Фінансова система України і перспективи її розвитку

         Становлення фінансової системи України відбувалося одночасно із становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор економіки придбав завершений образ, основні його елементи так чи інакше сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, банківська, фондових і валютних бірж, страхових, довірчих і інвестиційних компаній.

      Серед економістів переважає думка, що створення ефективної бюджетної системи є мало не головною метою ринкової реформи в Україні. Вона повинна охопити проблеми власне бюджетного процесу, структури надходжень і витрат, бюджетного дефіциту і способів його фінансування. Хоча за останні два роки і мали місце певні позитивні зрушення, бюджетний процес все ще характеризується непрозорістю, значним паралелізмом і відсутністю чіткого розділення повноважень і обов'язків між законодавчими і виконавськими органами. Ця проблема ще більш загострилася із-за недавніх подій на міжнародному ринку капіталу, які негативно вплинули на український кредитово-валютний ринок, ускладнивши фінансування бюджетного дефіциту.                              Серед основних проблем, з якими стикається держава є і розвиток тіньової

економіки, що приховує справжній фінансовий стан багатьох підприємств, сюди слід віднести незахищеність прав інвесторів на ринку фінансових послуг, повільні темпи ринкових перетворень реального сектору. Крім того, для України характерна невизначеність моделі розвитку фінансової системи, недостатній рівень капіталізації інститутів фінансової системи, низька якість і конкурентоспроможність фінансових послуг, відсутність консолідованого нагляду за фінансовими установами.Сьогодні в економіці України порушено міжгалузевий баланс між попитом і пропозицією: поряд із швидким падінням внутрішнього попиту на засоби виробництва спостерігається зниження купівельної спроможності населення. Останніми роками перерозподіл робочої сили не супроводжувався перерозподілом капіталу і фінансових ресурсів. З одного боку, Україна переживала небувалі шоки пропозиції за критичним імпортом, з другого — не були прийняті політичні рішення щодо активної зміни структури форм власності. Уряд не розпочав процесу реорганізації підприємств, який мав би стати го-ловною передумовою створення системи ефективної економіки. Для цього необхідно було вже на початку реформації економіки зменшити податковий тиск, упорядкувати фінансові потоки, поступово звільняючи підприємства від усіх витрат за соціальною інфраструктурою, яка має бути у віданні державного і муніципального секторів економіки, а також розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств. Податкова реформа також має передбачати поступове перенесення податкового навантаження на доходи громадян у процесі зростання особистих доходів населення. Це складний процес, він буде проходити у непростих економічних, політичних і соціальних умовах, але його необхідно впроваджувати як основний регулятор і стимулятор трансформації суспільства [20,с.15-19].

         3.2 Шляхи вдосконалення фінансової системи України і механізму її функціонування

          Формування відлагодженої та ефективно функціонуючої фінансової системи — відповідальне і складне завдання, вирішення якого потребує багато часу. Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Основними напрямами фінансової політики, направленої на вдосконалення фінансової системи України, є:

- зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

- відлагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;

- реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх положень Закону України "Про бюджетну систему України";

- економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;

- реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

- зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;

- раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного   кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.

- вдосконалення фінансового законодавства і права

- подолання таких форм фінансової кризи як некерована державна заборгованість країни, банкрутство;

- подолання прихованого дефіциту місцевих бюджетів, питома вага яких вже при плануванні цих бюджетів складає 60-70%

- створення на якісно новій основі такого організаційно-економічного механізму управління фінансами, при якому гармонійно поєднувалися б такі блоки управління як:

• управління фінансами на загальнодержавному рівні
• управління фінансами на рівні підприємств, установ і організацій
• управління фінансами в системі зовнішньоекономічної діяльності України

- розробка і затвердження податкового і бюджетного кодексу України (стійкого і такого, що не вимагає доопрацювань і поправок)

-  підвищення ефективності всього фінансового механізму і, перш за все таких його елементів як:

• фінансове законодавство і право
• управління фінансами
• фінансове планування
• фінансовий контроль
• фінансове регулювання
• нормативна база

-  Створення цивілізованого механізму фінансової підтримки підприємницької діяльності і перш за все підприємств, зайнятих у виробничому секторі 
 
 
 
 

Висновки

         Фінансова система України пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави. Отже, до основних факторів, які визначали розвиток фінансової системи в 1991 – 2009 роках можна віднести:

1. Перехід  до ринкових механізмів в економіці  держави;

2.Зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування реконструкції економіки;

3. Запровадження  масштабної приватизації і пов‘язані з нею:

• розміщення приватизаційних цінних паперів;

• запровадження  практики фінансування дефіциту державного бюджету і поява облігацій  внутрішньої державної позики.

