Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарство та природокористування 

Кафедра фінансів та економіки природокористування 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни: «Фінанси»

на тему :

«Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці» 
 
 
 
 

Виконала:

студентка II курсу

ФМ, МО-1

Жакун Марія

Перевірила:

ас. Веремеєнко Т. С. 
 
 
 
 

Рівне-2011

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ  1. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок»………………….5

Розділ  2. Структура фінансового ринку, його класифікація та функції……8

Розділ 3. Роль фінансового ринку у ринковій економіці…………………….12

Розділ  4. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні……….14

Висновки  і пропозиції…………………………………………………………..17

Список  використаних джерел………………………………………………….18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В останнє десятиріччя суб'єкти господарської  діяльності, громадяни нашої країни все ширше залучаються до фінансових операцій на внутрішньому та світовому  ринках. Вони активно діють на міжнародних  валютних ринках, світових ринках капіталу та цінних паперів і виступають суттєвим сегментом споживання фінансових послуг. Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб’єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

       Тому проведення аналізу фінансового ринку та пошук шляхів його вдосконалення в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретичних, так, особливо, і з прагматичних позицій.

     Значний внесок у розробку питань функціонування фінансового ринку та діяльності комерційних банків на ньому зробили сучасні західні економісти Марковіц Г., Мертен Р., Мишкін Ф., Петерс Е., Роуз П., Фабоцци Ф., Фома Ю., Фішер І., Шарп У.. Дослідженню теорії та практики організації фінансового ринку України, функціонуванню комерційних банків у його межах в умовах наближення до міжнародних стандартів, сприяють праці вітчизняних вчених-економістів Андрущенка В., Білоруса О., Боринця С., Будкіна В., Гаврилюка О., Гальчинського А., Геєця В., Даниленка А., Кістерського Л., Клочка В., Лук'яненка Д., Новицького В., Пахомова Ю., Плотнікова О., Поручника А., Рогача О., Румянцева А., Сікори В., Степаненка В., Федосова В., Філіпенка А., Шарова О., Шниркова О., Юрія С. та інших. Серед російських вчених слід виділити роботи А.І. Басова, В.І. Колеснікова, Ю.І. Львова, Я.М.Міркіна, В.С. Торкановского та інших.

     Мета  даної роботи: теоретично обґрунтувати питання фінансового ринку, його характеристику, взаємозв’язок функціонування його ланок. У відповідності з поставленою метою визначені такі задачі дослідження:

• дослідити суть, функції та структуру фінансового ринку.
• розкрити теоретичні аспекти формування стратегії комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.
• визначити основні переваги та недоліки надання фінансових послуг комерційними банками України.
• встановити передумови виходу українських банків на світовий ринок фінансових послуг.

     Об'єктом  дослідження є фінансовий ринок України.

     Предметом реферату виступає актуалізація питання функціонування фінансового ринку України, визначення проблем його ефективної діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок». 

     Фінансовий  ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами  купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини  обміну пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу. Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів [14].

     Вивчення  організації та засад функціонування фінансового ринку вимагає насамперед чіткого визначення його сутності та взаємозв’язку з відповідними інститутами, близькими до нього за призначенням і сферою, — грошовий ринок, ринки грошей і капіталів, фондовий і ринок цінних паперів, кредитний та валютний ринки, ринок фінансових послуг. Сьогодні чіткої визначеності ні стосовно сутності цих понять, ні щодо їх взаємозв’язку і взаємопідпорядкування не існує.

     Проф. Василик О. Д. у підручнику «Теорія  фінансів» розглядає фінансовий ринок як механізм перерозподілу  фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інституціями. До складу фінансового ринку віднесено ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг, які, у свою чергу, можуть поділятись на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку [4, c.105].

     У навчальному посібнику «Вступ до банківської справи» проф. Савлук М. І. розглядає грошовий ринок як середовище, у якому функціонують банки. Структура цього ринку, що визначається як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового ринку в цілому, включає ринок грошей (короткострокові позички і фінансові активи та валютний ринок) і ринок капіталів (фінансовий), до якого віднесені ринки цінних паперів та середньо- і довгострокових банківських позичок. Тобто грошовий ринок розглядається як більш широкий інститут, що включає фінансовий ринок, який ототожнюється з ринком капіталів [10, c.45].

     І.А. Бланк відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу  виступають різноманітні фінансові  інструменти і фінансові послуги» [3, c.89].

     Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового ринку через наступне визначення: «Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах» [9, c.69].

     Таким чином у фінансовій літературі відсутній єдиний підхід до сутності фінансового ринку та його структури, що свідчить про необхідність певного обґрунтування цих положень. Стосовно інших сфер та ланок фінансової системи можна відзначити, що в цілому вони визначені досить чітко і мають практично однакове трактування, хоча й існують різні підходи до їх висвітлення.

     Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є "нервовим центром" економічного організму. За станом фінансового ринку  можна судити про "здоров'я" економіки; впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства.

     Сучасний  фінансовий ринок — це винятково  складна структура з великою  кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в користування: тимчасово — у формі позик під зобов'язання, або назавжди — під акції.

     Фінансовий  ринок такий же багатоликий і  різноманітний, як і загальний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один — гроші, надані в користування в різних формах. Господарські об'єкти, що мають надлишок коштів, дають їх суб'єктам, які потребують коштів [7, c.52].

     Фінансовий  ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно  працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах. 
 

Розділ 2. Структура фінансового ринку, його класифікація та функції. 

     Єдиного методу структуризації фінансового  ринку не існує. У практиці розвинених країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками - часовим та інституційним. Відповідно до часової ознаки ринок поділяється на два основних елементи: грошовий ринок (ринок короткострокових капіталів або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах) і ринок середньострокових та довгострокових капіталів (або грошових коштів), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

     Тоді  структура фінансового ринку  набуває наступного вигляду: за формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань, сферу, де їх можна купити. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною - проценти за кредит. Він певною мірою виходить за межі фінансового ринку, оскільки купувати гроші можна як фінансові ресурси, так і для покриття певних витрат, наприклад державних. Звичайно, оскільки чітку грань між такими фінансовими операціями провести досить складно, то недоречно й ускладнювати питання із сутнісним наповненням ринку грошей - віднесемо до нього усі операції з їх купівлі-продажу.

     Ринок капіталів, який складається з ринку  фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань, являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання. Як правило, ринок капіталів ототожнюється з фондовим. Загалом це досить логічно, адже тривалий термін використання довго- і середньострокових позичок наближає їх за характером використання до власного капіталу. Водночас цілком обґрунтованим є поділ ринку капіталів на фондовий (купівля ресурсів з переданням прав власності на фонди) та довго- і середньострокових позичок. Ціною ресурсів на ринку капіталів є дивіденди та курсові різниці, а також проценти за довгостроковими позиками.

     За  організацією торгівлі фінансовий ринок  поділяється на кредитний та ринок  цінних паперів. Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів [8, c.93].

     У цілому структура фінансового ринку  може бути зображена у вигляді своєрідної матриці – таблиця 2.1. 

                                Структура фінансового ринку                     Таблиця 2.1.