Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система

- принцип відповідальності, який передбачає відповідальність  контролюючих суб'єктів за ефективність  функціонування системи фінансового контролю та відповідальність господарюючих суб'єктів за наслідки контролю.  

Важливе значення при здійсненні фінансового контролю має дотримання принципів законності, об'єктивності, поєднання державних  і регіональних інтересів.  

Розвиток людського  суспільства зумовив інтеграційні процеси у фінансовому контролі. Нині існує цілий ряд міжнародних  організацій, які працюють над розробкою  єдиних вимог до фінансового контролю У цьому зв'язку актуальними є  рішення, прийняті міжнародною організацією вищих органів, де сформульовано принципи контролю взагалі, в тому числі вони певною мірою стосуються фінансового контролю. До найважливіших з них слід віднести:  

- незалежність  фінансового контролю як невід'ємний  атрибут демократії і обов'язковий елемент управління державними фінансовими ресурсами;  

- законодавче  закріплення незалежності органів  фінансового контролю;  

- визначення  необхідності здійснення попереднього  контролю і контролю за фактичними  результатами;  

- наявність внутрішнього  і зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;  

- гласність та  відкритість контрольних органів  з обов'язковою вимогою дотримання  комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.  

Розкриття призначення  і ролі фінансового контролю вимагає його чіткої класифікації. Фінансовий контроль слід класифікувати за трьома напрямами: видами, формами і методами його здійснення. Вид контролю — це складова частина, що виражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (суб'єктами), об'єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій.  

Фінансовий контроль слід поділити на два види в залежності від характеру взаємовідносин суб'єкта і об'єкта контролю: внутрішній і зовнішній. Внутрішнім називається такий контроль, коли суб'єкт і об'єкт входять до однієї системи, а зовнішнім — такий, коли контроль здійснюється суб'єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об'єкт.  

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою частиною управління організацією і тому проводиться за її розсудом, на основі рішень даної організації.  

Заходи фінансового  контролю, що здійснюються зовнішніми органами, звичайно охоплюють всю  систему державних органів і  тому можуть розглядатися як макрозаходи. Обидва види контролю доповнюють один одного, і між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.  

Щодо класифікації видів фінансового контролю, то вони залежать також від контролюючих суб'єктів. В залежності від акцентування уваги на контролюючих суб'єктах  слід виділяти такі види фінансового  контролю: державний, муніципальний, незалежний.  

Державний фінансовий контроль здійснюється від імені  держави з використанням державних  повноважень. Суб'єктами державного фінансового  контролю є органи державної влади, які у визначеному законодавством порядку утворюють контрольні органи, сукупність яких складає інфраструктуру державного фінансового контролю.  

Об'єктами державного фінансового контролю є фінансові  відносини між гілками державної  влади та в структурі кожної з  них, фінансові відносини зі сферами  громадянського суспільства та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави.  

Реалізація положень Закону України "Про місцеве самоврядування" зумовлює появу в Україні принципово нових суб'єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самоврядування. Об'єктами муніципального фінансового контролю є фінансові відносини між окремими рівнями та суб'єктами місцевого самоврядування і сферами державної влади і громадянського суспільства, що стосуються формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних потреб територіальних громад і окремих регіонів.  

Становлення в  Україні громадянського суспільства, тобто сфери, яку представляють відносно незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування громадяни та утворювані ними організації, обумовлюватиме розвиток незалежного фінансового контролю, який здійснюватиметься шляхом створення спеціальних контролюючих інститутів, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів громадянського суспільства. Об'єктами незалежного фінансового контролю є акумулювання та використання фінансових ресурсів громадян та їх об'єднань з метою розв'язання власних фінансових проблем без втручання органів державної влади і місцевого самоврядування.  

Виходячи з  поділу контролюючих суб'єктів на ініціаторів  та виконавців, можна виділити такі види фінансового контролю, як:  

- прямий (безпосередній), який виконують його ініціатори;  

- представницький (опосередкований), тобто контроль, делегований ініціаторами іншим суб'єктам, які відіграють роль його виконавців.  

В залежності від  ступеня охоплення контрольованого  об'єкта можна виділити такі види фінансового  контролю, як комплексний, тобто такий, якому підлягають всі аспекти діяльності підконтрольного об'єкта, і тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.  

Залежно від  ступеня охоплення об'єктів фінансовим контролем можна виділяти такі його види, як повний і частковий, суцільний і вибірковий. Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансової сторони діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного кола питань шляхом ознайомлення на місці з окремими напрямами фінансової діяльності.  

Суцільний контроль передбачає вивчення всіх первинних  документів і записів у формах аналітичного і синтетичного обліку. При вибірковому контролі перевіряються  всі документи в окремі періоди протягом року або перевіряється частина документів, але за весь звітний період,  

Залежно від  джерел інформації і методики виконання  контрольних дій фінансовий контроль можна поділити на документальний і  фактичний. Цей поділ носить деякою мірою умовний характер, тому що в основу такого розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю е первинні документи, бухгалтерська, статистична звітності, нормативна й інша документація. Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в натурі, а тому він не може бути всеохоплюючим через безперервний характер фінансово-господарських операцій.  

Залежно від  місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує  контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, і дистанційний контроль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, одержуваної через засоби зв'язку.  

Важливою ознакою  класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Під формами  фінансового контролю слід розуміти окремі сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерії розмежування цих форм визначаються зіставленням часу здійснення контрольних дій з процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Разом з тим вони знаходяться у тісному взаємозв'язку, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль ві­діграє попередній (превентивний) контроль, який здійснюється до проведення фінансових операцій. Попередній контроль є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і витрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.  

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу  оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської  діяльності підприємств, організацій, установ. Він проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій.  

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється після  виконання фінансових операцій за певні  минулі періоди часу шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації, контролю підлягає і фактичний стан справ.  

Попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємопов'язані  і доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевір­ку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т.п. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати. Наступний контроль виявляє недоліки, які не виявлені попереднім і поточним контролем. Тільки застосування всіх указаних форм фінансового контролю в їх єдності і взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.  

Важливою ознакою  класифікації фінансового контролю є метод контролю. До методів фінансового контролю відносяться конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.  

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний період часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,, їх доцільності і ефективності, правильності обліку і достовірності облікових і звітних даних.  

Тематична перевірка  здійснюється з певного кола питань чи однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансово-господарської  діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом  за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємозв'язку між різними суб'єктами контролю і мають сильний контрольний вплив.  

Обстеження являє  собою ознайомлення на місці з  окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються  її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів співставлення фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.  

Відстежування фінансової діяльності господарюючих  суб'єктів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постійне здійснення фінансового контролю суб'єктів господарювання.  

Використання  всієї сукупності видів, форм і методів  контролю має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому.  

3. Система державного  фінансового контролю в Україні  

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється  з урахуванням сучасних тенденцій  економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.  

При створенні  різних систем контролю визначальним критерієм є об'єкт контролю. Включення  до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і створюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзвичайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, що не знаходиться під контролем суб'єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.  

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, яка відповідно до конституційних положень поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій владі як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.