          Важливою особливістю цього періоду є те, що вдалося сформувати в державі систему органів по регулюванню ринків фінансових послуг:

- Національний банк України (створений у 1991 році);

- Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку ( 1995р.);

- Структурний підрозділ Міністерства фінансів по нагляду за ринком страхових послуг (створений у 1999 році, як окремий орган та реорганізований у підрозділ Міністерства фінансів України у 2000 році).

     Будівництво незалежної держави неможливе без  створення власної фінансово-грошової системи. При провідній ролі Національного банку України у напрямі демонополізації виробництва з метою поліпшення існуючих економічних відносин сформована широка мережа банківських установ. Введена національна грошова одиниця. Проте демонополізація фінансової системи, небачене швидке розширення мережі комерційних банків відбувалося стихійно, без належної законодавчої бази і надійного контролю з боку держави. В результаті сфера банківської діяльності створила умови для численних зловживань.

     Показником  кризи системи державних фінансів стала деформація податкової системи. Колосальна кількість і розміри платежів зрештою приводили, з одного боку, до штучного згортання виробничої і комерційної діяльності, а з іншої – до тінізації економіки. Велика кількість комерційних структур всіляко ухилялися від сплати податків, приховували доходи. Не допомагало і формування багатотисячної армії податкових інспекторів, обов'язкове введення касових апаратів.

     Провідна роль у фінансовій системі держави належить підсистемі фінансів підприємницьких структур. Тут створюється основна частка валового внутрішнього продукту держави. У підприємницьких структурах зосереджені значні фонди фінансових ресурсів, проте в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові.

    Складовою частиною національної фінансової системи  як загального поняття є так звані державні фінанси, які, у свою чергу складаються, по-перше, із власне державних фінансів (або федеральні фінансів, як їх часто називають в країнах із федеральним територіальним устроєм), по-друге, регіональних (обласних) фінансів, по-третє, місцевих (муніципальних) фінансів. Основою цих трьох видів (чи складові) державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний і місцевій, які являють собою грошовий фонд формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами. Фінансова система України являє собою сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів), урегульованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані фонди коштів. Фінансову систему України можна визначити як взаємопов’язане поєднання на економіко-правовому просторі об’єктивного процесу розподілу вартості ВВП і суб’єктивного процесу впливу на нього політики держави.

     Функціонування  кожної зі складових фінансової системи  держави можливе лише за умов чіткого  законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках  в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції і державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

     Можна сказати, що тільки при комплексному підході до проблеми вдосконалення  фінансової системи України можна  добитися бажаних результатів, тобто сформувати сучасну соціально орієнтовану фінансову систему, що справно функціонує в умовах ринкових відносин.

     Отже, фінансова діяльність держави-це процес здійснення стратегічних і тактичних  цілей фінансової політики за допомогою відповідних фінансових інструментів, тобто фінансового механізму. Отож фінансова діяльність держави стала необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України є досягненням сталої збалансованості бюджету. Для удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічне аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з метою їх ретельного розгляду. Та остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливе провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів “бідним” у фінансовому відношенні територіям або вилученням коштів у відносно “багатих” територій.

     Щодо  фінансової безпеки малого і середнього бізнесу і в тому числі економіки  України розвивалася і розвиваються під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників сукупна дія яких поки що недостатньо впливає на формування нових економічних відносин на зміцнення фінансового стану суб’єктів господарювання, особливо на малий і середній бізнес. Слід зазначити, що економіка дедалі більше залежить від бізнесу, тобто економічна діяльність спрямована на отримання прибутку. Отже, фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

     Тому  фінансова система є життєво важливою в економіці та суспільства та виступають за порукою нормальної життєдіяльності.

      Список використаних джерел

1. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р.
2. Закон України „Про підприємство” від 25.11.1998 р.
3. Закон України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 29.04.2010
4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 30.12.2008