, треба спочатку розглянути загальну категорію ринку [6, c.87].

     Сучасна ринкова економіка становить  винятково складний господарський  організм, який складається з величезної кількості виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в економічному просторі на основі розгалуженої системи правових норм бізнесу і об’єднуються в єдине поняття — ринок.

     Ринок можна трактувати у вузькому і широкому значеннях слова. У вузькому значенні ринок — це місце, де продаються і купуються товари. Тут безпосередньо зустрічаються продавці, які доставили товар на ринок, і покупці, які мають гроші; тут внаслідок домовленості встановлюються ціни і кількість товару, який в обмін на гроші одразу переходить з рук продавця в руки (і у власність) покупця. Ринок у широкому значенні слова є системою організації економіки, що виникла внаслідок природного розвитку, еволюції економічних відносин. Іншими словами, ринок — це загальна форма взаємозв’язку суб’єктів економічної діяльності, за допомогою якої відбувається переливання товарів, робочої сили і капіталів відповідно до змін їх прибутковості в різних точках економічного простору [11, c.72].

     Отже, проаналізувавши генезис фінансового  ринку, можна зробити таке узагальнення: по-перше, будь-яка економічна система, що ґрунтується на ринкових відносинах, має пройти певний шлях розвитку, еволюціонувати у вищі форми; по-друге, "революційні" методи впровадження вищих форм ринкових відносин у неадаптовану до ринку економічну систему не дадуть позитивних результатів. Навпаки, можуть стати генератором нестабільності. Щоб цього не сталося, за будь-якої економічної системи треба ретельно порівнювати її ринкові можливості, ступінь готовності до ринку з різними моделями організації ринкових відносин. Тільки на цій основі може виникнути ефективна економіка ринкового типу. Адаптаційні можливості економіки України до існуючих моделей ринкових відносин буде досліджено далі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4. Основні тенденції розвитку фінансового  ринку в Україні. 

     В Україні фінансовий ринок почав  розвиватися з 1992 р. у формі акцій

акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна [13].

       Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має неефективну систему захисту заощаджень громадян, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

     Побудова  реального й ефективного фінансового  ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний .доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів дія всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

     В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують  потік коштів власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, інші фінансові інститути, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.

     Слід  наголосити, що існує зворотний зв'язок між розвитком економічного, технічного, кадрового потенціалу фінансового ринку та рівнем організації власне фінансового ринку. Наявність такого потенціалу визначає рівень розвитку фінансового ринку і водночас потреби в подальшій еволюції ринку, зумовлені цільовими установками його суб'єктів — максимізацією капіталу і прибутку, забезпеченням надійності й ліквідності цінних паперів, встановлює досить жорсткі критерії добору учасників ринку за капіталами, рівнем техніки і технологій обробки та передавання інформації, кваліфікацією кадрів. Таким чином, розвиток ринку і його економічне, технічне та кадрове забезпечення відбуваються в цілому паралельно. Поступові зміни в концентрації капіталу, технічному, науковому і кадровому забезпеченні викликають якісний стрибок у розвитку фінансового ринку. Такий діалектичний зв'язок між передумовами (потенціалом) формування ринку і рівнем його розвитку виявляється на будь-якому етапі еволюції фінансового ринку [12, c.61].

     Отже, на шляху створення сучасного  фінансового ринку Україна має  пройти ряд проміжних етапів. Послідовність і швидкість досягнення проміжних цілей, тобто створення окремих секторів єдиного фінансового ринку, залежатимуть від швидкості зміни відносин власності й темпів розвитку капіталонагромадження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  і пропозиції 

     Фінансовий  ринок є життєво важливим фундаментом  для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення  і розвиток фінансового ринку  стали ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримує  корпоративні ініціативи, забезпечує фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання – фінансовий ринок істотно впливає на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів. Головна мета фондового ринку України в майбутньому – це створення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів, який буде регульований державою і інтегрований в світові фондові ринки. На сьогодні існують певні проблеми формування та розвитку українського фондового ринку, серед яких найбільш вагомі такі: відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій та не сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів; відсутність досвіду використання систем угод і обліку прав власності; відсутність єдиної платіжної і фондової системи, що призводить до зниження надходжень закордонних портфельних інвестицій; стагнація ринку цінних паперів внаслідок невисокої рентабельності капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій та високі податки; відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку; наявність великої кількості законодавчих та нормативних документів, які регулюють питання цінних паперів і прав власності, і відсутність порядку їх застосування. 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Закон України  «Про цінні папери та фондову біржу» від 23.02.2006 № 3480-IV.
2. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (із змінами та доповненнями) вiд 12.07.2001 № 2664-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №1, ст.1.
3. Бланк А. І. Фінанси. Основні положення. - К.: Основи, 2007.
4. Василик О. Д.Теорія фінансів: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2007.
5. Колісник М.К. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004.
6. Маслова CO., Опалов OA. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. - К.: Каравела, 2003. - 422с.
7. Міщенко С.В., Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку // Фінанси України. - 2009. - №9. - С.43-52.
8. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.
9. Рязанова Н. С. Фінансовий ринок.- К.: Знання-Прес, 2004.
10. Савлук М. І. Вступ до банківської справи: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2008.
11. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2005.
12. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2008.
13. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [www.ssmsc.gov.ua].
14. Інтерент-ресурс [http://webcache.googleusercontent.com].